Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.



Стаття 49. Потерпілий. Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, – після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки. У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі.

Обов’язки: з’являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду; давати правдиві показання (ст. 171 КПКУ); не розголошувати даних досудового розслідування (ст. 121 КПКУ); на вимогу осіб, які ведуть розслідування, пред’являти предмети і документи, які знаходяться в нього і мають значення для справи (ст. 66 КПКУ); не перешкоджати встановленню істини шляхом знищення, фальсифікації доказів, підмови свідків та інших незаконних дій; не перешкоджати виконанню рішень про освідування, одержання зразків для експертного дослідження (ст. 193, 199, ч. 5 ст. 114 КПКУ); дотримуватися порядку судового розгляду і підкорятися розпорядженням головуючого (ст. 272 КПКУ)

Справи публічного обвинувачення – це справи про злочини, при виявленні яких орган дізнання, слідчий і прокурор зобов’язані порушити кримінальну справу і взявши на себе діяльність по виявленню істини, провести розслідування, установити, виявити і залучити в якості обвинувачуваного особу, яка вчинила злочин. Це справи по закінченню розслідування яких обвинувачення в суді підтримується державним обвинувачем.

Справи приватного обвинувачення – це справи, що порушуються судом, як правило, тільки за заявою (скаргою) потерпілих. При цьому на самих потерпілих покладається обов’язок доведення провини обвинувачуваного і сама функція обвинувачення. Це справи, які розглядаються судом без проведення досудового розслідування і припиняються в результаті примирення сторін. До справ приватного обвинувачення згідно ст. 27 КПКУ відносяться справи про злочини, передбачені ст. 125 (навмисне легке тілесне ушкодження), частиною першою ст. 126 (навмисний удар, побої чи інші навмисні дії які визвали біль у потерпілого, але не заподіяли фізичних ушкоджень), а також про злочини передбачені статтею 356 (самоправство) ККУ.

Особливість процесуального провадження в справах приватного обвинувачення укладається в тім, що:

1) справи по цій категорії злочинів порушуються як правило лише суддею по скарзі потерпілої особи;

2) скарги потерпілих є єдиним приводом для порушення справи; досудове розслідування по цій категорії справ не проводиться; доведення провини і функції обвинувачення покладаються на потерпілого (заявника);

3) справи підлягають безумовному припиненню у випадку примирення сторін (потерпілого й обвинувачуваного); примирення сторін може бути підставою для припинення справи лише в тому випадку, якщо воно відбулося до виходу судді в дорадчу кімнату для винесення рішення;

4) у випадку, якщо справа даної категорії має особливе суспільне значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у результаті свого безвихідного стану, залежності від обвинувачуваного чи з інших причин не в змозі захистити свої законні інтереси, цю справу порушує прокурор і при відсутності скарги потерпілого. Але така справа вже розслідується слідчим на загальних підставах.

Справи приватно-публічного обвинувачення – це справи, які порушуються, як правило, за заявою потерпілої особи (ч. 1 ст. 152 ККУ – зґвалтування без обтяжуючих обставин), а от розслідуються в загальному порядку (органом дізнання, слідчим і т. д.) і підтримуються в суді державним обвинувачем. Ці справи не підлягають закриттю в результаті примирення сторін.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 213; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.201.16.34 (0.002 с.)