Структуризація управління підприємством та її значення

 

 

Функціонуючи як цілісна система, будь-яке підприємство, зокрема й сільськогосподарське, має певну внутрішню структуризацію. У свою чергу, ця структуризація передбачає наявність окремих структур, таких як виробнича, організаційна, управлінська. Внутрішня структуризація підприємства повинна відповідати його цілям та підпорядковуватися визначеній стратегії розвитку.

Виробнича структура підприємства означає його поділ за виробничою ознакою, тобто врахування спеціалізації виробництва, його технологій та місця розташування. Прикладом виробничої структуризації є предметно-технологічна або змішана структуризація, яка характеризується наявністю на підприємстві основних цехів, що організовані як за технологічною, так і за предметною ознаками. Такими цехами в сільськогосподарському підприємстві можуть бути рослинницький і тваринницький.

Спеціалізація виробництва та його структуризація за технологічними ознаками скорочують кількість виробничих одиниць і спрощують взаємозв’язки між ними, створюють умови для мінімізації виробничих витрат, зменшення циклу виробництва продукції, для підвищення її якості та конкурентоспроможності. Одним з напрямів удосконалення ефективності діяльності підприємства є максимально можливе спрощення його виробничої структури.

Організаційна структуризація підприємства ґрунтується на його виробничій структурі й означає організацію взаємодії між виробничими підрозділами. Визначити організаційний рівень виробничої системи можна за допомогою складання схеми або матриці взаємодії виробничих підрозділів, яка показує рух матеріальних потоків від підрозділу до підрозділу — сировини, матеріалів, запасних частин, кормів, готової продукції, а також послуг, що надаються підрозділами один одному.

У сільському господарстві поширення набули лінійні та функціональні управлінські структури. Їм властиві постійні елементи (ланки, бригади, загони) й вертикальні виробничі зв’язки. Звичайно, у чистому вигляді ні лінійні, ні штабні, ні функціональні управлінські структури не існують. Завжди виникають певні їх комбінації. Для сільського господарства характерним є існування дивізіональних (продуктових) управлінських структур. Прикладом такої структури є цехова система управління на сільськогосподарському підприємстві, принципову схему якої показано на рис. 1.1.

Як видно з рис. 1.1, лінійні зв’язки існують між керівником підприємства та керівниками рослинницького і тваринницького цехів, а також керівниками обслуговуючих підрозділів: автопарку, ремонтних майстерень загального призначення, комунальних служб, відділу маркетингу тощо. Інколи в окремий цех виділяють переробні та промислові виробництва.

 

 

Директор підприємства

Планово-фінансова служба

Цех рослинництва

Цех тваринництва

Обслуговуючі підрозділи

Виробничі підрозділи

Виробничі підрозділи

№ 1

№ 2

№111

№2

№3

№1

№2222

№3

 

 

Рис. 1.1. Принципова схема цехової структури управління на сільськогосподарському підприємстві.

Джерело:власні дослідження.

Керівник цеху рослинництва, як правило, колишній головний агроном господарства, відповідає за весь технологічний процес у галузі, за зв’язки з іншими цехами та службами господарства і підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Аналогічно функціонує і цех тваринництва. У свою чергу, виробничі підрозділи рослинництва, тваринництва, обслуговуючі та промислові виступають як центри відповідальності відповідно витрат та прибут­ку. Створення центрів відповідальності дозволяє активізувати внутрішні чинники ефективності діяльності підрозділів за рахунок посилення відповідальності суб’єктів управління за результати власних рішень і вдосконалювати управління їх витратами та доходами