Сутність і взаємний зв'язок функцій менеджменту

Функції управління можна охарактеризувати як вид діяльності, необхідний для організації і керівництва тим чи іншим об'єктом управління в туризмі. Іншими словами, функції управління — це види управлінської праці, пов'язані з впливом на об'єкт управління, які здійснюються спеціальними прийомами і засобами, а також супутня організація роботи.

Функції менеджменту по-різному виявляються на різних стадіях управлінської діяльності та є діями, спрямованими на вирішення проблеми, яка виникає. При цьому на кожній стадії управління реалізуються всі функції, але провідною з них є однойменна зі стадією, а інші відіграють роль допоміжних. Функції становлять один з основних компонентів, що визначає зміст управління, а стадії — послідовність реалізації функцій у межах одиничного управлінського циклу. Таким чином, процес управління є послідовним ланцюгом циклічно повторюваних функцій — видів діяльності суб'єкта, які визначають зміст управління: планування, організацію, мотивацію, контроль.

Втім с підстави і для більшої деталізації та класифікації функцій менеджменту на основі суттєвих ознак подібності і відмінності:

— відносна відособленість управлінських дій від інших у процесі управління, певною мірою їх самостійність;

— однорідність управлінських дій за складом, їх взаємопов'язаність і спрямованість на досягнення однієї мети;

— стабільність дій, які включаються до функції управління, тобто вони мають бути не одноразовими, а такими, що періодично повторюються.

У такому разі фахівці пропонують альтернативно виокремлювати: інформаційно-аналітичну функцію, планування організації, функції координації, регулювання, контролю і керівництва.

Інформаційно-аналітична функція включає всі дії щодо оперування інформацією і передбачає збирання, обробку, аналіз і оцінку інформації з метою підвищення ефективності діяльності у певній сфері. Ця функція цілком відповідає зазначеним критеріям: управлінські дії, які її утворюють, відносно відособлені в процесі управління і не с суто технічними. Вони однозначно однорідні, оскільки збирання, обробка, аналіз і оцінювання пов'язані єдиним предметом (інформацією) і спрямовані на досягнення однієї мети — створення умов для реалізації інших функцій управління. Ці дії стабільні, оскільки є атрибутами кожної стадії будь-якого управлінського циклу.

Функція зумовлена тим, що всі операції, дії і заходи в будь-якій організації реалізуються на основі інформації, яка потрапляє із зовнішнього середовища й акумулюється в самій організації. Суб'єкт управління також потребує інформації, яка буде основою для подальших управлінських дій і на стадії прийняття рішення, і на стадії його реалізації. Саме тому інформаційно-аналітичну функцію становлять насамперед дії зі збирання інформації, яка потім підлягає аналізу. Аналіз інформації, в свою чергу, — це емпіричне дослідження, результатами якого є оціночні висновки про ситуацію, що склалася. Інструментами такого дослідження є загальні і спеціальні наукові методи, які дають змогу сформулювати репрезентативні і достовірні висновки, а у випадку, коли не вдається зібрати повну інформацію про ситуацію, — гіпотетичні.

19. Система методів управління, їх сутність та особливості

Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб отримати потрібний результат, можливо лише шляхом впливу на неї керуючого органу чи особи. Для цього необхідні певні інструменти впливу, які використовуються менеджерами для активізації ініціативи і творчості персоналу фірми і забезпечують досягнення поставлених перед організацією цілей. Такими інструментами є методи управління.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення визначених менеджментом цілей.

За допомогою методів управління керуюча система встановлює правила дій та поведінки, що є обов’язковими для всіх керованих об’єктів, які безпосередньо підпорядковуються цій системі, узгоджує, об’єднує, координує і регулює їх діяльність у часі та просторі, забезпечує безперервний та ритмічний розвиток у певному напрямку, виходячи із поставлених задач та цілей підприємства.

Ефективність функціонування підприємства та його підрозділів значною мірою залежить від правильності застосування різноманітних методів управління, на що впливає рівень досконалості інституційного середовища, форма власності, специфіка поставлених завдань та інші чинники.

Основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої діяльності. Зв’язок між потребами, мотивами та методами управління може бути проілюстрований схемою, зображеною на рис. 3.1 [89, c.98], на якій виділено три основні групи методів: організаційно-розпорядчі (або адміністративні), економічні та соціально-психологічні.

Вони прямо або опосередковано впливають на поведінку, інтереси і потреби людей. А оскільки домінуючими у процесі мотивації є незадоволені потреби, то реально впливати на поведінку людини можна лише доти, доки потреба не буде задоволена. Тобто тривале використання одного і того ж методу управління, нехай навіть і ефективного спочатку, поступово веде до того, що керований об’єкт адаптується до нього, втрачає потрібну реакцію на керуючу дію. Тому використання методів управління у тій чи іншій ситуації не може бути шаблонним, воно вимагає постійного пошуку найкращого способу впливу на об'єкт управління, такого, який дозволяв би досягати бажаних результатів своєчасно і з найменшими зусиллями.

В умовах ринкової економіки значна увага приділяється економічним та правовим методам управління. Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин.

Але добре налагоджена система економічного і матеріального стимулювання сама по собі, на основі саморегулювання, не може забезпечити досягнення необхідних результатів. Вона має бути зміцнена організаційними заходами, дієвими способами регулювання, координації і контролю.

Дії між суб’єктами та об’єктами управління узгоджуються встановленням підрядної та субпідрядної системи відносин і здійснюються за допомогою адміністративних методів. Вони являють собою сукупність способів впливу суб’єкту управління на керовані об’єкти у межах певних прав з використанням стосунків підрядності та субпідрядності і проявляються у прямих вказівках, розпорядженнях, наказах вищих за ієрархією органів щодо нижчих. Ці методи характеризуються обов’язковістю виконання, оперативністю доведення до виконавців і реалізації господарських рішень.

Управління виробництвом є не тільки організаційно-економічним процесом, але і системою психологічних стосунків між людьми, які регулюються за допомогою соціально-психологічних методів. Правильне застосування їх у процесі управління запобігає таким негативним явищам, як плинність кадрів, порушення трудової і технологічної дисципліни, нездоровим стосункам між учасниками спільної праці, нераціональному добору кадрів тощо, а отже, сприяє зростанню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції.

Методи управління використовуються не ізольовано, а в поєднанні один з одним. Тому управлінська діяльність проявляється як результуюча різноспрямованих методів і засобів їх реалізації. Разом з тим кожна група методів має свої специфічні особливості, власні форми прояву і межі застосування.

20. Економічні методи управління

Економічні методи управління — це способи впливу на еко-номічні процеси і явища через інтереси працівників, що досягається шляхом створення економічних умов (стимулів), які спонукають працівників і підприємства діяти в потрібному напрямі для досягнення поставлених цілей.
Фактори стимулювання, що лежать в основі економічних методів, діляться на: а) зовнішні — реалізаційна ціна на продукцію, ціни на предмети матеріально-технічного постачання, кредити, податки, митні платежі, кошти держави на соціальну інфраструктуру, державні субсидії, державні премії, іноземні субсидії, тарифи за послуги, штрафи; б) внутрішні — аванс, основна зарплата, додаткова оплата, премії, привілеї, майновий і земельний пай, дивіденди, внутрішньогосподарські ціни і тарифи, спецодяг тощо.
Суть економічних методів полягає у здійсненні непрямого впливу на виконавців і створенні таких економічних передумов, за яких вибір напряму своєї діяльності здійснює саме підприємство, його господарські підрозділи і окремі виконавці під впливом економічних стимулів, що діють як перспективи матеріальної вигоди або втрати.
До числа умов успішного застосування економічних методів управління слід внести дотримання господарсько-оперативної самостійності підприємств і господарських підрозділів, надання їм достатніх прав у виборі шляхів та засобів досягнення поставлених цілей.