Соціальна модель інвалідності і труднощів у навчанні

Використання поняття «бар'єри на шляху до гри, навчання й повно­цінної участі в навчально-виховному процесі» замість поняття «особливі освітні потреби» — це частина соціальної моделі розу­міння інвалідності та труднощів у навчанні. Ця модель діаметрально протилежна медичній моделі, яка пов'язує труднощі в навчанні з порушеннями розвитку чи інвалід­ністю дитини. Відповідно до соціальної моделі, бар'єри на шляху до гри, навчання й повноцінної участі можуть бути частиною оточення або виникати в результаті взаємин дітей і соціальних контекстів їх буття, таких як люди, які оточують цих дітей, політика, яка проводиться у країні, існуючі установи, культура, соціальні та економічні фактори, що впливають на життя людей у цьому суспільстві.

Так, Конвенція ООН про права інвалідів і Факультативний протокол до неї, які затверджені 13 грудня 2006 року та ратифіковані Україною 16 грудня 2009 року, стали одним з найвизначніших міжнародних доку­ментів у сфері захисту прав людей з інвалідністю, що закріпив проголо­шені Організацією Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини

Навчально-методичний посібник

«Інвалідність — це поняття, яке еволюціонує, і вона є результа­том взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушен­ня здоров'я, та відносницькими та середовищними бар'єрами і заважає їхній повній та ефек­тивній участі в житті суспільства нарівні з іншими.»

та в міжнародних пактах про права людини права людей з інвалідністю та конкретизував їх, у тому числі і права дітей-інвалідів. У преамбулі до цього документа зазначено, що «Інвалідність — це поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здо­ров'я, та відносницькими та середовищними бар'єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими», а також що «...інваліди продовжують зіштовхуватися з бар'єрами на шляху до їхньої участі в житті суспільства як повноправних членів із порушенням їхніх прав людини в усіх частинах світу»¹.

Інакше кажучи, інвалідність — це бар'єр на шляху повноцінної участі в житті людей з порушеннями здоров'я. Бар'єри виникають у результаті взаємодії хвороби або хронічного захворювання із соціальним оточенням чи дискримінаційни­ми діями, ставленням, культурою, політикою чи практикою, які проявля­ються в суспільстві по відношенню до цих людей. Порушення здоров'я можна визначити як довгострокове обмеження фізичних, інтелектуаль­них або сенсорних функцій. Освітні заклади можуть зробити небагато, щоби подолати подібні порушення, проте вони можуть значно знизити рівень дискримінації.

Інституційна дискримінація

Інституційна дискримінація є частиною багатьох культур, вона серйозним чином впливає на сприйняття людей у тому чи іншому суспільстві, а також на те, які способи реагування на цих людей стають соціально прийнятними, включно зі способами відбору співробітників при прийомі на роботу. Інституційна дискримінація значно ширше ра­сизму. Вона проявляється в тому, що різні установи та інституції можуть ставити в менш виграшну позицію людей залежно від їхньої статі, інвалідності, класу, національності та сексуальної орієнтації. Інститу­ційна дискримінація створює серйозні бар'єри на шляху повноцінної участі і може негативно позначитись на освіті. Люди, як правило, краще знайомі із проявами расизму та сексизму і не завжди розуміють те, яким чином люди та установи можуть впливати на виникнення інвалідності. Расизм, сексизм, класова ненависть, гомофобія та дискримінація людей з інвалідністю походять з нетерпимості до відмінностей і використання сили для того, щоби створювати та підтримувати нерівність. Перехід на­вчальних закладів до використання інклюзивних підходів в освіті може бути досить болючим, оскільки їм доведеться розглянути власні дискри­мінаційні дії щодо тих чи інших груп соціальних меншин.

⁷ Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 р. №912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти».