Дошкільний навчальний заклад

Дошкільний

Навчальний заклад

Навчально-методичний посібник

2-е видання, стереотипне

Київ-2013

УДК 373.2.043.2-055.2/.3 ББК 74.100.44+74.3 1-60

Схвалено до використання в дошкільних навчальних закладах

комісією із спеціальної педагогіки Науково-методичної ради з питань освіти

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Видання навчально-методичного посібника

«Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад»

здійснено в рамках проекту

«Використання індексу інклюзії для розвитку інклюзивної школи»

за підтримки Освітньої програми Міжнародного фонду «Відродження»,

програми «Раннє дитинство»

Фонду відкритого суспільства

канадсько-українського проекту

«Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні»

Жодна частина цієї публікації не може бути відтворена

в будь-якому вигляді та будь-якими засобами без попередньої згоди

Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»

Рецензенти:

Бібік Н. М. — академік, доктор педагогічних наук, професор,

головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України;

Ремажевська В. М. — кандидат педагогічних наук, доцент,

директор навчально-реабілітаційного центру «Левеня» для дітей з порушенням зору;

Токаренко Н. П. — директор спеціального навчально-виховного

комплексу № 26 «Перші кроки» м. Полтава

Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад: Навчально-методичний посібник / Кол. І-бО упорядників: Патрикеева 0. 0., Дятленко Н. М., Софій Н. 3., Найда Ю. М. Під заг. ред. Шинкарен­ко В. І. — К.: TOB «Видавничий дім "Плеяди"», 2013. — 100 с

ISBN 978-966-2432-16-9

«Індекс інклюзії» — це добірка практичних матеріалів, спрямованих на планування дій зі створення та розвитку в дошкільних навчальних закладах інклюзивного навчального середовища для всіх учасників навчально-виховного процесу. Дані матеріали сприяють розвитку дошкільного навчального закладу, надають суттєву допомогу в самостійній розробці кроків, що ведуть до створення інклюзивного середовища в дошкільному навчальному закладі та забезпечують досягнення всіма дітьми максимально високих результатів, просування демократичних цінностей і практик не тільки в навчальному за­кладі, а й у місцевих громадах.

Для керівників і педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів, управлінь освіти, науково-педагогічних і на­укових працівників, слухачів курсів підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів, батьків і членів місцевих громад.

УДК 373.2.043.2-055.2/.3 ББК 74.100.44+74.3

ISBN 978-966-2432-16-9 ® Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», 2011, 2013

ІНДЕКС ІНКЛЮЗІЇ:

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Навчально-методичний посібник

Навчально-методичний посібник «Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад» (далі — посібник) — це добірка практичних матеріалів, спрямованих на планування дій зі створення та розвитку в дошкільних навчальних закладах інклюзивного навчального середо­вища для всіх учасників навчально-виховного процесу. Дані матеріали засновані на тих знаннях, якими учасники навчально-виховного процесу вже володіють у тій чи іншій мірі. Вони також сприяють розвитку до­шкільного навчального закладу, надають суттєву допомогу в самостійній розробці кроків, що ведуть до створення інклюзивного середовища, незалежно від того, наскільки «інклюзивним» він сам себе вважає.

Зміст

ВСТУП (с. 4)

Частина 1.

Інклюзивний підхід до розвитку дошкільних навчальних закладів (с. 10)

Частина 2.

Створення плану розвитку інклюзії дошкільного навчального закладу (с. 18)

Частина 3.

Матеріали для проведення самооцінювання розвитку інклюзії

в дошкільному навчальному закладі: індикатори та запитання (с. 38)

Частина 4.

Матеріали для проведення самооцінювання розвитку інклюзії

в дошкільному навчальному закладі: анкети та опитувальник (с. 90)

Глосарій (с. 9б)

Список рекомендованої літератури (с. 98)

КОРИСНІ ресурси (с. 99) Навчально-методичний посібник

Вступ

Представники одного з місцевих управлінь освіти зазначили, що вони б хотіли, щоби 100 % бри­танських шкіл використовували індекс інклюзії в найближчі роки.

Навчально-методичний посібник «Індекс інклюзії: дошкільний на­вчальний заклад» (далі посібник) — це добірка практичних матеріалів, спрямованих на планування дій зі створення та розвитку такого середо­вища, яке би сприяло повноцінній участі у грі та навчанні всіх дітей дошкільного віку. І не тільки дітей, а й участі в житті закладу всіх дорос­лих, які там працюють або відвідують його. Це можуть бути дошкільні на­вчальні заклади, центри розвитку дитини, інші заклади, де перебувають діти дошкільного віку. Дані матеріали засновані на тих знаннях, якими учасники навчально-виховного процесу вже володіють у тій чи іншій мірі. Вони також сприяють розвитку дошкільного навчального закладу, надають суттєву допомогу в самостійній розробці кроків, що ведуть до створення інклюзивного навчального середовища, незалежно від того, наскільки «інклюзивним» він сам себе вважає.

Інклюзію часто співвідносять з дітьми, які мають інвалідність, або з тими, в яких є особливі освітні потреби. Даний посібник розглядає шляхи включення в освітній процес усіх дітей, а не тільки дітей з інва­лідністю та/або особливими освітніми потребами. Мова йде про необхід­ність розробки такої стратегії інклюзивного розвитку дошкільного навчального закладу, яка буде спрямована на самостійну підтримку й розвиток усіх дітей і дорослих — учасників навчально-виховного про­цесу. Ця стратегія повинна ґрунтуватись на тих уявленнях про інклюзію, які існують у педагогічних працівників, керівників ДНЗ, дітей, батьків, опікунів, а також у членів місцевих громад. Розроблена в результаті такої роботи стратегія розвитку дасть можливість детально роз­глянути всі способи подолання бар'єрів, що стоять на шля­ху отримання якісної освіти для всіх дітей. Таким чином, стратегія розвитку інклюзії дошкільного навчального закладу — це не просто сума якихось пропозицій зі здійснення в навчальному закладі додаткових дій та ініціатив по відношенню до дітей з особливими освітніми потребами, у ній розкриваються способи позитивної зміни дошкільного закладу відповідно до інклюзивних цінностей. Ці позитивні зміни повинні сприяти створенню справжніх відносин співробітництва в середовищі дітей і педагогів дошкільного закладу. Прийняття й дотримання сформульованих у стратегії розвитку інклюзії цінностей та принципів інклюзії дозволять домогтися сталого покращення розвитку в навчальному закладі підходів, характерних для інклюзивної освіти. При такій освіті найбільш значущими є ті способи та методи навчання, за яких діти активно залучені в навчальний процес, а отримання знань, умінь і навичок ґрунтується перш за все на власному досвіді дітей.

З історії розробки «Індексу інклюзії». Перша версія «Індексу інклюзії» розроблялася протягом трьох років Мелом Ейнскоу, професо­ром університету Манчестера, й Тоні Бутом, професором Християнської церкви Кентеберрі, за участю групи британських педагогів, батьків, працівників управлінь освіти, учених і представників громадських організацій інвалідів, які мають значний досвід розвитку навчальних за­кладів у напрямі включення всіх дітей в освітній процес. Вона пройшла

Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

«Індекс інклюзії» перекладений на 32 мови, такі як арабська, іспанська, китайська '^ка,

норвезька, португал* осій-

ська, румунська, угорська, фін­ська, французька, хінді, швед­ська. Англомовні матеріали ін­дексу інклюзії використовують-

 

Африці та США.

¹ Centre for Studies on Inclusive Education.

² Booth T. and Black Hawkins K. (2001) Developing an Index for Inclusion with Countries of the South, UNESCO.

' Index for Inclusion: developing play, learning and participation in early years and chidcare. Tony Booth, Mel Ainscow and Denise Kingston. CSIE. — 2006.

перевірку в шести середніх школах Англії й була опублікована в березні 2000 року Центром досліджень інклюзивної освіти (Centre for Studies on Inclusive Education), Велика Британія¹. Друга версія посібника врахувала результати його апробації вже в сімнадцяти школах чотирьох адміні­стративних районів і була перевидана у вересні 2002 р. Посібник безко­штовно поширювався Департаментом освіти та працевлаштування в усіх загальноосвітніх і спеціальних школах Англії. Представники одно­го з місцевих управлінь освіти зазначили, що вони б хотіли, щоби 100 % британських шкіл використовували індекс інклюзії в найближчі роки. Міжнародна комісія ЮНЕСКО розглядає в даний час можливість розробки посібника для країн, що розвиваються². У 2006 році матеріали посібни­ка³ були адаптовані до умов дошкільного закладу, проте його структу­ра, ключові концепції залишились такими ж, яку посібнику для загально­освітніх навчальних закладів. Як зазначається в посібнику, цінність представлених у ньому матеріалів полягає в тому, що кожний заклад адаптує їх відповідно до своїх умов. Саме так були адаптовані мате­ріали посібника педагогами, які працюють з дітьми дошкільного віку. Під час адаптації посібника до умов дошкільного навчального закладу деякі індикатори були додані, а деякі вилучені. У цьому посібнику також посилився наголос на ролі гри для дітей дошкільного віку, тому що, з точки зору авторів, ці матеріали мають ста­ти нагадуванням, що гра для дітей дошкільного віку — це їхня провідна діяльність. Дорослі повинні розуміти самоцінність гри й не намагатись контролювати чи вимірювати її.

На сьогодні «Індекс інклюзії» перекладений на 32 мо­ви, такі як арабська, іспанська, китайська, німецька, нор­везька, португальська, російська, румунська, угорська, фінська, французька, хінді, шведська. Англомовні мате­ріали індексу інклюзії використовуються в Австралії, Канаді, Південній Африці та США. Метою використання «Індексу інклюзії» є покращення розвитку для 100 % дітей шляхом використання інклюзивної практики. Це від­бувається через процес самооцінювання трьох основних аспектів:

• Культури навчального закладу.

• Освітньої політики на рівні навчального закладу.

• Практики впровадження інклюзивних підходів.

Процес самооцінювання відбувається відповідно до критеріїв (усього 44) та додаткових запитань (близько 500).

Повний цикл використання «Індексу інклюзії» передбачає один рік, проте автори наполегливо рекомендують використовувати його щонай­менше протягом двох-трьох років, а в ідеалі ввести в постійну практику планування та діяльності навчального закладу.

Слід зауважити, що на сьогодні немає спільної узгодженої термінології категорій дітей з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами як на міжнародному, так і на національному рівні. Так, в українському зако­нодавстві використовуються різні терміни: «діти/люди з порушеннями розумового та/або фізичного розвитку», «діти/люди з неповносправніс-тю», «діти/люди з розумовою відсталістю», «особи з особливими потре­бами», «діти з особливостями психічного та фізичного розвитку» тощо.

Інклюзія

Існує безліч способів того, як розглядати таку складну концепцію, як інклюзія. «Напрями», «розділи», «індикатори» та «запитання», які вико­ристовуються в посібнику, дають можливість розглянути дану концепцію більш детально. Після використання цих матеріалів багато хто виявив,

що концепція інклюзії стає для нього все більш і більш

зрозумілою.

Основні ідеї концепції інклюзії наведені нижче.

Інклюзія передбачає зміни. Це безперервний процес

навчання та активної участі всіх дітей у житті закладу.

Це ідеал, до якого можна прагнути, але якого не можна

досягнути повністю.

я в освіті включає:

інності для суспільства всіх гогів.

ння ступеня участі дітей у навч процесі

й позашкільних заходах та одночасне змени?ня ізольованості

частини дітей.

Зміни у шкільній політиці, практиці та шкіль■-. урі з метою

приведення їх у відповідність з різноманітними потребами дітей, які навчаються в цьому навчальному закладі. Подолання бар'єрів на шляху отримання якісної освіти та соціалізації всіх дітей, а не тільки дітей з інвалідністю та дітей з особливими освітніми потребами.

Аналіз і вивчення спроб подолання бар'єрів і покращення доступності освітніх закладів для окремих категорій дітей. Проведення реформ і змін, спрямованих на користь усіх дітей.

Переконання, що відмінності між дітьми — це ресурси, що сприяють педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати. Визнання прав дітей на отримання освіти в навчальних закладах, що розташовані за місцем проживання. Покращення ситуації у школах у цілому як для учнів, так і для педагогів.

Визнання ролі шкіл не гільки в підвищенні академічних показників учнів, а й у розвитку місцевих громад.

Розвиток партнерських відносин між школами і місцевими громадами. Визнання того, що інклюзія в освіті — це один з аспектів інклюзії в суспільстві.

10 Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

Отже, інклюзія — це процес, спрямований на перетворення дошкільних навчальних закладів на заклади з таким освітнім про­стором, який стимулює та під­тримує не тільки дітей, а і влас­них членів трудового колективу. Вона спрямована на розвиток місцевих громад, які підтриму­ють і високо цінують досягнення кожного члена громади.

«Повноціннаучасть» у реалізації концепції інклюзії — це спільна участь у грі та навчанні дітей з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами з іншими дітьми, співпраця з ними, набуття спільного досвіду. Вона передбачає активне залучення до гри та навчання кожної дитини й безумовне прийняття кожної дитини такою, якою вона є. Інклюзія почи­нається з того, що визнається наявність відмінностей між дітьми. Під час розвитку інклюзивного підходу до навчання такі відмінності враховуються і є основою навчально-виховного процесу. При такому підході можуть також знадобитися суттєві зміни навчальному середовищі.

Отже, інклюзія — це процес, спрямований на пере­творення дошкільних навчальних закладів на заклади з таким освітнім простором, який стимулює та підтримує не тільки дітей, а і власних членів трудового колективу. Вона спрямована на розвиток місцевих громад, які підтри­мують і високо цінують досягнення кожного члена грома­ди. Навчальні заклади можуть співпрацювати з іншими соціальними партнерами з метою покращення навчальних і соціальних умов у своїх трудових колективах.

Підтримка різноманітності

Коли в навчальному закладі виникають істотні труднощі в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, найбільш логічним для надання підтримки таким дітям є прийом на роботу додаткових співро­бітників (асистентів вихователів, індивідуальних помічників, спеціаль­них педагогів). У посібнику використовується більш широке визначення «підтримки», а саме: підтримка — це всі дії, спрямовані на посилення спроможності навчальних закладів належним чином реагувати на різно­манітність потреб дітей.

Надання підтримки окремим дітям — лише частина спроб, які здійснюються навчальним закладом, щоби збільшити участь усіх дітей ужитті дошкільної установи. Підтримка — це також і планування на­вчально-виховного процесу з урахуванням потреб усіх дітей, розуміння того, що в них можуть бути різний рівень знань, досвід і спосіб життя, а також взаємодопомога дітей. Якщо вся педагогічна діяльність спрямо­вана на посилення участі всіх дітей у навчально-виховному процесі, то потреба в індивідуальній підтримці зменшується. Підтримка окремих дітей може також призвести до підвищення інтенсивності активного са­мостійного навчання та покращення викладання для більш широкої гру­пи дітей. Підтримка — це найважливіша частина педагогічного процесу, і до неї треба залучити всіх педагогічних працівників і співробітників на­вчального закладу. Важливо координувати підтримку окремих дітей чи групи дітей при плануванні програм навчально-виховного процесу та розвитку персоналу.

Інституційна дискримінація

Інституційна дискримінація є частиною багатьох культур, вона серйозним чином впливає на сприйняття людей у тому чи іншому суспільстві, а також на те, які способи реагування на цих людей стають соціально прийнятними, включно зі способами відбору співробітників при прийомі на роботу. Інституційна дискримінація значно ширше ра­сизму. Вона проявляється в тому, що різні установи та інституції можуть ставити в менш виграшну позицію людей залежно від їхньої статі, інвалідності, класу, національності та сексуальної орієнтації. Інститу­ційна дискримінація створює серйозні бар'єри на шляху повноцінної участі і може негативно позначитись на освіті. Люди, як правило, краще знайомі із проявами расизму та сексизму і не завжди розуміють те, яким чином люди та установи можуть впливати на виникнення інвалідності. Расизм, сексизм, класова ненависть, гомофобія та дискримінація людей з інвалідністю походять з нетерпимості до відмінностей і використання сили для того, щоби створювати та підтримувати нерівність. Перехід на­вчальних закладів до використання інклюзивних підходів в освіті може бути досить болючим, оскільки їм доведеться розглянути власні дискри­мінаційні дії щодо тих чи інших груп соціальних меншин.

⁷ Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 р. №912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивної освіти».

Напрями та розділи

Підходи до створення й розвитку в навчальному закладі інклюзивно­го навчального середовища розглядаються в рамках трьох взаємопов'яза­них аспектів, або трьох напрямів, що відображають найважливіші шляхи покращення ситуації в даному питанні, а саме: 1) розвиток інклюзивної культури;

14 Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

2) розвиток інклюзивної політики на рівні закладу (внутрішні нормативні документи);

3) запровадження інклюзивної практики (рис. 1).

На наш погляд, ці напрями задають вектори мислення, спрямованого на реформування дошкільних установ не тільки в інклюзії, а й у більш широкому сенсі.

Розвиток інклюзивної культури

Рис. 1. Напрями оцінювання створення й розвитку в навчальному закладі інклюзивного навчального середовища

Усі ці три напрями дуже важливі для розвитку інклюзії в навчальному закладі. У будь-якому плані реформ і змін у напрямі інклюзії, які прово­дяться в дошкільному навчальному закладі, необхідно приділяти увагу всім трьом напрямам. Тим не менше, аспект «розвиток інклюзивної куль­тури» є, на наш погляд, визначальним, бо та увага, яка приділяється по­тенціалу позитивного чи негативного впливу культури навчального за­кладу на характер і динаміку реформ освіти, є абсолютно недостатньою. Культура навчального закладу якраз і є основою реформ і змін, що про­водяться в ньому. Розвиток загальних інклюзивних цінностей і можливо­стей співпраці може призвести до змін і в інших аспектах. Саме інклю­зивна культура, яка формується в навчальному закладі, змінює політику та практику освіти й навчання, її можуть активно підтримувати педагоги та діти, а також інші працівники, батьки та інші члени місцевих громад.

Для кращого зосередження уваги на тому, що необхідно зробити для підвищення рівня повноцінної участі в навчально-виховному процесі всіх учасників навчального процесу, кожний напрям ділиться на два розділи.

Етап 1. Підготовчий

Формування координаційної групи.

Перегляд підходів до плану­вання діяльності дошкіль­ного навчального закладу. Ознайомлення з матеріалами посібника.

Ознайомлення з основними концепціями за допомогою індикаторів і запитань. Підготовка до роботи з інши­ми групами

: \: % у

Г Етап 1. Підготовчий ї

Г	Вивчення ситуації з реалізацією	•
L	інклю:

Етап 5.

Оцінка процесу впроваджен­ня розвитку інклюзивних підходів у діяльність ДНЗ (постійно)

Етап 3.

Розробка плану

розвитку інклюзії ДНЗ

Етап 4.

Запровадження пріоритетних напрямів плану розвитку інклюзії ДНЗ (постійно)

]

Першим етапом роботи з розвитку інклюзивних підходів у навчаль­но-виховному процесі ДНЗ є створення координаційної групи, склад якої відображає реальний стан інклюзії в навчальному закладі. Ця група роз­робляє напрями розвитку інклюзивних підходів у навчально-виховному процесі навчального закладу та працює над їх інтегруванням у щоденну практику роботи. Члени координаційної групи інформують усіх членів педагогічного колективу про напрями розвитку інклюзивних підходів у навчально-виховному процесі та організують умови для їх застосуван­ня. Цей етап треба завершити протягом двох-трьох місяців до початку в дошкільній установі навчального року.

Формування координаційної групи ____________

Для того щоб робота з розвитку інклюзивних підходів у навчально-виховному процесі була доцільною та ефективною, необхідно залучати до цього процесу всіх членів колективу навчального закладу. У склад коорди­наційної групи бажано включити завідувача дошкільного навчального за­кладу, заступників, методистів, педагогів, інших фахівців. Група має також відображати тендерну й етнічну ситуацію закладу і може включати в себе представників батьків/опікунів дітей, керівників або працівників закладу, безпосередньо не пов'язаних з педагогічною діяльністю. Під час роботи із планування інклюзивних підходів у діяльності навчального закладу до діяльності групи можна залучати нових учасників. Навчальні заклади мо­жуть відрізнятися за чисельністю дітей, іншими показниками, відповідно, і склад координаційних груп у них буде різним.

Кожний член координаційної групи повинен мати власний набір ма­теріалів посібника. У ньому можуть міститись додаткові індикатори та запитання, аналіз консультацій, слайди для презентацій тощо.

Для того щоби більш чітко структурувати роботу координаційної гру­пи, далі наводиться набір із 12-ти завдань, які координаційній групі слід виконати на цьому етапі. Ці завдання можна виконувати під час семінарів для педагогічних працівників та інших співробітників, що дасть їм можливість знайти способи використання матеріалів посібника.

20 Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

Планування подальших дій

Наприкінці «Дня співробітника» голова координаційної групи роз­повідає, яким чином будуть застосовуватися зібрана інформація, думки педагогічних працівників та інших співробітників навчального закладу. Координаційна група обов'язково повинна завершити процес збору інформації у співробітників і керівників навчального закладу. У деяких питаннях може знадобитись додаткова інформація батьків/опікунів та інших членів колективу школи. Координаційна група також повинна вирішити, яким чином буде збиратись інформація в тих, хто не зміг взяти участь у цьому заході.

Аналіз фактів

Для визначення загальних пріоритетів координаційна група дослід­жує й аналізує пріоритети, вибрані всіма опитаними особами. Ця діяль­ність передбачає значний обсяг роботи, особливо у великих навчальних закладах. «Зовнішній друг» може суттєво допомогти в цьому процесі. Деякі навчальні заклади також залучали до цієї роботи й інших людей, наприклад, шкільних психологів, представників вищих навчальних за­кладів. Оскільки консультації з визначення пріоритетів тривають досить довго, думки всіх опитаних можна певним чином згрупувати. Буде краще, якщо інформація, отримана в учнів, батьків, членів педагогічного колек­тиву та керівників, зберігатиметься окремо. Так можна вивчити відмін­ності в поглядах цих груп на пріоритети розвитку, виявлені в результаті цих опитувань. Можливо, слід окремо зберігати й інформацію, отриману у викладачів різних предметів і навчальних дисциплін.

Збір додаткової інформації

Для остаточного визначення пріоритетних напрямів розвитку інклюзії навчальному закладу може знадобитися збір додаткової інформації. Під час проведення необхідних консультацій обов'язково з'являться питання,

Навчально-методичний посібник

які потребують подальшого вивчення. Наприклад, може знадобитись ви­вчити графік відвідувань дітей за національними групами та статевою ознакою. Додаткова інформація необхідна й у тому випадку, якщо одна група опитаних піднімає питання, що має відношення до іншої групи. На­приклад, нових членів колективу можна спитати про те, як вони ужива­ються в колективі.

Збір додаткової інформації можна поєднати з роботою зі здійснення змін у навчальному закладі. Наприклад, оцінка пріоритетів, пов'язаних з напрямом В, має на увазі, що педагогічні працівники приділяють увагу тому, як працюють їхні колеги, щоби потім запропонувати способи покра­щення викладання, що саме по собі підсилює дух співпраці та призво­дить до позитивних результатів у всьому навчальному закладі.

Сталий розвиток

Усі залучені у процес повинні зберігати відданість цій справі про­тягом усього періоду впровадження плану розвитку інклюзії навчального закладу. Це може бути складно, тому що в цей період сумніву піддаються переконання й цінності членів педагогічного колективу, що, безумовно, може викликати в них певний супротив. При втіленні пріоритетів не можна ігнорувати важливість змін навчального середовища. Створення більш інклюзивного навчального середовища може продовжуватись кілька років. У свою чергу, такі зміни підтримують залучення співробіт­ників, керівників, дітей і батьків у зміну атмосфери навчального закладу.

Деякі працівники, діти або батьки можуть бути не згодні з вибраними напрямами розвитку навчального закладу. Група планування в такому випадку повинна заохочувати дискусії і прагнути до такої зміни вироб­лених рекомендацій, утілення яких залучить як можна більше людей.

Група планування постійно інформує всіх зацікавлених осіб про досягнення на загальних зборах, зустрічах співробітників через інформаційні бюлетені, методичні матеріали, на періодичних заходах, педагогічних радах тощо. Група має не тільки надавати інформацію, а й ураховувати зворотний зв'язок, особливо з тими, у кого менше можливостей бути почутими.

Фіксація прогресу

Для фіксації прогресу члени групи планування відповідальні за один із пріоритетів плану розвитку інклюзії навчального закладу обов'язково повинні перевіряти рівень досягнень і записувати його, а також відсте-жувати внесення змін у план розвитку навчального закладу. Для цього можуть знадобитись дискусії зі співробітниками, дітьми, керівниками та батьками, вивчення супутньої документації, а також спостереження за діяльністю педагогів і співробітників. Кожної чверті обов'язково проводиться письмова фіксація досягнень у реалізації пріоритетів відповідно до критеріїв, викладених у плані, складеному в ході етапу 3. Такий звіт може публікуватись в інформаційних матеріалах навчального закладу.

А-1. Створення спільноти

Індикатори: А-1.1 Кожний відчуває, що йому раді.

А-1.2 Діти допомагають один одному.

А-1.3 Співробітники працюють у партнерстві один з одним.

А-1.4 Педагоги та діти ставляться один до одного з повагою.

А-1.5 Педагоги та батьки/опікуни співпрацюють один з одним.

А-І.б Педагоги пов'язують навчальний досвід з досвідом який дитини отримує вдома.

А-1.7 Персонал навчального закладу та представники управління освітою співпрацюють.

А-1.8 Місцева громада залучена до роботи з навчальним закладом.

В-2. Мобілізація ресурсів

Індикатори: В-2.1 Навчальний заклад добре забезпечений, щоб заохочувати гру,

навчання та участь.

В-2.2 Ресурси розподіляються справедливо.

В-2.3 Відмінності між дітьми використовуються як ресурси для під­тримки гри, навчання та участі в них.

В-2.4 Досвід педагогів використовується в повній мірі.

В-2.5 Педагоги створюють спільні ресурси для підтримки гри, навчання та участі дітей.

В-2.6 Ресурси що існують у місцевій громаді відомі та використову­ються у повній мірі.

Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

ВИТОК ІНКЛЮЗі И

А-1. Створення спільноти

ЗБИТОК ІНКЛЮЗИВНОЇ КУЛЬТУРИ

А-1. Створення спільноти

А-1. Створення спільноти

А-1. Створення спільноти

А-1. Створення спільноти

А-1. Створення спільноти

РОЗВИТОКІНІ И

А-1. Створення спільноти

РОЗВИТОК IHK

МБ. РОЗВИТОК ІН:.И

Б. РОЗВИТОК І

Закладі.

1. Чи є програма надання підтримки дітям з метою їх адаптації в навчальному закладі (ознайомлювальна програма)?

2. Чи однаково добре ця ознайомлювальна програма працює як для тих, хто прийшов на початку навчального року, так і для тих, хто прийшов у дошкільний заклад в інший час?

3. Чи дається новоприбулим батькам/опікунам інформація про інші місцеві організації, які надають освітні, оздоровчі, соціальні послуги, а також про сам навчальний заклад?

4. Чи беруться до уваги в ознайомлювальній програмі різниця в підготовці дітей і відмінність їх рідних мов?

5. Чи дається дитині можливість взяти додому із закладу щось, що може допомогти їй в адаптації (іграшки, книги тощо)?

6. Чи здійснюються заходи з ознайомлення дитини із закладом пе­ред тим, як вона офіційно буде залучена (прийнята у дошкільний заклад)?

7. Коли дитина починає відвідувати заклад, чи дозволяється їй приносити речі з дому з тим, щоб їй було легше адаптуватись?

8. Чи знають педагоги, що маленькі діти, які починають відвідувати заклад, можуть потребувати особливої уваги?

9. Чи існує стратегія об'єднувати новоприбулих дітей з більш досвідченими дітьми для швидшої адаптації?

10. Чи проводиться аналіз того, наскільки комфортно себе відчуває нова дитина в закладі після кількох тижнів?

11. Чи надається допомога дітям, яким складно, особливо на початку перебування в закладі, запам'ятати певні правила?

12. Чи розуміють нові діти, до кого можна звертатись, якщо в них виникають проблеми?

Додаткові запитання:

Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

і б. розвиток інк и ШШШт

ІНКЛЮЗИВИ

Інклюзивна.

1. Чи політика щодо дітей з особливими освітніми потребами спря­мована на розвиток гри, навчання та участі всіх дітей і зменшен­ня виключення?

2. Чи є розуміння, що віднесення деяких дітей до категорії «діти з особливими освітніми потребами» може призвести до сегре­гації цих дітей?

3. Чи є в навчальному закладі прагнення мінімізувати визначення дітей як тих, які мають «особливі освітні потреби»?

4. Чи уникає дошкільний заклад непропорційно великого відзна­чення хлопчиків як дітей, які мають «особливі освітні потреби»?

5. Чи уникає навчальний заклад відносити до групи дітей з особли­вими освітніми потребами непропорційно велику кількість дітей-представників національних меншин?

6. Чи розглядають дітей, які відносяться до категорії дітей

з особливими потребами, як тих, хто має різні інтереси, знання та навички, а не як однорідну групу?

7. Чи уникають педагоги протиставлення дошкільної освіти спеціальній та інклюзивній освіті, якщо мова йде про дітей з інвалідністю та дітей з особливими освітніми потребами?

8. Чи трактується підтримка інклюзивної політики навчального закладу в широкому сенсі?

9. Чи розглядається підтримка як безумовне право всіх дітей,

які її потребують, а не як спеціальний додаток до їхньої освіти?

10. Чи включена у статут дошкільного закладу і чи доступна для батьків інформація про критерії та способи надання підтримки?

11. Чи існує переконання, що знання про порушення розвитку дити­ни забезпечують лише частковий внесок у планування навчання цієї дитини?

12. Чи розглядаються спроби усунення бар'єрів у грі, навчанні

та участі для однієї дитини як можливість покращення досвіду всіх дітей?

13. Чи надається за можливості в дошкільному закладі підтримка без застосування формальних процедур оцінки?

14. Чи заохочуються діти, які навчаються у спеціальних навчальних закладах і беруть участь в окремих видах діяльності дошкільного закладу, до постійного перебування та отримання навчання

в умовах звичайного (не спеціального) навчального закладу?

15. Чи робляться спроби мінімізувати той час, який діти, які потребу­ють підтримки, проводять поза звичайними заняттями?

Додаткові запитання:

Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

НАПРЯМЕ. РОЗВИТОК ІНЮ И

IM Б. РОЗВИТОК ІНКЛЮ И

ЗАПРОВАДЖЕ ПРАКТИКИ

ЗАПРОВАДЖЕ И

ВАДЖЕННЯІНКЛЮГ

У партнерстві.

1. Чи спільно планують педагоги свою діяльність?

2. Чи обмінюються педагоги ідеями та матеріалами для організації різних видів діяльності?

3. Чи співпрацюють педагоги, щоби підтримувати різні види діяльності?

4. Чи планується діяльність таким чином, щоб максимально задіяти всіх дорослих у групі?

5. Чи обмінюються педагоги своїми думками та враженнями про гру, навчання та участь дітей по завершенню спільної діяльності?

6. Чи заохочують педагоги висловлення коментарів своїх колег про їхню роботу — наприклад, наскільки доступною для дітей була їхня мова, наскільки діти'брали участь у різних видах діяльності?

7. Чи змінюють педагоги свої підходи на основі коментарів своїх колег?

8. Чи підтримують педагоги один одного в часи невдач і стресу?

9. Чи залучаються педагоги до спільного вирішення проблем з бар'єріами у грі, навчанні та участі дітей?

Додаткові запитання/коментарі:

80 Індекс інклюзії: дошкільний навчальний заклад

АПРОВАДЖЛ (ТИКИ

Усіх дітей.

1. Чи залучаються асистенти вихователів до планування та перегляду діяльності?

2. Чи допомагають асистенти вихователів усім дітям у групі, а не тільки окремим дітям?

3. Чи організовано середовище таким чином, що асистенти виховате­лів можуть працювати як із групою дітей, так і з окремими дітьми?

4. Чи спрямовують свою діяльність асистенти вихователів таким чином, щоб участь дітей була максимальною?

5. Чи прагнуть асистенти вихователів розвивати самостійність дітей, тим самим зменшуючи свою безпосередню підтримку?

6. Чи заохочують асистенти вихователів підтримку тих дітей, які мають певні труднощі?

7. Чи уникають асистенти втручання у стосунки дітей з іншими дітьми та дорослими?

8. Чи запитують думку асистентів про їх основні обов'язки?

9. Чи всі співробітники закладу знають функціональні обов'язки асистентів?

10. Чи зрозуміло, що деякі діти з особливими потребами потребують допомоги додаткового асистента або індивідуального помічника?

11. Чи питають дітей з особливими потребами про тип підтримки, який їм потрібний, та про характеристики асистента, який буде їх підтримувати?

12. Чи зрозуміло, що асистенти можуть діяти як захисники прав деяких дітей?