Охарактеризувати соціальні та біологічні фактори здоров'я і їх показники

Показники здоров'я та захворюваності використовуються стосовно до конкретних груп здорових і хворих людей. Це зобов'язує підходити до оцінки способу життя людини не тільки з біологічних, але і з медико-соціальних позицій. Всесвітньою організацією охорони здоров'я визначено 4 категорії узагальнених показників, які характеризують стан охорони здоров'я в країні:

1) показники, пов'язані з політики в галузі охорони здоров'я;

2) соціальні та економічні показники;

3) показники забезпеченості медико-соціальною допомогою;

4) показники стану здоров'я населення.

Соціальні чинники обумовлені соціально-економічною структурою суспільства, рівнем освіти, культури, виробничими відносинами між людьми, традиціями, звичаями, соціальними установками в сім'ї та особистісними характеристиками. Велика частина цих факторів разом з гігієнічними характеристиками життєдіяльності входить в узагальнене поняття «спосіб життя», частка впливу якого на здоров'я становить більше 50% серед усіх факторів.

Біологічні характеристик и людини (стать, вік, спадковість, конституція, темперамент, адаптаційні можливості і ін) складають в загальній частці впливу факторів на здоров'я не більше 20%. Як соціальні, так і біологічні чинники впливають на людину в певних умовах навколишнього середовища, частка впливу яких становить від 18 до 22%. Тільки незначна частина (8-10%) показників здоров'я визначається рівнем діяльності медичних установ і зусиллями медичних працівників. Тому здоров'я людини - це гармонійна єдність біологічних і соціальних якостей, обумовлених вродженими і набутими біологічними і соціальними властивостями, а хвороба - порушення цієї гармонії.
35. Охарактеризувати сучасні особливості вікової структури населення України

Демографічна ситуація в Україні дозволяє зарахувати її до «старих» країн планети. За величиною частки осіб віком 65 років і більше в загальній структурі населення на початку ХХІ сторіччя Україна посідає 11- те місце у світі. У розвинутих країнах і в Україні процес демографічного переходу вже практично закінчився, у країнах, що розвиваються, він очікується в найближчі 30–50 років. В Україні когорта довголітніх (осіб віком 80 років і більше) зросла з 1,2 % у 1950 році до 2,2 % у 2000 році, а за даними прогнозів зросте до 7,5 % у загальній чисельності населення в 2050 році. Порівняно з тим, що загальна чисельність осіб віком 60 років і більше збільшиться до 2050 року в 1,5 раза, кількість осіб віком 80 років і більше за цей же період збільшитися в 3,4 раза.

У найближчі десятиліття буде зростати середня очікувана тривалість життя населення України, що, як передбачається, збільшиться приблизно на 10 років (з 68,0 року в 2001 році до 77,6 року в 2050 році, у чоловіків відповідно з 62 до 74 років, у жінок — з 73,0 до 80,6 року). Серед усіх чоловіків України частка осіб віком 60 років і більше становить трохи більше 13 %, серед жінок частка осіб віком 60 років і більше — 28 %.

Треба підкреслити, що низька тривалість життя чоловіків в Україні багато в чому визначається тим, що рівень смертності чоловіків досягає високих величин у працездатному віці (кожен третій чоловік не доживає до пенсійного віку), і основною причиною цього є виробничий, транспортний і побутовий травматизм. Часто причиною травматизму є алкоголь. Зростає смертність чоловіків, які приймають наркотики, алкоголь. Однак чоловіки, що переступили поріг шістдесятиріччя, мають шанс прожити ще в середньому 14 років. Цей показник майбутньої тривалості життя чоловіків 60 літнього віку на три роки нижче, ніж у середньому на планеті, на чотири роки — ніж у розвинутих країнах, на один рік менше середнього показника для найменш розвинутих країн. А сьогоднішні шістдесятирічні українки проживуть у середньому ще 19 років. Це на рік менше, ніж «середня землянка», на 4 роки менше, ніж їхні однолітки в економічно розвинутих країнах, але на три роки довше, ніж жительки того ж віку в найменш розвинутих країнах. Причина демографічної кризи в Україні — соціально-економічне неблагополуччя в країні.