Охарактеризувати прояви синдрому емоційного вигорання і чинники, які відіграють суттеву роль в його розвитку

Синдром емоційного вигорання проявляється в:

• почутті байдужості, емоційного виснаження (людина не може віддаватися роботі так, як це було раніше);
• дегуманізації (розвитку негативного ставлення до своїх колег і клієнтів);
• негативному самосприйнятті у професійному плані - недостатність почуття професійної майстерності.

Виділяють три основних фактори, які відіграють суттєву роль в синдромі емоційного вигорання - особистісний, рольовий та організаційний.

Особистісний фактор. Такі змінні, як вік, сімейний статус, стаж даної роботи, ніяк не впливають на емоційне вигорання. Але у жінок в більшій мірі розвивається емоційне виснаження, ніж у мужчин, у них відсутній зв’язок мотивації (задоволення оплатою праці) і розвиток синдрому при наявності зв’язку зі значимістю роботи як мотивом діяльності, задоволеності професійним ростом.

Рольовий фактор. Встановлений зв’язок між рольовою конфліктністю, рольовою невизначеністю і емоційним вигоранням. Робота в ситуації розподіленої відповідальності обмежує розвиток синдрому емоційного вигорання, а при нечіткій чи нерівномірно розподіленій відповідальності за свої професійні дії цей фактор різко зростає навіть при суттєво низькому трудовому навантаженні.

Організаційний фактор. Розвиток синдрому емоційного вигорання пов’язаний з наявністю напруженої психоемоційної діяльності. Другий фактор розвитку емоційного вигорання - дестабілізуюча організація діяльності і неблагополучна психологічна атмосфера. Це нечітка організація діяльності і планування праці, недостатність необхідних засобів, наявність бюрократичних моментів, багатогодинна робота, яка має важко вимірюваний зміст, наявність конфліктів як в системі «керівник - підлеглий», так і між колегами. Виділяють ще один фактор, що обумовлює синдром емоційного вигорання - наявність психологічно важкого контингенту, з яким доводиться мати справу професіоналу у сфері спілкування (важкі хворі, конфліктні покупці, «важкі» підлітки і т.д.). Синдром емоційного вигорання рідше уражає тих, хто працює в стилі «компроміс» та «співпраця».

33. Скласти план заходів щодо профілактики короткозорості у учнів на шкільному уроці

Планами заходів щодо профілактики короткозорості передбачається:

1. розсадження дітей у класі з урахуванням стану їхнього зору;

2. раціональна організація режиму навчальних занять, спрямована на зменшення зорового навантаження, чергування усної й письмової роботи, відпочинок очей у ході роботи;

3. Устаткування навчальних приміщень плакатами й стендами для гімнастики зору, зняття зорової напруги;4. поводження на кожному уроці спеціальних вправ гімнастики зору;

5. харчування з достатньою кількістю мінеральних солей і вітамінів (головним чином А, Р и С);6. правильне використання технічних засобів навчання в школі: відстань при перегляді телевізійних передач у межах 3-5 м, тривалість перегляду передач - 15-20 хвилин, підсвічування, використання спеціальних шкільних комп'ютерів, що відповідають гігієнічним нормам;7. використання тільки допущених Міністерством Освіти підручників;

8. контроль за гігієною читання школярів;9. раціональна організація освітлення в навчальних приміщеннях школи й вдома; щоденне перебування на повітрі не менш 2-3 г;

10. організація занять із офтальмотренажером, гімнастики спеціальних форм для дітей із прогресуючою короткозорістю під контролем медиків на великій перерві або в спеціально виділений час, використання методики сферопризматичної корекції Ю. Утехина й ін.

11. інструктаж батьків школярів за правилами гігієни зору;

12. облік стану зору школяра при визначенні його в групу для занять фізкультурою.