Розкрити зміст поняття «суспільне здоров’я» та надати характеристику його складовим

Суспільне здоров'я - здоров'я популяції, суспільства в цілому. Воно є не лише особистим надбанням людини, але й суспільним багатством, одним із найважливіших показників добробуту народу. Безтурботне ставлення людини до свого здоров'я завдає соціально-економічну і морально-психологічну шкоду сім'ї, виробничому колективу та суспільству. ВООЗ, під здоров'ям на популяционном рівні розуміє — процес зниження рівня смертності, захворюваності й інвалідності. Здоров'я розглядається як ресурс повсякденного життя, а не його ціль. Здоров'я людей — поняття соціальне, у зв'язку із чим, для оцінки суспільного здоров'я рекомендуються наступні показники:

• відрахування валового національного продукту на охорону здоров'я.
• доступність первинної медико-санітарної допомоги.
• рівень імунізації населення.
• ступінь обстеження вагітних кваліфікованим персоналом.
• стан харчування дітей.
• рівень дитячої смертності.
• середня тривалість майбутнього життя.
• гігієнічна грамотність населення.

. При оцінці здоров'я населення розподіляється за групами здоров'я:

1-а група (здорові) - це особи, які не мають скарг, хронічних захворювань в анамнезі, функціональних відхилень і органічних змін;

2-я група (практично здорові) - особи, у яких є хронічні захворювання у стадії стійкої ремісії, функціональні зміни в органах і системах, які не впливають на їх діяльність та працездатність;
3-тя група - хворі хронічними захворюваннями в стадії компенсації, субкомпенсації або

5. Охарактеризувати самотність як соціальний феномен та її вплив на стан здоров’я індивіда

Одним із серйозних наслідків постаріння населення є поява в суспільстві когорти соціально незатребуваних людей похилого віку, недостатньо матеріально забезпечених, непрацездатних, які страждають від комплексної хронічної патології, соціально ізольованих. До цієї категорії людей похилого віку належить майже 3 млн осіб старше працездатного віку, тобто кожен 5 пенсіонер самотній, усі вони відчувають потребу в різних видах сторонньої повсякденної турботи. Значну більшість самотніх у всіх вікових групах становлять жінки. Відповідно до прогнозів, до середини даного сторіччя втричі збільшиться кількість непрацездатних людей похилого віку, які проживають самотньо. Серед причин зростання числа самотніх людей похилого віку можна назвати такі:розпад багатопоколінних родин, різна тривалість життя чоловіків і жінок,традиційна перевага в суспільстві малодітних родин, міграція молоді з сіл та інші.

Самотність як соціальний феномен сама по собі впливає на стан здоров’я індивіда, а отже, і на величину його потреби в медикосоціальній допомозі. Почуття соціальної незахищеності, ізоляції від навколишніх самотніх громадян підвищує ризик розвитку в них ряду захворювань, і в першу чергу захворювань серцево-судинної й нервової систем, тією ж мірою, як і інші фактори ризику. Самотні люди похилого віку в 1,5 раза частіше, ніж ті, хто має родину, викликають медичного працівника для надання медичної допомоги вдома. Швидку медичну допомогу самотні люди викликають у 2,2 раза (у віковій групі 60–74 року) і в 3,7 раза (у віковій групі 75 років і вище) частіше, чим ті, які мають родину. Рівень госпіталізації самотніх на 20 % вище, ніж інших категорій пенсіонерів, а тривалість їхнього перебування на госпітальному ліжку на 30–70 % довше, ніж осіб, які живуть у родині. Госпіталізація самотніх старих людей досить часто обумовлена не медичними, а соціальними показаннями. Самотні пенсіонери в першу чергу мають потребу в наданні довгострокової допомоги вдома. Так, соціологічні дослідження самотніх пенсіонерів віком 70 років і більше, які проживають у м. Києві, дозволили їх розподілити на 4 групи залежно від стану здоров’я і рівня потреби в різних видах допомоги: