Пояснити методики обчислення і аналізу традиційного показника оцінки стану здоров’я населення - «смертність». 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Пояснити методики обчислення і аналізу традиційного показника оцінки стану здоров’я населення - «смертність».



Народжуваність і смертність населення обчислюється на основі реєстрації кожного випадку народження й смерті у відділах реєстрації актів громадянського стану (РАГС). Народження й смерть реєструються на спеціальних бланках «Акт про народження», «Акт про смерть», які, у свою чергу, складаються на підставі «Довідки про народження» і «Лікарському свідченні про смерть».

Показник (коефіцієнт) загальної смертності — число померлих у рік на 1000 чіл.: Середній показник смертності 13...16 померлих на 1000 чіл. Якщо смертність у старечому віці є наслідком фізіологічного процесу старіння, то смертність дітей є явище патологічне.

На показники дитячої смертності впливають наступні групи факторів:

  • соціально-економічні й обумовлений ними спосіб життя,
  • політика в області охорони здоров'я,
  • охорона здоров'я жінок і дітей,
  • специфічні методи боротьби з дитячою смертністю, що випливають із її медико-соціальних причин.

На рівень перинатальної смертності впливають наступні фактори:

  • соціально-біологічні (вік матері, її стан під час вагітності, наявність абортів в анамнезі, число попередніх пологів і т.д.),
  • соціально-економічні (умови праці вагітної, матеріальне становище, родиний стан, рівень і якість медичної допомоги вагітним і немовлям).

37. Розкрити зміст поняття «Соціальне здоров’я» та надати характеристику його складовим

Моральне або соціальне здоров’я, визначається моральними принципами, які є фундаментальною основою соціального життя індивіда, тобто життя в людському суспільстві. Відмінними ознаками морального здоров’я людини є, насамперед, свідоме ставлення до праці, оволодіння скарбами культури, активне неприйняття вдач і звичок, що суперечать нормальному способу життя. Фізично і психічно здорова людина може бути моральним виродком, якщо вона зневажає нормами моралі. Тому соціальне здоров’я вважається вищою мірою людського здоров’я. Морально здоровим людям притаманна низка загальнолюдських якостей, що й роблять їх справжніми громадянами.

Соціальне здоров’я відображається через такі характеристики:

  • адекватне сприйняття соціальної реальності;
  • інтерес до навколишнього світу;
  • адаптація до фізичної та суспільної сфер;
  • спрямованість на суспільно корисну працю;
  • альтруїзм;
  • емпатія (Емпа́тія (англ. empathy від (грец. patho) співпереживання) - розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.);
  • відповідальність перед іншими;
  • демократизм у поведінці.

Соціальне здоров`я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв`язки - праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Крім того, потрібно враховувати міжетнічні стосунки, різницю у доходах різних соціальних категорій суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво
впливає на здоров`я людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку, що притаманне головним сферам суспільного життя в певному середовищі - економічній, політичній, соціальній, духовній.

 

38. Охарактеризувати синдром емоційного вигорання як механізм психологічного захисту людини та визначити професії, в яких він проявляється частіше

Синдром емоційного вигорання описується як специфічний вид професійної деформації людей, які працюють в тісному контакті з пацієнтами при наданні професійної допомоги. Вигорання – це не втрата творчого потенціалу, не реакція на нудоту, а швидше «емоційне виснаження, яке виникає на фоні стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням». Симптоми вигорання проявляються у професіоналів, які працюють в системі «людина – людина», тобто у тих, хто через професійні обов’язки змушений весь свій робочий день спілкуватися з людьми.

Схильність до вигорання спостерігається у представників певних професій, які наділені владою, що важко контролюється і важко обмежується. Серед професій, в яких синдром емоційного вигорання зустрічається найчастіше (від 30 до 90% працівників), слід відзначити лікарів, учителів, психологів, соціальних працівників, рятівників, працівників правоохоронних органів. Майже 80% лікарів-психіатрів, психотерапевтів, психіатрів-наркологів мають різного ступеня вираження ознаки синдрому емоційного вигорання; Синдром емоційного вигорання спостерігається у третини працівників кримінально-виконавчої системи, які безпосередньо спілкуються із засудженими, і у третини працівників правоохоронних органів.

Синдром емоційного вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у вигляді повного чи часткового виключення емоцій (зниження їх енергетики) у відповідь на певні психотравмуючі впливи. Наприклад медичні працівники - для них. першопочатково притаманний певний ступінь адаптації, тому що сильне сприйняття страждань іншої людини на початку професійної діяльності, з часом, як правило притупляється. Синдром емоційного вигорання – один із видів професійної деформації особистості людей, які працюють у тісному контакті з клієнтами при наданні професійної допомоги. Синдром має декілька аспектів:

· власне емоційний, який було відкрито вперше, від чого синдром і отримав свою назву,

· інтелектуальний (сповільнення мисленнєвої діяльності, несприймання нових ідей),

· соціальний (важкість встановлення нових контактів, відгородження від соціуму),

· психосоматичний – коли людина на фізичному рівні відчуває усі проблеми, швидко втомлюється, частий головний біль, який може стійко з’являтися при приході на роботу і одразу зникати після закінчення робочого дня.

Завдяки тому, що було відкрито психосоматичний аспект, синдром емоційного вигорання відносять до стану хвороби. В Міжнародній класифікації хвороб (МКХ – 10) синдром емоційного вигорання належить до рубрики Z73 – «Стрес, пов’язаний з труднощами підтримки нормального способу життя».

38. Пояснити методику комплексної оцінки ступеня ризику виникнення зорової патології дітей і підлітків та інтерпретацію результатів

Методика комплексної оцінки ступеня ризику виникнення зорової патології призначена для використання в організованих колективах з метою виявлення груп ризику щодо формування зниження гостроти зору, яка зумовлена впливом внутрішньошкільних чинників ще на донозологічному етапі,

Скринінгова методика, дозволяє вчасно звернути увагу на появу перших функціональних зрушень з боку зорової сенсорної системи та оцінити їх динамічні зміни не тільки з якісної, але й з кількісної точок зору, прогнозувати подальший розвиток патологічних станів, які виникли, тощо.

Для оцінки функціонального стану органу зору використовується спеціально розроблена анкета, яка включає у свою структуру перелік скарг, які найчастіше зустрічаються в процесі формування донозологічних станів, а також результати об’єктивних обстежень на підставі застосування загальноприйнятих в офтальмологічній та гігієнічній практиці методик.

З метою об’єктивізації отриманих даних розроблена методика комплексної бальної оцінки ступеня розвитку донозологічних станів, відповідно до якої кількісні показники, спочатку переводять у бальну систему, а далі помножують на ваговий коефіцієнт. І отримують результуючі бали. Ваговий коефіцієнт враховує неоднакову діагностичну цінність скарг, а також результатів об’єктивних досліджень для прогнозування формування донозологічних станів. Згідно із ступенем ризику щодо виникнення зорової патології досліджуваних поділяють на 4 групи:

  • групу спостереження (стадія первинних проявів),
  • групу суворого контролю (стадія донозологічних змін зворотного характеру),
  • групу зворотної дезадаптації (стадія виражених донозологічних змін)
  • групу незворотної дезадаптації (стадія формування патологічних зрушень.

Слід підкреслити, що запропонована методика дозволяє не лише визначити рівень поширення функціональних і патологічних зрушень з боку органу зору, але й науково обґрунтувати оптимальні шляхи і засоби їх запобігання та подолання.

39. Охарактеризувати поняття «сфери здоров’я» та визначити чинники, що формують кожну складову

Світова наука передбачає цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери, або складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є невід`ємними одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності, визначають стан здоров`я людини.

Фізичне здоров`я визначають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівні фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на, так би мовити, однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей в контексті власних ідеалів і світогляду - все це визначає стан духовного здоров`я індивіда.

Соціальне здоров`я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв`язки - праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо.

 

40. Охарактеризувати вплив генетичних факторів на здоров’я суспільства

В успадкованих передумовах здоров'я важливі три головні чинники: тип конституції і переважаючі нервово-психічні процеси, ступінь схильності до тих чи інших захворювань і "життєвість", яка відображає плодючість і довголіття особи.

Роль спадкових факторів є визначальною. Це повною мірою відноситься до схильності до різних захворювань, тому необхідно враховувати спадкові особливості людини у визначенні оптимального для неї способу життя, вибору професії, партнерів при соціальних контактах, лікуванні і т.д. Найбільш часто спадкові порушення зумовлюються способом життя майбутніх батьків. Крім дефіциту рухової активності, в нездоровому способі життя вагітної, що веде до порушення нормального розвитку плоду, слід зазначити переїдання, психічні перенавантаження соціального, професійного, побутового характеру, шкідливі звички і т.д.

Витрати держави на утримання хворих із спадковими захворюваннями дуже великі. Вони значно більші від величезних витрат на боротьбу, наприклад, з грипом. Утримання багатьох інтернатів, лікування протягом багатьох років дітей, хворих на спадкові захворювання, досить відчутним тягарем лягає на плечі сучасного суспільства. Профілактика спадкових захворювань має суттєво зменшити економічні непродуктивні витрати суспільства

 

41. Пояснити методику визначення індексу рівня благополуччя та його інтерпретацію

Існує взаємний вплив рівня матеріального благополуччя і здоров'я. доведені чіткі відмінності в самооцінках стану здоров'я залежно від індексу рівня благополуччя, який побудований для більш ефективного аналізу впливів. Індекс рівня благополуччя побудований шляхом факторного аналізу наступних п'яти показників:

  • грошовий доход;
  • житлові умови;
  • зручності (наявність в домогосподарстві душу, сауни, телефону, пральної машини та холодильника);
  • наявність в домогосподарстві автомобіля;
  • сукупне споживання (побудований на основі факторного аналізу усіх статей споживання домогосподарства окрім витрат на сплачування за комунальних послуг, ліків та лікування, які слабо пов'язані з основними витратами).

В Україні в 2010 році було проведено масштабне обстеження в межах міжнародного проекту "Здоров'я та рівень благополуччя в перехідних суспільствах". В результаті аналізу були отримані такі групи за рівнем благополуччя: бідні, нижче середнього, вище середнього, багаті. Бідні схильні оцінювати власне здоров'я більш негативно, ніж багаті. Майже половина бідних оцінила (47.7%) оцінила своє здоров'я як погане, тоді як тільки 24.5% багатих думають, що у них погане здоров'я. Крім того, люди з вищим рівнем благополуччя відвідують лікаря частіше, ніж бідні у разі необхідності.

За даними цього ж дослідження рівень благополуччя не пов'язаний з здоров'ям дітей. У більшості дітей гарний стан здоров'я (55%), 37% з них мають середній стан здоров'я та 8% - погане здоров'я. Таким чином, високий рівень життя є одним з факторів, який пояснює кращий стан здоров'я, характерний для багатих, згідно з отриманими результатами. Існує кореляція між самооцінкою стану здоров'я та розміром населеного пункту:чим менший розмір населеного пункту, тим гірше респонденти оцінюють стан власного здоров'я. Жителі сільської місцевості оцінюють власне здоров'я гірше, ніж жителі міст: 34% респондентів з села оцінили своє здоров'я як погане (обрали відповіді "погане" та "дуже погане"), тоді як в місті таких було тільки 26%.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 150; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.154.65 (0.019 с.)