Охарактеризувати психічні відхилення, пов’язані зі старінням та їх вплив на здоров'я людини

Старіння не може розглядатися як проста інволюція, згасання й регрес, швидше це триваюча трансформація людини, що включає багато пристосувальних і компенсаторних механізмів. Період старості має ряд відмітних рис, серед яких важливу роль відіграє припинення трудової діяльності або зміна її характеристик (зниження інтенсивності та обсягу). Внаслідок зміни соціального статусу відзначається надлишок вільного часу, звуження звичного кола спілкування, втрата провідної ролі в родині, ослаблення або зміна виховних функцій тощо. Комплекс перерахованих факторів неминуче викликає порушення життєвого стереотипу, веде до необхідності його зміни, адаптації до нових зовнішніх умов. Таким чином, люди старшого віку повинні пристосовуватися не тільки до нової ситуації зовні, але й адекватно реагувати на зміни в самих собі.

Люди похилого віку страждають від психічних захворювань значно частіше, ніж молоді й люди середнього віку, але звертаються до психіатрів і психотерапевтів у два рази рідше, ніж населення в цілому.

Люди старше 60 років часто не звертають уваги на розлади пам’яті, настрою та поведінки, розглядаючи їх як неминучий результат старіння. На жаль, така неправильна точка зору характерна й для родичів, які все пояснюють літнім віком і думають, що однаково нічого не можна зробити. Характерною рисою психопатологічних розладів у літньому й старечому віці є феномен соматизації, тобто тілесного вираження психічних розладів. Такі хворі звертаються по допомогу до лікарів загального профілю, які не завжди можуть розпізнати психічні порушення в літніх пацієнтів, особливо якщо це стосується депресивних порушень і легких розладів пам’яті й мислення.

У пацієнтів літнього віку широко представлені різні прояви неврозоподібного синдрому, в основі якого — насамперед церебральний атеросклероз. Хворі стають дратівливими, нетерплячими, погано переносять шум, легко з’являються сльози на очах, відзначається зниження пам’яті, порушується сон. Найпоширеніше психічне порушення літнього віку — депресія.

 

1. Пояснити методику діагностики кількості соматичного здоров'я (за Г.Л.Апанасенко)

Методика діагностики кількості соматичного здоров'я дозволяє комплексно оцінити стан здоров'я людини, тому що поєднує основні антропометричні показники, оцінку стану вегетативної нервової системи й гемодинаміки. Її перевагою є простота, гарна переносимость і безпека для пацієнтів (особливо для пацієнтів старшого віку), система не вимагає спеціального дорогого устаткування, проводить оцінку в загальноприйнятих метричних величинах. Методика може використовуватися для індивідуальної оздоровчої роботи, а також як критерій динамічної оцінки ефективності процесу оздоровлення. Результати всіх етапів дослідження порівнюють із даними в таблиці й визначають клас пацієнта, що також дозволяє уніфікувати й порівнювати дані. При цьому визначають:

Росто-ваговий коефіцієнт (індекс Кетле) – це відношення показника маси тіла до росту індивіда.

Життєвий індекс – це відношення ЖЕЛ до маси тіла досліджуваного

Силовий індекс — оцінює силу м'язів-згиначів пальців найсильнішої кисті (правої або лівої) у кілограмах, у відсотках до маси тіла в кілограмах.

Подвійний добуток – це добуток ЧСС на АДсист, помножене на 102 (ЧСС х Адсист х 102), він відбиває функціональні можливості організму, досконалість роботи вегетативної нервової системи і навіть дозволяє опосередковано судити про МПК при зростаючому навантаженні.

Проба Мартіне-Кушелевского дозволяє визначити функціональний клас випробуваного за рахунок визначення часу відновлення серцевих скорочень після фізичного навантаження. Час відновлення ЧСС до вихідного рівня є критерієм віднесення пацієнта в один з функціональних класів. Аналіз динаміки зміни АТ дозволяє судити про тип реакції на фізичне навантаження. Результати кожної з перерахованих вище проб оцінюються певною кількістю балів, які в підсумку підсумуються