Імуноглобуліни, шо використовуються для профілактики та лікування вірусних інфекційних хвороб

Назва препарата	Спосіб введе­ння	Показання	Доза	Несприятливі реакції
Нормальний імуноглобулін людини	ВМ	Профілактика гепатиту А	Від 1 до 6 років— 0,75 мл; 7-10 років — 1,5 мл, старше 10 років і дорослим — 3 мл	У окремих випадках хворобливі відчуття в місці вступу і підвищення темпіратуры тіла до 37,5°З
		Профілактика кору	0,2 мл/кг масм одно­кратно	ний хвороби або анафилактического шоку
		Профілактика грипу	До 2-х років — 1,5 мл, 2-7 років — 3 мл, старше 7 років і дорослим — 4,5-6 мл
		Профілактика поліомієліту у невакцинованих	3-6 мл однократно
Нормальний імуноглобулін людини	ВВ	Лікування важких бактеріально – септичних та вірусних хвороб	3-4 мл на кг маси, але не більше 25 мл	Редко встречаются возбуж-дение, крапивница, тахикардия, лихорадка Очень редко - анафилактическая реакция
		Хвороба Кавасакі	400 мг/кг один раз на день на протязі 4 днів
		ВІЛ - інфекція	200 мг/кг щоденно 2 тижні
Імуноглобуліин проти гепатитау В	ВМ	Новонародженим від матерів позитивних на HBs-Ag	0,5мл	Рідко місцеві і загальні реакції
		При парентеральному зараженні не пізніше за 24 години після передбачуваного попа-дания вірусу гепатиту в кровотік реципієнта	0,06 мл/кг, максимальна доза - до 5 мл
Імуноглобулін антирабічний людини (МО)	ВМ	Для профілактики сказу, одночасно з першою дозою вакцини	20 МЕ/кг, з них половина дози використовується для обколювання рани	Рідко загальні і місцеві реакції
Иммуноглобулин против клещевого энцефалита человече­ский, жидкий	ВМ	Для екстреної профилактики кліщового енцефаліту	До 12 років — 1 мл, 12-16 років — 2 мл, старше 16 років — 3 мл	Рідко загальні і місцеві реакції
		Для лікування кліщового енцефаліту	По 3 мл в перші 3 дні з інтервалом 10-12 годин, потім 1 раз на день до падіння температури тіла
Варицелла-Зостер іммуноглобулін	ВМ	Для профілактики вітряної віспи у дітей з иммунодеф-цитом, хворих гемобластозами	125 Ед	Рідко загальні і місцеві реакції
		Новонародженим від матері, хворої вітряною віспою за 5 днів до пологів або протягом 2 днів після пологів	125 Ед
Цитотект - 10% рас-твор імуноглобуліну з високим вмістом антитіл до вірусу цитомегалії	ВВ	Для лікування і профілактики цитомегалії	1-2 мл на кг маси
Сироватка молозивна людини, очищена рідка (Чигаин)	Наруж­но	Профілактика і лікування ОРВІ	По 3 краплі в кожен носовий хід 3 рази в день протягом 5-10 діб	Практично не зустрічається
		Профілактика захворювань у новонароджених	По 1 краплі в обидва очі і обидва носові ходи і по 2 краплі на залишок пуповини в день протягом пребывания в пологовому будинку
		Для лікування кон'юнктивітів і омфалитов	По 1-2 краплі на область ураження 2-3 рази в день до зникнення ознак запалення

 

ВМ – внутрішньом'язово;

ВВ – внутрішньовенно

 

Імуноглобулін людини отримують із змішаної плазми дорослих, що заздалегідь тестується на відсутність вірусів гепатиту і інших инфек-ционных агентів. Препарат складається переважно з імуноглобулінів класу G (до 95%) і невеликої кількості иммуноглобулінів А і М; концентрований розчин білку (16,5%) і містить широкий спектр антитіл проти найбільш поширених серед цієї популяції інфекційних захворювань. Для забезпечення широкого спектру анти-тел зазвичай використовують для приготування імуноглобуліну кров досить великого числа донорів (1000 і більш).

Максимальний рівень сироваткових антитіл створюється через 48-72 години після введення. Період напіврозпаду антитіл триває від 3-х до 4-х тижнів.

 

2.5. Механизми захисту вірусів від імунної відповіді

 

В основі вислизання вірусів від чинників клітиниклітини лежить макси-мальне використання можливостей самій клітини-хазяїна для виживання віруса, у тому числі - маскування вірусу під необхідні для клітини частки - поживних речовини та ін. До клітинних механізмів, які використовуються вірусами для самозахисту, відносяться механізми, що забезпечують проникнення в клітину сторонніх часток: віруси, які поглинає клітина за допомогою механізму ендоцитарного піноцитозу, використовують низькі значення рН у вакуолі для активації білків злиття, а внутрішньоклітинні механізми транспорту - для досягнення структур, де відбувається репродукція вірусних компонентів.

Багато вірусів викликають ефективне пригнічення синтезу клітинних бел-ків, що веде до пригнічення експресії клітинних генів. Блокування ініціації трансляції супроводжується розпадом попередніх клітинних полісом і рібосоми можуть увійти до складу нових полісом, що утворюються на вірусспецифічних іРНК. У клітинах, заражених аденовірусами блокується транспорт клітинних іРНК з ядра в цитоплазму, а в клітинах, заражених вірусом грипу клітинні РНК руйнуються в ядрі.

Потужним антивірусним чинником широкого спектру дії є інтерферон, здатний блокувати інфекцію на ранніх стадіях. Найбільш стійкі до інтерферону ДНК-вмісні і найбільш чутливі - РНК- вмісні віруси. Частково механізми, за допомогою яких вірус може вислизати від дії інтерферону, вивчені для аденовірусів і вірусу осповакцини. У заражених вірусом клітинах синтезується вірус\індукована одноланцюгова РНК, що інактивує протеинкиназу. Інший механізм резистентності до інтерферону не пов'язаний з вірус специфічною РНК, а обумовлений синтезом кодованого вірусом білкаа, гомологічного інтерферону і блокую чого його активність.

Репродукція вірусу гепатиту В супроводжується синтезом значної кількості молекул поверхневого антигена (HBs - Ag), зв'язуючого специфічні антитіла усвоєрідний щит, що захищає вірусні частки від дії противірусних антитіл.

Зараження вірусом імунних клітин і порушення їх функцій може призвести до персистентної інфекції, незважаючи на наявність в крові вируснейтралі-зуючих антитіл. Дуже часто заражені вірусом лімфоцити виконують роль "троянського коня", за допомогою якого вірус може транспортуватися в різні органи і тканини організму, будучи недоступним для чинників гуморального імунітету.

При інфікуванні вірусом клітин лімфоїдної тканини клітини можуть про-дукувати розчинні імуносупресивні і імуномодулюючі речовини, що гальмують імунні реакції організму. Імуносупресивними чинниками можуть бути як структурні вірусні білки (наприклад, один з env - белків ретровірусів), так і білки, що синтезуються під час вірусної репродукції в клітині. Короткочасна імунодепресія зустрічається при багатьох вірусних інфекціях: грипі, корі, червонвй висипці, цитомегалії. Імунодепресія пов'язана з ураженням Т- і В-лімфоцитів і супроводжується збільшенням чутливості до інфекцій. В більшості випадків ефект, пов'язаний з пригніченням функцій Т-супресорів. Прикладом тривалої імунодепресії до специфічних антигенів є СНІД, при якому порушується функція Т4-лімфоцитів. Тривала імунодепресія до специфічного антигена супроводжується виникненням персистентної інфекції, при якій порушуються функції лімфоїдних клітин без значного їх ушкодження.

Зараження лімфоцитів рядом вірусів призводить не лише до руйнування клітин, що продукують імунологічні медіатори, але і до інактивації медіаторів після їх продукції. Значне пригнічення синтезу интерлейкінів викликають ретровіруси, вірус Сендай, менше - віруси грипу, віруси простого герпесу.

Стратегія деяких вірусів, що дозволяє здолати імунні механізми, спрямована на те, щоб змінити структуру білків вірусної оболонки. В результаті цього вірус стає недоступним для дії вирус-нейтралізуючих антитіл, циркулюючих в організмі. Прикладом швидкої зміни вірусних антигенів є віруси грипу і ВІЛ.

Мінливість антигенів вірусу грипу типу А обумовлена двома процесами: «дрейфом» генів, викликаним точковими мутаціями в генах, які кодують білки оболонки (гемагглютиніна і нейрамінідази), і «шифтом», що відбувається в результаті повної заміни одного або обох генів, на гени синтезу гемаглютиніна і нейрамінідази, отримані від вірусу грипу іншого типу. Шифт можливий завдяки фрагментарній структурі вірусного генома - наявності 8 окремих фрагментів однонитковох РНК і можливості рекомбінації між фрагментами, що належать різним серотипам вірусів грипу.

Для генома ВІЛ, представленого нефрагментованій РНК, характерний феномен надзвичайно високої частоти точкових мутацій у ряді генів, в основному - в гені env, що кодує поверхневі вірусні білки. Швидкість мутацій в гені env в 10 разів перевищує швидкість мутацій генів вірусу грипу. Мутації відбуваються в організмі одного і того ж хазяїна: віруси, виділениі від вірусносія упродовж тривалого часу (його життя) мають різну антигенну структуру.

Антигенні зміни вірусних білків описані у ентеровірусів, ротавирусов, лентівірусів тварин.

При деяких вірусних інфекціях продукція вирус-нейтрализуючих антитіл може бути пригнічена або антитіла не виявляють захисної дії. Пригнічення утворення вирусспецифічних антитіл зазвичай пов'язано з пошкодженняи функції В-лімфоцитів в результаті їх зараження вірусом. Така сітуація зустрічається при цитомегаловірусній інфекції. Виникає хвороба имунних комплексів, обумовлена осіданням таких комплексів в ниркових клубочках і кровоносних судинах; це призводить до гломерулонефритів і артеріїтів. У таких випадках патогенез інфекції пов'язаний з імунологічною відповіддю організму.

При деяких інфекціях (СНІД, герпес та ін.) антитіла не забезпечують захисний ефект. При ряду вірусних інфекцій (віруси Денге, жовтою лихоманки, реовіруси, аренавіруси та ін.) антитіла стимулюють інфекцію. Імуноглобуліни у складі імунного комплексу можуть взаємодіяти з Fc -рецептором клітини і забезпечувати тісний контакт між поверхнею клітини і вірусною оболонкою, полегшуючи проникнення вірусу в клітину.

Антитіла проти власних антигенів організму утворюються при багатьох вірусних інфекціях: гепатиті В, герпесі, цитомегалії, інфекціях, викликаних аденовірусами, ВІЛ, вірусом Епштейна-Бар тощо, При гепатиті В, наприклад, ця імунопатологія є провідним чинником в патогенезі хвороби.

Інший аспект проблеми аутоіммунних антитіл полягає у тому, що в молекулах деяких вірусних білків виявлені послідовності з 6-10 амінокислотних залишків, схожих з основним білком мієліну мозку людини. Такі послідовності виявлені у аденовірусів, вірусів Епштейна-Бар.

Вислизання від захисних чинників організму призводить до персистенції вірусу або вірусних структур (нуклеїнових кислот, нуклеокапсидов, білків, в клітинах організму і створює можливості для формування латентної інфекції. Латентна інфекція, що характеризується тривалою течією може перериватися короткочасними сплесками літичної інфекції. Як яскравий приклад латентної інфекції можна привести віруси Епштейна-Бар і імунодефіциту людини, хоча здатність викликати латентну інфекцію властива широкому кругу вірусів.