Вірусрскопічні методи досліджень

 

При деяких вірусних інфекціях (віспа, сказ, герпес, кір і ін.) формуються внутрішньоядерні чи внутрішньоцитоплазматичні включення, що мають різну форму і розміри (рис. 27. Наявність включень у клітині має діагностичне значення.

 

 

Рис. 27. Типи вірусних включень:

1 - клітина, заражена вірусом натуральної віспи (тільця Гварнієрі); 2 - клітина, заражена вірусом герпеса; 3 - клітина, заражена цитомегаловірусом; 4 - клітина, заражена аденовірусом; 5 - клітина, заражена вірусом віспи; 6 - клітина, заражена вірусом сказу (тільця Бабеша – Негрі).

 

3.3. Електронна та імунно-електронна мікроскопія

 

Для електронно-мікроскопічній діагностики вірусних інфекцій можливо використовувати тонкі зрізи тканин. Найчастіше матеріалом для електронної мікроскопії слугують фекалії або рідина везикул, характеризуючих деякі хвороби, наприклад, вітряну віспу.

Метод електронної мікроскопії базується на тому, що пучок електронів, сформований системою електромагнітних лінз, проходить скрізь об’єкт (на який нанесено електронно-щильний матеріал, що окреслює компоненти віріону) взаємодіючи з атомами його речовин. При цьому електрони відхиляються від початкових траєкторій і потрапляють у магнітне поле лінзи об’єктиву. Різні ділянки об’єкту, залежно від їх щільності, а також плівка-підкладка, на якій розміщений обє’кт, розсіюють електрони неоднаково. Чим щільніші ділянки, тим більша їхня розсіювальна здатність, отже тим темнішим буде їхнє зображення на екрані. Дослідження у електронному мікроскопі проводять при інструментальному збільшенні у 30 000 – 60 000 разів. Слід мати на увазі, що збільшення, встановлене на електронному мікроскопі, не завжди відображає реальність. Одним із кращих внутрішніх маркерів можуть бути кристали каталази (період 17,2 нм); можна викорисовувати також і віруси тютюнової мозаїки (ВТМ), які мають середню довжину 300 нм та крок спіралі 2,3 нм.

Найуспішніше метод електронної мікроскопії застосовують для виявлення вірусів, які важко, а іноді і зовсім неможливо культивувати у лабораторних умовах. Метод ефективний при умові високої концентрації вірусів у досліджуваних зразках (біля 10⁶ часток на 1 мл). У тих випадках, коли вміст вірусних часток у дослідних зразках малий, вирогідність виявлення вірусу можна збільшити за допомогою концентрації вірусу ультрацентрифугуванням або зв’язуючі вірусні частки у агрегати специфічними антитілами (імунно-електронна мікроскопія).

­­За допомогою методу імунної електронної мікроскопії можна проводити серотипізування вірусів, вивчити антигенну будову вірусних часток. Імунну електронну мікроскопію застосовують у диференціальній діагностиці деяких респіраторних вірусних інфекцій (грипу, парагрипу, коронавірусних і аденовірусних захворювань), а також для підтвердження наявності гепатиту В при виявленні його поверхневого антигена (HВsAg) у сироватці крові хворих і донорів.

Вірусологічні методи

 

Історично виникли та застосовуються для виділення вірусів три живі системи: організми чутливих тварин, курячі ембріони на стадії розвитку та культури клітин. Звичайно для зараження вірусом вибирають такий об’єкт, який легко уражається вірусом, накопичує віруси у високих концентраціях та специфічно реагує на інфекцію, що дозволяє спростити процедуру виділення вірусу.

 

Методи вірусологічних досліджень людини та тваринах

Однією з розповсюджених моделей для вірусологічних досліджень є лабораторні тварини, а в деяких випадках при вивченні онкогенних вірусів птахи. Вибір виду тварини, її віку статі, способу зараження визначається типом вірусом (табл.12). При цьому враховують ступінь адекватності змін, що викликає вірус у людини і у експериментальної моделі.

Таблиця 12.