Технічна модифікація і модифікація середовища

Подібно до методу значень функції, результати повинні бути помножені на коефіцієнти для того, щоб врахувати інші чинники, як, наприклад, мотивацію або досвід програмістів. Наступна процедура - адаптована процедура аналізу значень функції, - кожен чинник оцінюється в діапазоні від 0 до 5 і множиться на коефіцієнт.

Номер	Назва чинника	Вага
T1	Розподіленність системи
T2	Час реакції або продуктивність
T3	Продуктивність кінцевого користувача
T4	Складність внутрішньої обробки
T5	Можливість багатократного використання
T6	Складність установки	0,5
T7	Складність використання	0,5
T8	Переносимість
T9	Внесення змін протягом експлуатації
T10	Паралельна обробка
T11	Механізми захисту доступу
T12	Зовнішній доступ до системи
T13	Вимоги навчання

 

Таблиця 12.8.2. Ваги, привласнені технічним чинникам.

 

Підсумовуються результати технічних чинників і вагів і їх сума називається TFactor. Технічний чинник складності (TCF, Technical Complexity Factor) обчислюється за формулою:

TCF = 0.6 + (0.01 * TFactor)

 

Номер	Номер чинника	Вага
E1	знання методології інкрементної ітерації	1,5
E2	досвід команди	0,5
E3	знання об'єктних методів
E4	кваліфікація головного аналітика	0,5
E5	мотивація команди
E2	унікальне представлення вимог
E7	персонал, працюючий неповний день	-1
E8	складність мови програмування	-1

 

Таблиця 12.8.2.a Ваги, привласнені чинникам середовища.

Результати чинників середовища і відповідної ваги підсумовується і цей результат чинника середовища називається - EFactor.

Чинник середовища EF обчислюється по наступній формулі:

EF = 1.4 + (-0.33 * EFactor)

Скоректована оцінка випадкового використання, AUCP (Adjusted Use Case Points) обчислюються шляхом множення нескоректованої оцінки випадкового використання, UUCP (Unadjusted Use Case Points) на технічний коефіцієнт і коефіцієнт складності середовища:

UCP = UUCP* TCF* EF

У класичному методі оцінки випадкового використання вважається, що один UCP відповідає 20 програмістам * час.

Короткий звіт

Є багато різних способів вимірювання програмного забезпечення. Показники відображають системну специфікацію, а у вимірювання можуть бути включені найрізноманітніші аспекти, тому рекомендується використовувати декілька мір для того, щоб мати достатню кількість інформації.

У наступній таблиці ми показуємо декілька груп вимірювань програмного забезпечення.

Група	Міра
Запис проектної міри, програмний код	· розмір проекту, коду (число модулів, кількість рядків коду, коментарі, середній розмір коментаря) · складність структур і взаємозв'язків між компонентами (процесами, функціями, модулями, об'єктами і т.д.)
Вимір продукта	· розмір · архітектура · структура · простота використання і якість підтримки · складність
Вимірювання процесу розробки	· якості процесу розробки · управління процесом розробки · життєвий цикл проекту
Вимірювання ресурсів	· вимірювання роботи персоналу · використані інструменти програмного забезпечення · апаратура розробника

 

Малюнок 12.9.1. показує застосування методів оцінки.

 

Мал. 12.9.1. Застосування методів оцінки.

Отримані показники ґрунтуються більше на досвіді і здоровому глузді, ніж на теоретичних методах комп'ютерної науки. Їх потрібно використовувати як допомогу при ухваленні рішень. Дуже формальне застосування може бути небезпечне. Для мінімізації помилки вимірювання слід використовувати багато показників. Здоровий глузд повинен бути головним радником.

Емпіричне коріння метрики підтримує ефективну і швидку оцінку програмування. Спеціалізація метрики у напрямку до самих специфічних класів програмного забезпечення може дати кращу оцінку, ніж застосування універсальних мір.

Рекомендується використовувати програмні інструменти для оцінки програмного забезпечення із застосуванням метрики.