Мова веб-моделювання (WebML)

WebML є найдосконалішим методом створення інтернет-програм. Він високорівневий, незалежний і інформаційно-орієнтований.

Метод містить в собі дані, навігаційну модель, дизайн інтерфейсу користувача і уособлює створену програму.

Специфікація, сформульована в WEBML, містить в собі чотири ортогональні моделі (перспективи):

· Структурна модель - описує зберігання даних в системі. Можна використовувати об'єктно-орієнтований або реляційний запис;

· Гіпертекстова модель - описує один або багато гіпертекстів. Кожен з гіпертекстів описує "вигляд", що складається з:

o Композиційна модель - визначає, що міститиметься в гіпертексті або які елементи можуть бути знайдені на веб-сторінках;

o Навігаційна модель - визначає метод з'єднання веб-сторінок і вмісту для того, щоб компонувати гіпертекст;

· Модель представлення - описує форму і вид веб-сторінок незалежно від засобів, використаних при виконанні;

· Модель персоналізації - описує користувачів і групи користувачів, даних і специфічних правил для окремих груп.

WebML забезпечує абстрактні інструменти високого рівня, які окреслюють головні особливості веб-сторінок без посилання на архітектурні деталі. WebML - інтуїтивне, графічне уявлення, підтримуване інструментами CASE, що використовується для зв'язку з нетехнічними членами проектної команди. WebML заснований на синтаксисі XML і може бути використаний для реалізації інтернет-програм.

 

Мал. 8.6.1. Процес проекту WebML.

Мал. 8.6.1. представляє життєвий цикл процесу в контексті WebML, використаного для розробки інтернет-програми. WebML зосереджується на концептуальному моделюванні, тобто на даних і гіпертекстовій моделі. Специфікація робиться в декількох вимірюваннях (перспективах): структурний дизайн, гіпертекстовий дизайн, дизайн уявлення і персоналізації.

WebML-дизайн інтернет-систем відбувається по наступному алгоритму:

Формулювання вимог

Ось що повинне бути сформульовано у вимогах WebML:

· Головна мета програми

· Кінцеві користувачі

· Приклади вмісту

· Передбачуваний стиль

· Персоналізація вимог

· Обмеження спадкоємства

Проект структури даних

На цьому кроці розробляється модель даних. Можуть використовуватися будь-які методи і способи запису. Результуючий продукт повинен бути файлом XML.

Гіпертекстовий проект

Гіпертекстовий проект має два кроки. На першому відбувається визначення всіх розділів і зв'язків, складання карти контента і визначення елементів проекту. Будується і покращується скелет системи.

На другому кроці проект зосереджується на кожній його частині, незалежно від решти.

WebML визначає шість частин контента:

· Елемент даних - містить підмножину даних. Більш ніж один елемент контента може бути визначено для кожного об'єкту або класу;

· Елемент індексації - список екземплярів наданого контейнера (об'єкт, відношення, компонент). Кожен об'єкт в контейнері - елемент списку;

· Елемент фільтрації – містить поля для проглядання контейнерних об'єктів;

· Елемент перегляду - робить здійсненним перегляд кожного екземпляра класу і послідовне переміщення в наступні екземпляри;

· Прямі елементи - особливі види індексів, що використовуються для моделювання відносин 1:1.

Елементи контента групуються на сторінках. Сторінка містить інші сторінки і елементи контента.

Мал. 8.6.2. WebML-дизайн сторінки.

 

На мал. 8.6.2. ми бачимо приклад сторінки, розробленої з використанням графічного запису. Головна сторінка складається з двох підсторінок, виділених пунктирними рамками. Ліва підсторінка містить списки авторів і газети. Права сторінка міститиме "тіло" газети або дані.

Навігаційна модель визначає лінки між сторінками, елементи контента і навігацію між ними. WebML розрізняє два види лінків: контекстні і безконтекстні. Безконтекстні незалежні від поточного стану сторінки, контекстні, - залежні. Безконтекстні лінки моделюються в XML, як лінки між сторінками, контекстні лінки - як лінки між частинами контента.

 

Мал. 8.6.3. Навігаційна модель.

На мал. 8.6.3. зображені і контекстний (зліва), і безконтекстний (справа) лінки.

Проект презентації

У WebML сторінки будуються, основуючись на стилях, що описують можливі веб-сторінки і розділи контента сторінки. WebML визначає два види стилів: стиль загального робочого листа, що визначає структуру незалежно від контента, і спеціалізований, використовуваний для визначення структури специфічного вмісту.