Лекція 1 Загальні принципи організації бухгалтерського обліку

Лекція 1 Загальні принципи організації бухгалтерського обліку

 

Мета вивчення

Після вивчення лекції 1 студент повинен знати:

- призначення бухгалтерського обліку, його завдання та функції;

- суб'єктів організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні;

- принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- форми ведення бухгалтерського обліку, які можуть використовуватися суб'єктами господарювання.

Після вивчення лекції 1 студент повинен вміти:

- формулювати сутність бухгалтерського обліку;

- визначати об'єкти та елементи облікової політики;

- розкривати взаємозв'язок плану рахунків і фінансової звітності.

У лекції розглядаються наступні питання:

1.1. Бухгалтерський облік: сутність і призначення, види та принципи

1.2. Правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Облікова політика підприємства

1.3. План рахунків бухгалтерського обліку: характеристика та структура

 

Бухгалтерський облік: сутність і призначення, види та принципи

Суб’єкти бухгалтерського обліку

З бухгалтерським обліком пов'язано три групи суб'єктів: організації, ведення і нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Суб'єктами організації бухгалтерського обліку є власник підприємства або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих та інших розпорядчих документів, а також головний бухгалтер (або особа, на яку покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку) підприємства.

Суб'єкти ведення бухгалтерського обліку - бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером або особа, на яку покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Суб'єкти нормативного регулювання бухгалтерського обліку - органи державної влади, які шляхом прийняття відповідних нормативних документів повністю або частково регулюють організацію та ведення бухгалтерського обліку. В Україні такими суб'єктами є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державний комітет статистики України, Державна податкова адміністрація України, Національний банк України та інші державні органи.

Дорадчим органом при Міністерстві фінансів України є Методологічна рада з бухгалтерського обліку, до компетенції якої згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належать:

- організація розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

- удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

- методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки бухгалтерської інформації;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Облікова політика підприємства

 

Стандарти обліку

Стандарти у сфері бухгалтерського обліку визначаються встановленими правилами і можуть бути досягнутими за рахунок нормативної регламентації обліку. В такому розумінні бухгалтерський облік є доволі стандартизованим. Щодо стандартизації бухгалтерського обліку статус нормативного документу - Закону, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку або будь-якого іншого нормативного документу - не має значення, оскільки кожен з них регламентує правила ведення бухгалтерського обліку і тим самим передбачає формування облікових стандартів. Під стандартом у бухгалтерському обліку слід розуміти комплекс документально оформлених правил (норм) ведення обліку, кожне з яких визначає термінологію, методи, способи облікового відображення того чи іншого явища.

Основою стандартів будь-якої країни та головною вимогою до фінансової звітності є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі. У загальному розумінні всі стандарти бухгалтерського обліку розкривають мінімум питань (рис. 1.6).

 

Рис. 1.6. Питання, які розкриваються в облікових стандартах

 

Об'єкти стандартизації постійно ускладнюються, розробка нових стандартів, їх освоєння та внесення змін і доповнень, перегляд стандартів і тлумачень відбуваються паралельно.

Облікові стандарти розрізняють за сферою охоплення. Виділяють: національні (внутрішні) стандарти різних країн, застосування яких обов'язкове для всіх підприємств в межах певної країни; регіональні стандарти, застосування яких обов'язкове для країн певного регіону; міжнародні стандарти, які можуть застосовуватися у всьому світі.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (IAS/IFRS) - це сукупність документів рекомендаційного характеру, які окреслюють порядок складання фінансової звітності. Специфіка економіки різних країн зумовлює необхідність застосування різних підходів щодо відображення в бухгалтерському обліку одних і тих же господарських операцій. Тому міжнародні стандарти не забезпечують повної регламентації та уніфікації методики бухгалтерського обліку, оскільки містять лише загальні правила та підходи, на основі яких (або з урахуванням яких) розробляються національні стандарти. Позначенням МСФЗ є координація облікових стандартів для забезпечення певного ступеня зіставності фінансової звітності.

Стандартизація бухгалтерського обліку на основі МСФЗ викликає серйозні суперечності, зумовлені різними соціально-економічними умовами різних країн, особливостями правових і податкових систем, менталітету та різних підходів до навчання облікових працівників.

Існують країни, які застосовують міжнародні стандарти як національні. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, прийняті національні правила обліку - Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Не дивлячись на те, що в основу національних П(С)БО покладено положення міжнародних стандартів, між ними існують суттєві розбіжності. По-перше, МСФЗ в повному обсязі не мають аналогів серед українських Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. По-друге, українськими стандартами не передбачені певні альтернативні методи обліку, які встановлені МСФЗ. По-третє, норми окремих П(С)БО суперечать нормам міжнародних стандартів. Крім того, українські положення (стандарти) лаконічні й не містять пояснювальних параграфів, передбачених у відповідних міжнародних стандартах. Відсутність тлумачень норм П(С)БО значно ускладнює роботу бухгалтера зі стандартами.

На сьогодні загальний характер багатьох норм і правил (стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності надає бухгалтерам широке поле для професійної творчості і спонукає до самостійного прийняття важливих рішень в проблемних ситуаціях. Бухгалтеру надано право самостійно вирішувати питання щодо використання норм амортизації матеріальних і нематеріальних активів, віднесення окремих платежів до певного звітного періоду та їх капіталізації (включення до витрат майбутніх періодів або віднесення на незавершене виробництво), списання простроченої дебіторської заборгованості тощо.

 

План рахунків бухгалтерського обліку: характеристика та структура

План рахунків: характеристика

Для упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби та джерела їх утворення, господарські процеси, а також для забезпечення власників та інших зацікавлених користувачів достатньою інформацією, необхідною для планування, нормування, управління та контролю за виконанням завдань, а також з метою правильної та чіткої побудови й організації бухгалтерського обліку потрібно знати характеристику кожного рахунку. Виконання даної процедури є важливим завданням Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Історія радянського бухгалтерського обліку свідчить про часті зміни планів рахунків під впливом перетворень в економіці народного господарства і удосконалення форм управління ним, у зв'язку з підвищенням ролі та збільшенням завдань бухгалтерського обліку, в результаті покращання організації та техніки обліку, розвитку форм рахівництва. Проте затвердження такого плану Міністерством фінансів СРСР за погодженням з Центральним статистичним управлінням СРСР було завжди обов'язковим для усіх соціалістичних підприємств та організацій відповідних галузей народного господарства.

Плани рахунків радянського бухгалтерського обліку відігравали важливу роль в організації та побудові обліку й контролю на підприємствах. Вони встановлювали науково обґрунтовану взаємопов'язану систему синтетичних групувань, відповідно до яких в обліку відображалися господарські засоби, джерела їх формування і господарські процеси, забезпечували можливість отримання однорідних економічних показників діяльності підприємств та організацій за галузями народного господарства, економічними районами, а також в масштабі всього народного господарства.

У плані рахунків України (на той час - УРСР), затвердженому у 1985 р., реалізовано інтегрований варіант побудови: синтетичні рахунки нумерувалися за порядковою системою (від 01 до 99), а субрахунки - за децимальною (від 1 до 9). При цьому номер розділу плану рахунків не включався до коду рахунку, а розділи містили в собі серію рахунків з різною кількістю. Крім того, в цей план рахунків закладено принцип постатейного (калькуляційного) обліку витрат, який визначався умовами планово-адміністративної системи і законодавчо регулювався типовими положеннями з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, сфері послуг.

На сьогодні більшість європейських країн застосовують національні плани рахунків, розроблені відповідно до Четвертої Директиви Європейського Економічного Співтовариства від 05 липня 1987 р. Для національних планів рахунків Європейського Союзу характерним є невелика кількість синтетичних рахунків, проте застосування десяткової системи кодування, де перша цифра означає клас рахунків, друга - рахунок, третя субрахунок другого порядку, дозволяє створювати національні плани рахунків зі значною кількістю позицій.

З 2000 р. Україна перейшла на новий план рахунків, розроблений відповідно до міжнародних стандартів, що зумовлено об'єктивними причинами, адже зміни в господарській діяльності, урізноманітнення форм власності, поява атрибутів ринкових відносин (акціонерні товариства, цінні папери, роздержавлення підприємств тощо) потребували відповідного реагування з боку органів, що регламентують бухгалтерський облік в Україні.

План рахунків визначає національні особливості бухгалтерського обліку, основне його завдання - стандартизувати організацію системи бухгалтерського обліку на рівні окремих підприємств, загальних облікових понять і бухгалтерських записів. Національний план рахунків виступає інструментом нормативного регулювання бухгалтерського обліку в країні. В Україні план рахунків є директивним документом, обов'язковим для всіх підприємств і організацій.

З проголошенням незалежності України почалися докорінні зміни в її економічному житті. Сучасний план рахунків Україні орієнтований переважно на інтереси інвесторів, а не державних фінансових органів, його будова орієнтована на елементи фінансової звітності, які визначені міжнародною спільнотою як основа фінансового аналізу.

План рахунків має наступні основні характеристики (табл. 1.5).

 

Таблиця 1.5. Характеристика плану рахунків бухгалтерського обліку

 

Показники	Діючий План рахунків
Групування рахунків	3 розділи, 10 класів, 0-й клас - позабалансові рахунки
Нумерація синтетичних рахунків	Балансові та позабалансові рахунки - 2 цифри
Субрахунки	Більшість субрахунків до кожного рахунку законодавчо затверджені
Нумерація синтетичних субрахунків	Затверджені номери з 3-х цифр
Аналітичні рахунки	Відкриваються підприємством самостійно. Номери повинні починатися з номера відповідного рахунку / субрахунку

 

Національний план рахунків України передбачає двозначні позначення для синтетичних рахунків і трьохзначні - для субрахунків (Додаток А).

Рахунки, на яких обліковуються однорідні види активів або зобов'язань, об'єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з яких має своє кодове позначення: від 0 до 9. Коди (номери) й найменування синтетичних рахунків і субрахунків у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. При цьому код класу та код синтетичного рахунку, тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосовуватися для відображення в обліку господарських операцій. Коди, наведені в Плані рахунків, не можуть змінюватися підприємствами самостійно. У Плані рахунків наведені також коди і найменування ряду субрахунків.

Повний код рахунку може складатися з будь-якої кількості цифр, кожна з яких має певне значення. Використання кодів довжиною більше 4-5 цифр є виправданим лише в умовах використання комп'ютерних технологій. Структуру коду рахунку наведено нижче (рис. 1.14).

 

 

Рис. 1.14. Структура коду рахунку

 

Рахунки другого порядку використовуються за двома напрямами:

- перший - застосування субрахунків, що мають встановлені конкретні номери й призначення згідно з Планом рахунків;

- другий - застосування субрахунків, які не мають встановлених конкретних номерів, їх номер і конкретне призначення встановлюються підприємством.

Підприємство має право не використовувати субрахунки (рахунки другого порядку), але при використанні субрахунків обов'язковим є застосування кодів, передбачених Планом рахунків. За відсутності необхідних субрахунків підприємство може ввести додатковий субрахунок, використовуючи для цього незадіяні цифри.

Весь цей час і донині ведеться пошук оптимальної кількості синтетичних рахунків, адже план повинен встановлювати науково обгрунтовану, взаємопов'язану систему синтетичних групувань, надавати можливість отримувати однорідні економічні показники діяльності підприємств та організацій за галузями економічної діяльності, економічними районами, а також в масштабі економіки всієї держави.

Структура та перелік рахунків плану побудовані за модульним принципом, що забезпечує послідовне спрощення або ускладнення бухгалтерського обліку шляхом додавання або вилучення окремих модулів. План рахунків можна розглядати як сукупність бухгалтерських модулів, які можуть інтегруватися і функціонувати самостійно: балансовий, витрати-доходи-результати, позабалансовий. Кожен модуль складається з окремих класів рахунків. Структурно план рахунків має три розділи: 1) рахунки балансу; 2) рахунки звіту про фінансові результати та 3) позабалансові рахунки.

Інструкція до Плану рахунків

Інструкція про застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та їх субрахунках. В Інструкції наведено коротку характеристику та призначення синтетичних рахунків і субрахунків, а також типові схеми реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденції рахунків першого порядку).

Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведені в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм Інструкції, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативних документів з бухгалтерського обліку, а також потреб управління.

Аналітичний облік

Ведення аналітичного обліку спрямоване на забезпечення кількісно-сумовими та якісними (марка, сорт, розмір) даними в натуральному та вартісному вимірниках про наявність і рух об'єктів обліку, а також про місця зберігання й матеріально-відповідальних осіб. Аналітичний облік у межах рахунків запасів, витрат і доходів надає можливість здійснювати калькулювання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), контроль за витратами та визначення результатів діяльності за центрами відповідальності.

 

Структура Плану рахунків

План рахунків бухгалтерського обліку структурований за 10 класами, які описують укрупнені групи об’єктів бухгалтерського обліку:

1. Необоротні активи.

2. Запаси.

3. Кошти, розрахунки та інші активи.

4. Власний капітал і забезпечення зобов'язань.

5. Довгострокові зобов'язання.

6. Поточні зобов'язання.

7. Доходи і результати діяльності.

8. Витрати за елементами.

9. Витрати діяльності.

0. Позабалансові рахунки.

Кожен клас рахунків має конкретне призначення та відображає потреби зовнішніх і внутрішніх користувачів в інформації.

Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств.

Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться підприємствами всіх форм власності, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших підприємств, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційних операцій, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами".

Суб'єкти малого підприємництва та інші підприємства, функціонування яких не спрямоване на здійснення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням лише рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або в порядку, який наведено вище.

Рахунки класу 0 "Позабалансові рахунки" надають інформацію, яка розкривається в Примітках до річної фінансової звітності. Структура Плану рахунків пристосована до складання форм фінансової звітності.

 

Взаємозв'язок Плану рахунків з елементами та формами звітності

Балансові рахунки побудовано таким чином, щоб їх сальдо відповідало сумам, які відображаються у статтях Балансу (ф. № 1). При цьому такі рахунки об’єднані в класи згідно з розділами активу й пасиву Балансу (ф. № 1). Показники розділів І-ІV активу Балансу (ф. № 1) заповнюються на підставі даних рахунків класів 1-3, показники розділів I-V пасиву Балансу (ф. № 1) - на підставі даних рахунків класів 4-6.

Обороти рахунків, які застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності, тобто рахунків класів 7-9, використовуються для заповнення показників Звіту про фінансові результати (ф. № 2). Дані по класу 0 переносяться до Приміток до річної фінансової звітності ф. №5. Оскільки показники ф. № 6 "Додаток до приміток до річної фінансової звітності "Звітність за сегментами" деталізують дані ф. № 1 "Баланс", 2 "Звіт про фінансові результати" та 5 "Примітки до річної фінансової звітності", то можна стверджувати і про зв'язок Плану рахунків з формою № 6.

Схематично взаємозв'язок Плану рахунків і форм фінансової звітності можна представити наступним чином (рис. 1.15).

 

Рис. 1.15. Взаємозв'язок Плану рахунків з елементами та формами фінансової звітності

 

Робочий план рахунків

План рахунків бухгалтерського обліку призначений для використання підприємствами всіх організаційних форм та галузей промисловості, містить докладний перелік рахунків. З наведеного переліку не всі можуть використовуватися конкретними суб'єктами господарювання. Тому підприємства формують робочий план рахунків залежно від галузі, виду, обсягів діяльності та ряду інших факторів.

Робочий план рахунків повинен бути побудований таким чином, щоб задовольняти потреби в аналітичній інформації для виконання всіх завдань бухгалтерського обліку - збереження майна власника, підготовки інформації для управління, визначення фінансового результату та розрахунків за податками тощо.

Теоретичні та методологічні питання обліку в працях вчених

Значним внеском у розвиток теорії бухгалтерського обліку є монографічні дослідження, виконані представниками школи бухгалтерського обліку Житомирського державного технологічного університету: С.В. Бардашем [3]; Т.А. Бутинець [5]; Н.Г. Виговською [13]; Н.М. Малюгою [26, 27, 28, 29]; Т.В. Давидюк [26]; О.М. Петруком [36, 37]; Л.В. Чижевською [48,49], а також колективна монографія, присвячена історичному аспекту бухгалтерського обліку [11].

Загальні теоретичні та методологічні питання бухгалтерського обліку
висвітлені в наукових працях (монографіях) українських вчених проф. Ф.Ф. Бутинця [6,7, 8, 10]; проф. Ю.А. Вериги, доц. С.М. Деньги [12] проф. Л.В. Нападовської [32, 33]; проф. М.С. Пушкаря [40,41,42, 43]; проф. Н.М. Ткаченко [46]; доц. П.М. Гарасима [16]; доц. М.Я. Остап'юк, доц. Й.Я. Даньківа, доц. М.Р. Лучко [34]; доц. І.Й. Яремко [51] та ін.

Оскільки ефективність бухгалтерського обліку прямо залежить від його
нормативного регулювання та раціональної організації, ці питання є предметом
ряду дисертаційних досліджень, зокрема, А.Б. Зубко [128]; І.О. Гладій [101];
О.В. Коваленка [134]; Н.М. Королюка [138]; В.В. Лангазової [151]; В.М. Пархоменка [176]; О.П. Войналович [96]; А.В.Рабошук [193], І.І.Стеціва [207]; Н.М. Ткаченко [213] та інших.

Питання облікової політики знайшли відображення в дисертаційних дослідженнях Т.В. Барановської [82]; Т.В. Давидюк [112]; К.О. Закалінської [123]; К.І. Зубко [129]; С.Л. Коротаєва [140]; Л.Д. Лисової [154]; Л.Г. Ловінської [155]; проф. Л.З. Шнейдмана [226].

Порядок формування і розкриття облікової політики щодо окремих об'єктів та елементів методу обліку розглянуто в дисертаціях: С.В. Бойко [85] В.В. Євдокимова [121]; І.В. Замули [124]; М.О. Козлової [136] О.А. Лаговської[149]; Н.М. Малюги [157]; Н.А. Остап'юк [175] О.М. Петрука [182]; І.Р. Поліщук [186]; К.В. Романчук [198] С.В. Свірко [200]; В.С. Терещенко [212] та ін.

Завдання для самоконтролю

1. Дайте вичерпні відповіді на запитання.

 

1. Які завдання та функції бухгалтерського обліку в Україні?

2. На які види поділяється бухгалтерський облік залежно від користувачів інформації?

3. Які види та рівні бухгалтерського регулювання Вам відомі?

4. Що є складовими організації бухгалтерського обліку?

5. Який порядок формування та документального оформлення облікової політики на підприємстві?

6. Який взаємозв'язок Плану рахунків бухгалтерського обліку з елементами та формами фінансової звітності?

2. Виберіть правильну відповідь.

 

І Відповідальність за розробку облікової політики покладається на: а) власника підприємства; б) головного бухгалтера підприємства; в) внутрішнього аудитора підприємства; г) головного економіста	2. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку в Україні здійснюється за допомогою: а) облікової політики підприємства; б) міжнародних стандартів фінансової звітності; в) Положень (стандартів) бухгалтерського обліку; г) Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
3. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві покладається на: а) головного бухгалтера; б) директора; в) власника; г) управлінський персонал	4. Первинні документи повинні бути складені: а) не пізніше звітної дати; б) в момент здійснення операції; в) комісією, що створюється на підприємстві; г) до кінця поточного місяця
5. Робочий план рахунків підприємства: а) складається на основі типового плану рахунків; б) не містить позабалансових рахунків; в) складається з рахунків, якими користується бухгалтер протягом 1-го робочого дня; г) складається на основі міжнародних стандартів	6. Первинні документи повинні бути складені: а) у звітному місяці (періоді); б) у момент здійснення операції або безпосередньо після її закінчення; в) після з'ясування вимірників бухгалтерського обліку (кількісний, грошовий, натуральний); г) до дати балансу

 

3. Розв’яжіть завдання:

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну.

 

Термін	Визначення
__(1) Стандарт обліку	А. Сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних конкретних методик, форм і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих правил господарювання і особливостей діяльності підприємства
__(2) Міжнародний стандарт	Б. Містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період
__(3) Бухгалтерський стандарт	В. Документи, що розробляються Комітетом з міжнародних стандартів обліку та рекомендуються до застосування в світовій практиці
__(4) Фінансова звітність	Г. Стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку
__(5) Облікова політика	Д. Облікові правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки і надання облікової інформації, розроблені відповідними професійними організаціями

 

Лекція 1 Загальні принципи організації бухгалтерського обліку

 

Мета вивчення

Після вивчення лекції 1 студент повинен знати:

- призначення бухгалтерського обліку, його завдання та функції;

- суб'єктів організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні;

- принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- форми ведення бухгалтерського обліку, які можуть використовуватися суб'єктами господарювання.

Після вивчення лекції 1 студент повинен вміти:

- формулювати сутність бухгалтерського обліку;

- визначати об'єкти та елементи облікової політики;

- розкривати взаємозв'язок плану рахунків і фінансової звітності.

У лекції розглядаються наступні питання:

1.1. Бухгалтерський облік: сутність і призначення, види та принципи

1.2. Правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Облікова політика підприємства

1.3. План рахунків бухгалтерського обліку: характеристика та структура