Сутність бухгалтерського обліку та його види

Сутність бухгалтерського обліку та його види

1.)Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,накопичення, узагальнення, збер ігання та передачі ін­формації про господарську діяльність підприєм ства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Внутрішні користувачі задовольн яють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень...Зовнішні користувачі поділяються на користувачів, які: vають прямий фінансовий інтерес: інвестори, постачальники, замовники, покупці, підрядники, банки та небанків- ські кредитні установи;

не мають прямого фінансового інтересу: органи державного регулювання та контролю, учасники фондового і товарних ринків; не мають фінансового інтересу взагалі: аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

Основні функції бухгалтерського обліку:

інформаційна -полягає в забезпеч ен ні інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства внутрішніх і зовнішніх користув ачів;

контрольна - полягає в можливості контролювати використання мате ріальних, трудових та фінан сових ресурсів підприємства метод амии бухгалтерського обліку;

оцінювальна - полягає у вартісному вимірюванні та визнанні в обліку різнопланових об’єктів.

Класифікація бухгалтерського обліку.

За сферою діяльності.;Виробничо-господарський.;Бюджетний.;Банківський.;За обліковими функціями.; Фінансовий;;Управлінський;;Податковий;

Принцип бухгалтерського обліку; Обачність;

Повне висвітлення; Автономність; Послідовність; Безперервність;Нарахування та відповідність доходів і витрат;

Превалювання змісту над формою;

Історична (фактична) собівартість;

Єдиний грошовий вимірник;

Періодичність;

 

Активи підприємства, їх сутність та класифікація

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати певне майно, яке належить йому на правах власності або володіння. Все майно, яким володіє підприємство і яке відображене в його балансі, називається його активами.

Активи- економічні ресурси, контрольовані підприємством, що виникли у результатів минулих подій і використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

За об’єктом фінансового управління виділяють оборотні та необоротні активи.

Оборотні активи –грошові кошти та їх еквіваленти що не обмежені у використанні а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу В складі оборотних активів: грошові кошти та їх еквіваленти (готівка в касі,поточний та ін. рахунок у банку,еквіваленти грошов их коштів), запаси (виробничі запаси, незавер шене виробництво, готова прод укція, товари), дебіторська заборгова ність( покупців за товари і тд ), поточні фінансові інвестиції( інвестиції на строк шо не перевищує 1 рік ). Необоротні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності та підлягають частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. До складу необоротних активів: основні засоби (будівлі, меблі, устатку вання), нематеріальні активи ( гудвіл,фірм знаки ),, довгострокові фін. інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість( яка не буде погашена протягом року )

За речовою формою інвестування виділяють реальні та фінансові.

Реальні активи – активи підприємства у матеріальній та нематеріальній формах. До складу матеріальних активів відносять основні засоби, незавершені капітальні вкладення, запаси готової продукції, товари та ін. Нематеріальні активи представлені такими складовими: права користування окремими природними ресурсами, права на промислові зразки та моделі, торгова марка, права на використання комп’ютерних програм тощо.

Фінансові активи включають: грошові кошти в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість, короткострокові та довгострокові фінансові вкладення.

За строком отримання грошового потоку: виділяють короткострокові та довгострокові активи.

За формою отримання доходу: розрізняють активи, що приносять дохід в явній формі (рентні платежі, відсотки по облігаціях, дивіденди по акціях і т. ін.) та активи, що приносять дохід в прихованій (лише при продажу активу) формі (різниця цін купівлі-продажу, гудвіл та ін.).

За регулярністю отримання доходу: активи, що забезпечують одноразові, періодичні та регулярні доходи.

За ступенем ризику виділяють активи з гарантованим грошовим потоком (безризикові) та негарантованим грошовим потоком (ризикові).

Залежно від оборотності розрізняють такі види активів: високооборотні (виробничі запаси, із закупкою і доставкою яких немає проблем та ін); з нормальною оборотністю (переважна більшість інших видів оборотних активів, що не увійшли до першої групи), з низькою оборотністю (виробничі основні фонди та нематеріальні активи, що використовуються в операційному процесі).

Залежно від рівня ліквідності розрізняють високоліквідні активи (грошові кошти), середньоліквідні (всі форми дебіторської заборгованості, крім довгостроково) низьколіквідні (запаси сировини та матеріалів,), неліквідні активи (безнадійна і довгострокова дебіторська забор гованість, витрати майбутніх періодів).

 

Сутність, структура та класифікація бухгалтерського рахунків

Класифікація рахунків посідає особливе місце теоретично бухгалтерського обліку: вона є методичним основою побудови планів рахунків – інструментів практичного ведення бухгалтерського обліку.

класифікація мусить бути: 1) всеосяжної та повної, т. е. все господарські процеси, кошти й джерела маємо отримати відображення на рахунках; 2) пристосована до особливостей організації; 3) правильно і згідно на закони відбивати юридичну структуру коштів; 4) передбачати розташування учетних об'єктів за матеріальними категоріям, господарським процесам і ліквідності майна; 5) пристосована до подальшого розчленовані рахунку також їх послідовному зміцненню.

З іншого боку, найчастіше класифікація рахунків виконується заради трьох найважливіших цілей:

1. Зрозуміти сенс, функцію та призначення тієї чи іншої рахунку, що вона принципово відрізняється з інших рахунків або, навпаки, що спільного тим часом або іншими відліком.

2. Полегшити цим учням вивчення природи рахунків, абухгалтеру-практику їх використання.

3. Допомогти у складанні планів рахунків.

У узагальненому вигляді сучасна теорія класифікації передбачає угруповання рахунків за трьома ознаками:

1) стосовно бухгалтерського балансу

2) призначенню і структурі

3) за змістом

Стосовно бухгалтерського балансу рахунки бухгалтерського обліку можна підрозділити на балансові і >забалансовие.

З балансовою теорії подвійному записі рахунку першої групи, своєю чергою, діляться на активні (рахунки майна), пасивні (рахунки джерел формування майна) і активно-пасивні рахунки. З іншого боку, під час упорядкування бухгалтерського балансу у ньому враховуються лише сальдо за рахунками бухгалтерського обліку на певну дату, тож треба виділити >сальдовие і >бессальдовие рахунки.

Класифікація рахунків за змістом залежить від об'єкта обліку та то, можливо представлена такими групами: рахунку обліку господарських коштів, джерел формування, господарських процесів та фінансових результатів.

На рахунках господарських коштів ведеться обліквнеоборотних і оборотних активів. Ці рахунки формують структуру активу і мають дебетове сальдо, яке характеризує стані господарських коштів (майна підприємства) на певну дату.

 

Зміст та побудова балансу

Баланс означає рівновагу, то­тожність надходжень і витрат; балансувати - дотримувати відповідності наявних господарських засобів і джерел їх утворення.

Баланс - це найважл. доку­мент бухг. звітності, суттєве джерело інф-ї для упр-ня, планування, орг-ї вир-ва нормування, аналізу, контролю.

Як обліковий термін слово «баланс» має такі значення:

1) рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву;

2)таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан П в грош. оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів;

3) баланс застос-ють для к-них зіставлень певних ек. явищ (у таких балансах може й не бути рівності активу й пасиву).

Бухг. баланс — це спо­сіб узагальненого відображ. та ек. групування засобів госп-ва за їхніми видами та джерелами утворення в грош. оцінці на відповідний момент, як правило, на 1-ше число місяця.

Баланс будується у формі таблиці, що складається з двох час­тин: ліва — актив, права — пасив.

Актив балансу — це система пок-ків, які відображ. склад і розміщення засобів госп-ва, згрупованих у якісно однорідні групи.

Має 3 розділи: І.Необ. активи, ІІ.Обор. активи. ІІІ.Витрати майб. періодів.

Пасив балансу — це сис­тема пок-ків, які відображ. джерела утворення й цільове призначення засобів госп-ва, також згрупованих в якісно однорідні групи.

Має 5 розділів: І.Власний капітал. ІІ.Забезп. наступних витрат і платежів. ІІІ.Довгостр. зоб-ня. ІV.Пот. зоб-ня. V.Доходи майб. періодів.

Засоби госп-ва і джерела їх утворення пок-ся в ба­лансі в розрізі окремих ек. груп, які наз. стат­тями балансу, які розп-ся на однойменні (відображ. стан якогось одного виду госп. засобів чи джерел їх утворення) та комплексні (відображ. стан кіль­кох видів госп. засобів чи джерел їх утворення).

Правила баолансу: 1. Актив (А) дорівнює пасиву балансу (Р), тобто підсумки ак­тиву і пасиву мають бути однаковими: А=Р.

2. Загальний підсумок активу (А) = сумі пок-ків всіх його статей (а₁, а₂, …), тобто А=(а₁+а₂+…а_п).

3. Заг. підсумок пасиву (Р) = сумі пок-ків усіх його статей (р₁+р₂+…), тобто Р=(р₁+р₂+…р_п).

4. Сума пок-ків усіх статей активу = сумі пок-­ків усіх статей пасиву балансу: а₁+а₂+…а_п= р₁+р₂+…р_п.

У бухг. балансі статті оц-ся за:

1)факт. с.в (за нею пок-ся вр-чі запаси, нез. вир-во, гот. прод-я, товари).;

2)залишк. варт. (за нею оц-ся немат. активи і ОЗ);

3)первісною варт. (за нею оц-ся немат. активи і ОЗ);

4)обліковими цінами (це ціни, що заст. в обліку: оптові, роздрібні, договірні, планові).

 

 

Характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, необхідної користувачам для прийняття рішень.

 

При розробці Плану рахунків послідовно вирішуються такі завдання: вибір структури плану та оптимального переліку рахунків; їх систематизація та спосіб кодування; визначення сфери застосування окремих рахунків.

 

Методологічною основою діючого в Україні Плану рахунків є:

 

-загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність.

 

-міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

 

На сьогодні в Україні застосовують чотири плани рахунків:

 

1. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій;

 

2. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;

 

3. План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України;

 

4. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

 

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій структурно складається з 10 класів, які включають балансові, номінальні та позабалансові рахунки.

 

Кожен клас рахунків має конкретне призначення та тісно пов'язаний з інформаційними потребами внутрішніх і зовнішніх користувачів. У Плані рахунків використано децимальну систему кодування, за якої кожна цифра в коді рахунка визначає відповідну складову (клас, синтетичний рахунок, субрахунок). Так, код 105 означає: 1 — клас "Необоротні активи"; 0 — синтетичний рахунок "Основні засоби"; 5 — субрахунок "Транспортні засоби".

 

Клас 1 "Необоротні активи" включає рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів.

 

Клас 2 "Запаси" об'єднує рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці.

 

Клас 3 "Кошти, розрахунки та інші активи" охоплює рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів.

 

Клас 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань" включає рахунки для узагальнення інформації про стан та рух коштів різновидностей власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого прибутку.

 

Клас 5 "Довгострокові зобов'язання" об'єднує рахунки для обліку та узагальнення даних заборгованості підприємства банкам за отримані від них кредити, за зобов'язаннями за залученими позиковими коштами, за виданими векселями, інша заборгованість.

 

Клас 6 "Поточні зобов'язання" охоплює рахунки для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання щодо короткострокових кредитів банків та виданих векселів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, за податками і платежами, страхуванням.

 

Клас 7 "Доходи і результати діяльності" включає рахунки, призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

 

Клас 8 "Витрати за елементами" об'єднує рахунки для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року за елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати

 

Клас 9 "Витрати діяльності" охоплює рахунки, які застосовують для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

 

Клас 0 "Позабалансові рахунки" включає рахунки, призначені для обліку майна і зобов'язань, які не підлягають відображенню у балансі

 

Планування аудиту

Призначення і принципи планування аудиту. Аудиторська організація повинна починати планувати аудит до написання листа-зобов'язання і до укладення договору з економічним суб'єктом про проведення аудиту.

Планування, будучи початковим етапом проведення аудиту, включає в себе розробку аудиторською організацією загального плану аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків і термінів проведення аудиту, а також розробку аудиторської програми, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур, необхідних для формування аудиторської організацією об'єктивного та обгрунтованого думки про бухгалтерської звітності організації.

Планування аудиту аудиторської організації складається з наступних основних етапів:

© попереднє планування аудиту;

© підготовка і складання загального плану аудиту;

© підготовка та складання програми аудиту.

Зміст попереднього планування аудиту.

Принципи підготовки спільного плану і програми аудиту. Починаючи розробку загального плану і програми аудиту, аудиторська організація повинна використовувати попередні знання про економічне суб'єкті.

В процесі підготовки загального плану і програми аудиту аудиторська організація оцінює ефективність системи внутрішнього контролю (СВК), яка є у розпорядженні економічний суб'єкт, і оцінює її ризик (контрольний ризик). СВК може вважатися ефективною, якщо вона своєчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, а також виявляє недостовірну інформацію.

При підготовці загального плану і програми аудиту аудиторської організації варто установити прийнятні для неї рівень істотності й аудиторський ризик, що дозволяють вважати бухгалтерську звітність достовірної.

Результати проведених аудиторською організацією процедур при підготовці загального плану і програми слід детально документувати, так як вони є підставою для планування аудиту та можуть використовуватися протягом усього процесу аудиту

Підготовка та складання загального плану аудиту. Загальний план повинен служити керівництвом при здійсненні програми аудита. У загальному плані аудиторська організація повинна передбачити терміни проведення аудита і скласти графік проведення аудиту, підготовки звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта), аудиторського висновку.

У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудиту на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю, оцінки ризиків аудиту.

Підготовка та складання програми аудиту. Програма аудиту є розвитком загального плану аудиту і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма служить докладною інструкцією для асистентів аудитора, а для керівників аудиторської організації та аудиторської групи - одночасно і засобом контролю якості роботи.

Аудиторську програму варто складати у вигляді програми тестів засобів контролю й у вигляді програми аудиторських процедур по суті.

Програма тестів засобів контролю - це перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю та обліку. Тести засобів контролю допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

Аудиторські процедури по суті - це детальна перевірка правильного відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур по суті являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур по суті аудитору слід визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудиту по кожному розділу бухгалтерського обліку.

Висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітності економічного суб'єкта.

По закінченні процесу планування аудиту загальний план і програма аудиту повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

Сутність бухгалтерського обліку та його види

1.)Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,накопичення, узагальнення, збер ігання та передачі ін­формації про господарську діяльність підприєм ства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Внутрішні користувачі задовольн яють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень...Зовнішні користувачі поділяються на користувачів, які: vають прямий фінансовий інтерес: інвестори, постачальники, замовники, покупці, підрядники, банки та небанків- ські кредитні установи;

не мають прямого фінансового інтересу: органи державного регулювання та контролю, учасники фондового і товарних ринків; не мають фінансового інтересу взагалі: аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

Основні функції бухгалтерського обліку:

інформаційна -полягає в забезпеч ен ні інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства внутрішніх і зовнішніх користув ачів;

контрольна - полягає в можливості контролювати використання мате ріальних, трудових та фінан сових ресурсів підприємства метод амии бухгалтерського обліку;

оцінювальна - полягає у вартісному вимірюванні та визнанні в обліку різнопланових об’єктів.