Правове регулювання бухгалтерського обліку

Для системи бухгалтерського обліку характерна не лише наявність зв’язків і відносин між елементами, які утворюють, але й нерозривна єдність з оточуючим середовищем. Зокрема, суттєвий вплив на бухгалтерський облік здійснює регулювання бухгалтерського обліку різних видів (табл. 1.3).

 

Таблиця 1.3. Види регулювання бухгалтерського обліку

 

№ з/п	Види регулювання	Зміст
	Економічне	Розробка методичних рекомендацій, роз'яснень з ведення обліку, обмін досвідом. Спрямоване на одержання корисної інформації для оцінки ефективності діяльності та прийняття управлінських рішень. Має ненормативний характер
	Правове	Здійснюється державою, яка встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів. Є обов'язковим щодо дотримання. Взаємодія економічного та правового регулювання проявляється в тому, що підприємство при веденні обліку обирає для себе економічно доцільні напрями поведінки, але при цьому воно змушене враховувати правові норми, порушення яких призводить до юридичної відповідальності та економічних втрат
	Морально-етичне	Охоплює всі сфери суспільного життя. Вплив спрямовано, передусім, на підсвідомість людей. Якщо норми права закріплено державою, то моральні норми існують у підсвідомості людей, в громадській думці, знаходять відображення у творах літератури, мистецтва, засобах масової інформації. У ряді країн прийняті етичні "стандарти" поведінки аудиторів і бухгалтерів, але вони не можуть розглядатися як нормативно-правові документи

 

Визначальний вплив на бухгалтерський облік в Україні здійснює нормативне регулювання, представлене п'ятьма рівнями (рис. 1.5).

 

 

Рис. 1.5. Рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні

 

Нормативне регулювання бухгалтерського обліку передбачає забезпечення всім зацікавленим користувачам відповідного доступу до інформації, яка характеризує фінансовий стан і результати діяльності суб'єктів господарювання.

Документами усіх рівнів, наведеними на рис. 1.5, врегульовано ряд організаційних і методичних питань щодо ведення бухгалтерського обліку окремих його об'єктів, розрахунку та сплати податків і обов'язкових платежів, кореспонденції рахунків тощо.

Основним документом з регулювання бухгалтерського обліку в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Законом передбачено:

- державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів й удосконалення бухгалтерського обліку та звітності;

- застосування принципів і методів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які визначаються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) та не суперечать міжнародним стандартам;

- розробку галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей;

- напрями діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку та ін.

 

Стандарти обліку

Стандарти у сфері бухгалтерського обліку визначаються встановленими правилами і можуть бути досягнутими за рахунок нормативної регламентації обліку. В такому розумінні бухгалтерський облік є доволі стандартизованим. Щодо стандартизації бухгалтерського обліку статус нормативного документу - Закону, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку або будь-якого іншого нормативного документу - не має значення, оскільки кожен з них регламентує правила ведення бухгалтерського обліку і тим самим передбачає формування облікових стандартів. Під стандартом у бухгалтерському обліку слід розуміти комплекс документально оформлених правил (норм) ведення обліку, кожне з яких визначає термінологію, методи, способи облікового відображення того чи іншого явища.

Основою стандартів будь-якої країни та головною вимогою до фінансової звітності є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі. У загальному розумінні всі стандарти бухгалтерського обліку розкривають мінімум питань (рис. 1.6).

 

Рис. 1.6. Питання, які розкриваються в облікових стандартах

 

Об'єкти стандартизації постійно ускладнюються, розробка нових стандартів, їх освоєння та внесення змін і доповнень, перегляд стандартів і тлумачень відбуваються паралельно.

Облікові стандарти розрізняють за сферою охоплення. Виділяють: національні (внутрішні) стандарти різних країн, застосування яких обов'язкове для всіх підприємств в межах певної країни; регіональні стандарти, застосування яких обов'язкове для країн певного регіону; міжнародні стандарти, які можуть застосовуватися у всьому світі.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (IAS/IFRS) - це сукупність документів рекомендаційного характеру, які окреслюють порядок складання фінансової звітності. Специфіка економіки різних країн зумовлює необхідність застосування різних підходів щодо відображення в бухгалтерському обліку одних і тих же господарських операцій. Тому міжнародні стандарти не забезпечують повної регламентації та уніфікації методики бухгалтерського обліку, оскільки містять лише загальні правила та підходи, на основі яких (або з урахуванням яких) розробляються національні стандарти. Позначенням МСФЗ є координація облікових стандартів для забезпечення певного ступеня зіставності фінансової звітності.

Стандартизація бухгалтерського обліку на основі МСФЗ викликає серйозні суперечності, зумовлені різними соціально-економічними умовами різних країн, особливостями правових і податкових систем, менталітету та різних підходів до навчання облікових працівників.

Існують країни, які застосовують міжнародні стандарти як національні. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, прийняті національні правила обліку - Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Не дивлячись на те, що в основу національних П(С)БО покладено положення міжнародних стандартів, між ними існують суттєві розбіжності. По-перше, МСФЗ в повному обсязі не мають аналогів серед українських Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. По-друге, українськими стандартами не передбачені певні альтернативні методи обліку, які встановлені МСФЗ. По-третє, норми окремих П(С)БО суперечать нормам міжнародних стандартів. Крім того, українські положення (стандарти) лаконічні й не містять пояснювальних параграфів, передбачених у відповідних міжнародних стандартах. Відсутність тлумачень норм П(С)БО значно ускладнює роботу бухгалтера зі стандартами.

На сьогодні загальний характер багатьох норм і правил (стандартів) бухгалтерського обліку та фінансової звітності надає бухгалтерам широке поле для професійної творчості і спонукає до самостійного прийняття важливих рішень в проблемних ситуаціях. Бухгалтеру надано право самостійно вирішувати питання щодо використання норм амортизації матеріальних і нематеріальних активів, віднесення окремих платежів до певного звітного періоду та їх капіталізації (включення до витрат майбутніх періодів або віднесення на незавершене виробництво), списання простроченої дебіторської заборгованості тощо.