ТОП 10:

Розвиток сучасної вітчизняної психології управління на основі нової соціально-економічної парадигми, суверенності, незалежності України.



Нова соціально-економічна парадигма в суверенній незалежній Україні зумовила розвиток і вивчення психологію управління. Вітчизняні спеціалісти психології управління почали по новому розглядати як традиційні для своїх досліджень проблеми. Так і ті, що донедавна змушені були обходити стороною, а в нових історичних умовах вони виявились особливо перспективними.

До них передусім належать:

1) етнопсихологічні особливості управління, вплив національних стилів спілкування на ефективність ділової взаємодії, мотивація посадового росту, психологічна реакція системи управління на непередбачені ситуації, психологічні особливості діяльності керівника в умовах динамічних нововведень, психологічні особливості створення іміджу керівника та організації, психолога – акмеологічне консультування кадрів управління;

2) ефективне забезпечення керівників необхідною інформацією на основі використання комп’ютерної мережі;

3) проблеми стратегічного мислення і бачення керівника у майбутньому;

4) психологічні особливості командної роботи та вільного обміну інформацією;

5) проблеми організаційної культури;

6) розвиток професійної кар’єри керівників тощо .

Найактуальніші проблеми , які знайшли відображення у відповідних публікаціях вітчизняних вчених, стосуються теоретико – методологічних розробок психології управління; аналізу соціального управління в перехідний період та реформування системи управління в Україні; дослідження психологічних основ кадрового менеджменту –управління людськими ресурсами тощо.

Важливою особливістю розвитку сучасної психології управління є поширення міжнародних контактів, що сприяє виходу її в міжнародний соціально – психологічний простір, осмисленню багатьох сучасних міжнародних тенденцій , пропаганді досягнень української психології управління.

 

4. Становлення і розвиток зарубіжної психології управління

Становлення психології управління тісно пов’язане з розвитком теорії управління та психологічної науки. У Західній Європі цей напрям психології найчастіше має назву «психологія праці та організаційна психологія». У США частіше вживають поняття «промислова психологія та організаційна психологія». Структуру психології праці та організаційної психології становлять: психологія праці, психологія персоналу і власне організаційна психологія; промислова психологія та організаційна психологія. Такий поділ зумовлений тим, що найчастіше в теорії менеджменту виокремлюють три складові: управління роботою, управління людьми та управління роботою. До проблем психології праці відносять: проектування робочих завдань а та залучення працівників до діяльності; створення комфортного робочого середовища; психологічні чинники задоволення людини роботою; психологічні проблеми безробіття тощо.

Психологія персоналу предметом свого аналізу вважає проблеми, пов’язані із взаємозв’язками персоналу і організації. Власне організаційна психологія концентрує увагу на проблемах пов’язаних з аналізом колективної поведінки людей.

Попри певні відмінності та особливості психології праці й організаційної психології в європейських країнах та США, вона розвивається з урахуванням загальних закономірностей, тобто як трискладова ( або двоскладова) дисципліна.

У становленні і розвитку зарубіжної психології праці та організаційної психології виокремлюють такі етапи ( Н. Носов ):

1) етап наукової організації праці (1990-1930 р). предметом організації є робоче місце, а базовою психологічною теорією – наукова організація праці;

2) етап людських відносин (1930-1960 р). предметом організації є виробничі підрозділи, а базовою психологічною моделлю – теорія міжособистісних відносин;

3) індивідуально-психологічний етап (1970-1980 р.) предметом організації є цілі виробництва, а базовою психологічною моделлю – теорія особистості;

4) трансперсональний етап (1980-1990 р.) предметом організації є середовище, а базовою психологічною моделлю – теорія розвитку і трансцендентальних реальностей;

5) інформаційний етап ( поч.. 2000 р). предметом організації є принципи функціонування середовища, а базовою психологічною моделлю – теорія базових станів людини.

Важливу роль в сучасному розвитку психології управління та організаційної психології в Західній Європі та США відіграють професійні об’єднання. Зокрема, йдеться про європейську мережу з організаційної психології та психології праці, яка була створена в 1980 році і об’єднує провідних фахівців європейських університетів та наукових установ.

Не менш важливу роль у координації розвитку психології праці та організаційної психології відіграє Європейська асоціація психології праці та організаційної психології. У США провідними професійними об’єднуваннями, насамперед, є Товариство промислової та організаційної психології, Академія управління.

Отже, психологія праці та організаційна психологія на Заході розвивається вдвох основних напрямах:

1) наукова психологія ( завдання її полягає в проведення наукових досліджень, у встановленні певних закономірностей у діяльності організації);

2) практична психологія ( використання результатів та принципів, розроблених академічним психологом, для вирішенні таких практичних завдань в організації: вивчення думок працівників організації, розроблення програми навчання працівників, розроблення системи відбору кадрів тощо).

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.009 с.)