Тема 10: моделі інвестицій в основні фонди

План лекції:

1. Основи аналізу інвестицій в основні засоби.

2. Основні моделі та методи аналізу інвестицій в основні засоби

Ключові слова: інвестиції, об’єкт інвестиційної діяльності, методи оцінки ефективності капіталовкладень, строк окупності інвестицій, проста норма прибутку.

 

Методичні вказівки до вивчення теми:

Інвестиції – вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення (самозростання вартості капіталу суб’єкта господарювання і, відповідно, подальшого економічного зростання в масштабі держави). Ціль – одержання прибутку, зростання рентабельності власного капіталу.

Об’єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно:

основні фонди й оборотні кошти,

цінні папери,

цільові грошові вклади,

науково-технічна продукція,

інтелектуальні цінності,

інші об’єкти власності, а також майнові права.

Рис. 10.1. Модель ухвалення рішення про реальні інвестиції (капітальні вкладення)

 

Строк окупності інвестицій – період часу, необхідний для повернення вкладених коштів (без дисконтування), іншими словами, це період часу, за який доходи покривають витрати на реалізацію інвестиційних проектів.

Критерій доцільності реалізації інвестиційного проекту:

 

тривалість строку окупності інвестиційного проекту

<

економічно виправданий термін окупності

 

Чиста теперішня вартість (net present value, NPV) інвестиційного проекту визначається як величина, одержана шляхом дисконтування (при заздалегідь обраній нормі дисконту для кожного року) різниці між всіма річними відтоками та притоками реальних грошей, накопичуваних протягом економічного життя проекту.

Строк економічного життя проекту – це період, протягом якого інвестиційний проект генерує притік грошових коштів.

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (I) буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі , ,..., . Загальну накопиченувеличину теперішньої вартості грошових потоків, які генеруються проектом (PV), ічисту теперішню вартість(NPV) розраховують за формулами:

 

(10.9)

 

(10.10)

 

де NPV – чиста теперішня вартість;

CF(t) – річний чистий потік реальних грошей за проектом в роки t = 0, 1, 2,..., n;

r – ставка дисконтування;

PV - теперішня вартість грошових потоків, які генеруються проектом;

I - інвестиційні витрати (investment).

Норма дисконту, при якій дисконтована вартість надходження реальних грошей дорівнює дисконтованій вартості їх відтоків, тобто NPV =0, називається внутрішньою нормою рентабельності (internal rate of return).

IRR є такою нормою дисконту, при якій всі одержані за проектом чисті прибутки повністю капіталізуються (реінвестуються або спрямовуються на погашення зовнішньої заборгованості). Тобто

 

IRR = r, при якійNPV = f (r) = 0, (10.11)

 

де r – ставка дисконтування; NPV – чиста теперішня вартість.

Тоді при такому рівнянні формула (10.9) матиме вигляд:

(10.12)

 

IRR показує очікувану доходність проекту і, отже, максимально допустимий відносний рівень видатків, що можуть бути асоційовані з даним проектом.

Індекс доходності являє собою співвідношення між NPV і сумою інвестиційних витрат:

(10.13)

 

 

де PI – індекс доходності (profitability index);

NPV – чиста теперішня вартість;

PVI – теперішня вартість інвестицій (present value of investment).

 

або

 

(10.14)

 

де PVCI – теперішня вартість грошових надходжень за проектом (presеnt value of cash inflows);

PVI – теперішня вартість інвестицій (present value of investment).

Індекс доходності можна розглядати як дисконтовану норму прибутку.

Слід мати на увазі, що визначення періоду окупності повинно здійснюватись в комплексі з розрахунком показників прибутковості.

Модифікацією традиційного методу періоду окупності є дисконтний метод. Його сутність полягає у визначенні моменту, коли дисконтовані грошові потоки, які генеруються проектом, зрівняються з дисконтованими потоками інвестиційних витрат (дисконтований період окупності – DPP).

 

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ І МОДЕЛЕЙ ІНВЕСТУВАННЯ В ОСНОВНІ ФОНДИ (табл.10.1)

Таблиця 10.1