Тема 11: методи і моделі аналізу фінансових інвестицій

План лекції:

1. Поняття та особливості здійснення фінансових інвестицій.

2. Основні форми фінансового інвестування.

3. Модель формування політики управління фінансовими інвестиціями.

4. Методи аналізу фінансових інвестицій.

Ключові слова: інвестиції, фінансове інвестування, політика управління фінансовими інвестиціями, майбутня вартість, дисконтна ставка, ануїтет, довічна рента, модель оцінки вартості облігацій, акцій, інвестиційний портфель.

Методичні вказівки до вивчення теми:

Фінансові інвестиції:

1) активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу,

2) інструмент реалізації стратегічних цілей, пов'язаних з диверсифікованістю операційної діяльності підприємства.

Фінансові інвестиції – це активи підприємства, які утримуються ним, з метою збільшення прибутку (%, дивіденди), а також з метою зростання вартості капіталу. Здійснення фін інвестицій характеризуються наступними особливостями:

1) фін інвестиції є незалежним видом господарської діяльності;

2) фін інвестиції виступають основним засобом здійснення зовнішнього інвестування;

3) стратегічні фін інвестиції дозволяють підприємству реалізувати свої стратегічні цілі швидшими і дешевшими методами;

4) фін інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою “дохідність-ризик” і “дохідність-ліквідність”;

5) процес обґрунтування УР пов’язаний із здійсненням фін інвестицій більш простим і менш трудомістким, тому що:

/Фактори/: а) процес не пов’язаний із здійсненням передінвестиційних витрат фін ресурсів;

б) реалізація прийнятих УР в сфері фінансового інвестування займає міn часу;

в) необхідно постійно проводити моніторинг фін ринку в процесі здійснення інвестування.

 

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у 2-х основних формах:

1) вкладання капіталу в доходні види грошових інструментів. Спрямований на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів є депозитні внески в комерційні банки. Використовується при короткостроковому інвестуванні.

2) Вкладання коштів в дохідні види фондових інструментів. Це найбільш масова і перспективна форма фінансового інвестування, яка характеризується вкладанням коштів в різні види цінних паперів. Використання даної форми фінансового інвестування пов’язане:

А) із широким вибором альтернативних інвестиційних рішень;

Б) характеризується більш високим рівнем державного регулювання та захищеності;

В) розвинута інфраструктура фондового ринку;

Г) має можливість надання оперативної інформації про стан і кон’юнктуру фондового ринку як в цілому, так і в розрізі його сегментів.

 

Управління фінансовими інвестиціями на підприємстві організовується з врахуванням їх особливостей і форм. І потребує розробки спеціальної політики управління.

Політика управління фінансовими інвестиціями – це частина інвестиційної політики підприємства, яка забезпечує вибір найефективніших фінансових інструментів вкладання капіталу та своєчасне його реінвестування.

Формування політики управління фінансовими інвестиціями здійснюється за наступними етапами:

1. Аналіз стану фінансового інвестування за минулий період. Він включає декілька стадій:

1) Вивчається загальний обсяг інвестування капіталу у фін активи; визначаються темпи зміни цього обсягу і структурна частка фінансового інвестування в загальному обсязі інвестицій в плановому періоді;

2) Вивчаються основні форми фін інвестування, їх співвідношення і спрямованість на вирішення стратегічних завдань розвитку підприємства;

3) Вивчається склад конкретних фін інструментів інвестування, їх динаміка і структурна частка в загальному обсязі фінансового інвестування;

4) Оцінюється рівень доходності окремих фін інструментів і фінансового інвестицій в цілому. Він визначається як відношення суми доходів отриманих у різних формах за різними формами фінансового інструментів до суми інвестованих у них коштів;

5) Відбувається оцінка ризику окремих фінансового інструментів та їх портфелю в цілому;

6) Оцінюється рівень ліквідності окремих фінансового інструментів інвестування.

2. Визначення обсягу фін інвестування в наступному періоді. Визначений обсяг фін інвестування диференціюється в розрізі довгостроково і короткострокових періодів. Обсяг довгострокового фін інвестування визначається в процесі вирішення завдань ефективного використання інвестиційних ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, страхових фондів та ін. Фондів, які формуються на довгостроковий період. Обсяг короткострокового фін інвестування визначається в процесі вирішення завдань ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів.

3. Вибір форм фін інвестування залежить від характеру завдань, які вирішуються підприємством в процесі його виробничо-господарської діяльності.

Групи завдань:

А) вирішення стратегічних завдань розвитку операційної діяльності, які пов’язані з вибором таких форм інвестування як вкладання коштів в статутні капітали підприємств і придбання контрольного пакету акцій;

Б) вирішення завдань приросту капіталу підприємства в довгостроковому періоді і пов’язаною, як правило, із вкладанням коштів у довгострокові фондові інструменти;

В) вирішення завдань отримання поточного доходу та протиінфляційного захисту тимчасово вільних грошових активів, яке пов’язано, як правило, із вибором як довгострокових так і короткострокових інструментів інвестування.

4. Оцінка інвестиційних якостей окремих фін інструментів. В процесі оцінки досліджуються фактори, які визначають інвестиційні якості окремих фін інструментів. В системі такого аналізу відбувається інвестиційна привабливість окремих галузей економіки і регіонів країни, в яких здійснює свою діяльність емітент цінних паперів.

5. Формування портфелю фін інвестицій. Формування портфелю фін інвестицій здійснюється з врахуванням оцінки фін якостей окремих фін інструментів. В процесі їх відбору портфель фін інвестицій враховуються наступні фактори:

Ø тип портфелю фін інвестицій, який формується згідно з його пріоритетною метою;

Ø необхідність забезпечення високої ліквідності портфелю.

6. Забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фін інвестицій – забезпечується своєчасна його реструктуризація з метою підтримання його цільових параметрів.

 

Необхідність здійснення фін інвестицій визначається його метою:

1) об’єктивна оцінка необхідності можливості масштабності і доходності та у забезпеченні безпеки здійснення як короткострокових так і довгострокових фін інвестицій;

2) визначення напрямків інвестицій та пріоритетів у вкладанні капіталу;

3) обґрунтування оптимальних інвестиційних рішень

Джерелами інформації при здійсненні аналізу фін інвестицій є:

1) бізнес-план підприємства, включаючи інвестиційний, маркетинговий і фін план;

2) норми та нормативи витрат матеріально-енергетичних, трудових, фін ресурсів;

3) дані Б/О, фін звітності підприємства, правова і податкова інформація.

 

Основними критеріями аналізу фін інвестицій є:

1. Мета аналізу:

1.1. Проведення комплексного дослідження та систематизація значної кількості інформації, яка стосується умов реалізації фін інвестицій.

1.2. Оперативний моніторинг змін стану ринку цінних паперів; оцінка поточної і прогноз майбутньої фін стійкості підприємства-емітента; обґрунтування параметрів ризику та рентабельності фін інвестицій; аналітичне обґрунтування в процесі розробки проекту емісії.

2. Об’єкти аналізу:

2.1. різноманітні організаційно-правові та фін аспекти інвестування в цінні папери;

2.2. господарюючий суб’єкт в цілому, його інвестиційна привабливість і фін стійкість;

2.3. фін та соціальні тенденції розвитку економіки;

2.4. стан фін ринку.

3. Суб’єкти аналізу:

3.1. фінансовий, планово-економічний відділи підприємства та бухгалтерія;

3.2. відділи операцій з цінними паперами;

3.3. фін менеджери інвестиційних фондів;

3.4. державні контрольні органи;

3.5. придатні інвестори;

3.6. аудиторські фірми.

4. Інформаційна база.

5. Користувачі інформації:

5.1. спеціалісти фін організацій, які працюють на ринку капіталів;

5.2. аудиторські фірми;

5.3. емітенти цінних паперів;

5.4. банки та кредитори;

5.5. інвестиційні фонди;

5.6. придатні інвестори.

6. Прийоми аналізу:

6.1. балансовий метод;

6.2. кореляційно-регресивний аналіз;

6.3. метод порівняння;

6.4. метод математичного програмування;

6.5. метод групування;

6.6. метод розрахунку абсолютних і середніх величин;

6.7. графічний метод.

7. Види аналізу:

7.1. зовнішній;

7.2. перспективний;

7.3. оперативний.

8. Загальні підходи в організації та методиці проведення аналізу:

8.1. визначення ринкової ціни цінних паперів, які купуються і продаються;

8.2. історична та прогнозна оцінка рівня доходності цінних паперів;

8.3. використання інформації про строки випуску цінних паперів;

8.4. порівняння рівня доходності за різними видами цінних паперів.

 

Фін інвестиції характеризуються такими показниками як:

А) ринкова ціна (Р)

Б) внутрішня вартість (V)

В) рівень доходності (норма прибутку) (N)

Ринкова ціна – вартість цінних паперів, яка називається курсовою ціною.

В будь-який момент часу на ринку існує тільки одна ціна для того чи іншого фін інструменту.

Внутрішня вартість – це розрахунковий показник, який залежить від тієї аналітичної моделі, на базі якої проводиться обчислення. Внаслідок цього в будь-який момент часу цінні папери можуть мати декілька значень внутрішньої вартості, кількість якої теоретично = кількості учасників на фін ринку.

В сучасній літературі виділяють різні підходи до вивчення внутрішньої вартості фін інструментів, але на практиці найбільш поширеним є фундаментальний підхід, згідно з яким внутрішня вартість визначається за формулою:

CFі

V = Σ_і=1

(1+d)^і

 

CFі – очікуваний потік відсоткових виплат за цінними паперами в і-тий період.

d – доходність цінних паперів.

..

Аналіз доходності облігацій.

Облігації належать до класу боргових цінних паперів, які є зобов’язаннями емітента розміщеними на фондовому ринку з метою запозичення грошей на певних умовах. Облігації розрізняють за способом виплати відсотків по них:

1) Облігації з нульовим купоном – це цінний папір, за яким умовами емісії виплата % непередбачена. Дохід інвестора формується як різниця між номінальною вартістю і курсовою ціною облігації.

2) Облігації з фіксованою купонною ставкою – це ЦП, умовами емісії якого передбачено виплату % у розрахунку на номінальну суму інвестицій. Виплати здійснюються за купонами, які являють собою відрізні талони із зазначеною на них купонною ставкою.

3) Облігації з плаваючою купонною ставкою - це ЦП, умовами емісії якого рівень купонної ставки не зафіксовано і змінюється він залежно від рівня інфляції.

Аналіз доходності акцій.

Акція – ЦП, який засвідчує право власності на частку в статутному капіталі АТ.

Розрізняють акції:

· з постійними дивідендами;

· з рівнозростаючими дивідендами.

 

Питання для самостійного вивчення.

1. Яку пропозицію Ви порадили б швидше прийняти: інвестувати гроші під 10%, які нараховуються один раз на рік, чи під 10% річних, що нараховуються щокварталу?

2. Як буде змінюватись сьогоднішня вартість, якщо складний відсоток буде нараховуватися частіше?

3. Які дані потрібно мати для оцінки облігацій, привілейованих акцій, звичайних акцій, які моделі при цьому використовуються?

4. Чи буває таке, коли підраховані Вами ціни облігацій і акцій різняться від реальних ринкових цін?

5. Як може послужити модель оцінки капітальних активів для визначення цін?

6. Дайте оцінку співвідношенню ризику і доходу у фінансовому інвестуванні.