Тема 9: моделі фінансового управління

План лекції:

1. Фінансова модель підприємства.

2. Моделювання фінансових стратегій на мікроекономічному рівні.

3. Стратегія управління фінансовою стійкістю.

4. Удосконалення фінансового управління.

Ключові слова: управління фінансами, інвестиційні рішення, фінансові рішення, моделювання, модель управління прибутком, грошовими потоками, прогнозування фінансового стану підприємства.

Методичні вказівки до вивчення теми:

Вивчаючи дану тему, потрібно розглянути основні поняття, що використовуються в розробці фінансових рішень.

Під управлінням фінансами розуміють діяльність осіб, які беруть участь у процесі розробки, прийняття і реалізації рішень щодо руху коштів підприємства.

Основу управління фінансами складають три взаємозалежних напрямки:

1) попит та пропозиція на ринках грошей і капіталу;

2) інвестиції, що вимагають ухвалення рішення окремими фізичними особами чи фінансовими інститутами на вибір фінансових активів для формування портфеля;

3) фінансовий менеджмент, що розглядає ухвалення рішення по управлінню грошовими потоками суб'єктами господарювання.

Критерієм прийняття фінансових рішень є перевищення фінансового результату над витратами.

Головною метою фінансового управління є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді.

Для підприємства загальна величина його активів буде завжди дорівнювати сумі власного капіталу (СК) і зобов’язань (П). Дана рівність відбиває основне балансове рівняння, що лежить в основі фінансового управління.

Власний капітал = Активи + Зобов’язання (9.1.)

Різниця між загальною вартістю активів і загальною величиною позикового капіталу називається чистими активами. З основного балансового рівняння випливає, що чисті активи повинні дорівнювати величині власного капіталу підприємства.

ВОК = ОА – КП, (9.2.)

чи

ВОК = (ВК + ДП) – НА, (9.3.)

де ВОК – власний оборотний капітал,

ВК - власний капітал,

ОА – оборотні активи,

КП – короткострокові пасиви,

ДП - довгострокові пасиви,

НА - необоротні активи.

Унікальність моделі ВОК полягає в тому, що в ній знаходять висвітлення два найважливіших фінансових поняття – прибутковість і ризик.

 

Ефективність підприємства характеризується показниками рентабельності:

- ROA – рентабельність сукупного капіталу

- ROЕ – рентабельність власного капіталу

- валова рентабельність реалізованої продукції

- операційна рентабельність реалізованої продукції

- чиста рентабельність реалізованої продукції

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення одержала факторна модель фірми "Du Pont", призначення якої визначити і оцінити вплив факторів на ефективність роботи підприємства. На думку аналітиків цієї фірми найбільш значущий показник рентабельності – рентабельність власного капіталу (RОЕ):

, (9.9)

 

де А – вартість активів;

RОА – рентабельність активів;

– рентабельність продажу;

– коефіцієнт оборотності активів;

– коефіцієнт фінансового важеля (левериджу).

Збільшення багатства власників бізнесу виявляється у прирості власного капіталу, що у фінансово-економічній літературі називають прибутком.

Метою управління рухом грошових коштів під час аналізу є виявлення достатності формування грошових потоків за видами діяльності, збалансованості негативного і позитивного грошових потоків за обсягом і в часі, ефективності грошових потоків.

Збалансованість надходження грошових коштів і їх витрат визначається показником рівня достатності надходження грошових коштів ():

, (9.10)

де – позитивні грошові потоки;

– негативні грошові потоки.

Оптимальне значення показника = 1. Загальний розмір чистого грошового потоку (ЧГП) визначають за балансовою моделлю:

, (9.11)

де – чистий грошовий потік від операційної діяльності,

– чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності,

– чистий грошовий потік від фінансової діяльності.

У зарубіжній практиці для визначення оптимальних розмірів грошових коштів на рахунку (касі) набули розповсюдження такі моделі:

- Модель Баумоля, за якою вважається, що розпочинаючи роботу, підприємство має максимальний доцільний рівень коштів, які протягом деякого періоду витрачає; кошти, що надходять від реалізації товарів і послуг вкладаються ним у короткострокові цінні папери. Із закінченням запасу грошових коштів (дорівнює 0 або досягається заданий рівень безпеки) підприємство продає частину цінних паперів для поповнення запасу грошових коштів до первісної величини;

- Модель Міллера-Орра застосовують для випадків, коли залишок коштів на поточному рахунку змінюється випадково (хаотично), можливо, і з значними коливаннями. Коли залишок досягне верхньої межі підприємство починає купувати цінні папери, коли залишок досягне нижньої межі – підприємство продає свої цінні папери з метою утримати запас грошових коштів на деякому нормальному рівні.

З метою своєчасного виявлення тенденцій незадовільної структури балансу в прибутково працюючого суб’єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться фінансовий моніторинг за допомогою коефіцієнта Бівера (К_Б).

, (9.18)

де ЧП і Ам – чистий прибуток і амортизація, наведені в 220 і 260 рядках форми №2;

ДЗ із ПЗ – довгострокові й поточні зобов’язання (рядки 480 і 620 балансу).

За незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців за формулою

, (9.19)

де , — значення коефіцієнта покриття на кінець і початок звітного періоду; — нормативне значення коефіцієнта покриття; 6 — період відновлення платоспроможності в місяцях; Т — звітний період у місяцях.

Питання для самостійного вивчення

1. Мета і завдання фінансового управління

2. Моделювання основного балансового рівняння. У чому полягає гнучкість і унікальність моделі ВОК?

3. Моделювання показників фінансового стану підприємства. Модель Дюпона її економічний зміст та інтерпретації.

4. Методи і моделі діагностики банкрутства.

5. Моделювання утворення прибутку підприємства і грошових потоків на основі фінансової звітності.

6. Сутність і показники фінансового й операційного циклу.

7. Модель вартості капіталу WACC, її сутність.

8. Моделі амортизації актив.

9. Моделі обслуговування боргу.