Тема 4: аналіз варіантів і підготовка управлінських рішень 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 4: аналіз варіантів і підготовка управлінських рішень



План лекції:

1. Процес підготовки і прийняття рішень

2. Контроль виконання рішень.

3. Етика в прийнятті управлінських рішень.

 

Ключові слова: прийняття управлінського рішення, оптимальна альтернатива, задачі прийняття рішення, правило максімін, мінімакс, максімакс, правило Гурвиця, правило Бейеса, критерій Бернуллі, критерій Лапласа, метод «вартість-ефективність».

 

Методичні вказівки до вивчення теми:

Прийняття УР – це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Підготовка УР неможлива без вивчення ситуації, в якій знаходиться система, і умов зовнішнього середовища. Інформація про ситуацію повинна бути достовірною і повною (надлишок інформації виключається, оскільки виникає проблема її добору).

Підходи, які можуть використовуватися в процесі розробки і прийняття УР:

1. Централізований підхід на противагу децентралізованому. При централізованому підході найбільша кількість рішень приймається керівними ланками управління. Характерною особливістю децентралізованого підходу є те, що він дає більшу відповідальність і повноваження в прийнятті рішення управлінця нижчих рівнів управління.

2. Груповий на противагу індивідуальному. Індивідуальний підхід має більшу перевагу в тому випадку, коли часу на ухвалення рішення мало або тоді, коли ухвалення групового рішення не можливо чисто фізично. З другого боку групове рішення являється кращим тоді, коли в керівника є досить часу для його прийняття, а також наявність необхідних ресурсів для його здійснення.

3. Демократичний підхід на противагу дорадчому. При демократичному підході рішення приймаються на користь більшості. Цей підхід рідко використовується на підприємствах, тому що він призводить до того, що голосуючи з того чи іншого питання поділяється на переможців та переможених. Дорадчий підхід залучає значну кількість людей до прийняття рішення і шукає компроміс між усіма думками. Використовується зазвичай як форма групового підходу, центром уваги якого є з’ясування думок як найбільшої кількості людей, які беруть участь у вирішенні проблеми.

Організаційна процедура прийняття і виконання УР:

1) необхідно з’ясувати на якому рівні і хто приймає УР;

2) хто готує інформацію, проект рішення та його обґрунтування;

3) з ким погоджується дане рішення (погодження рішення відбувається як безпосередньо на підприємстві так і за його межами);

4) яка періодичність і форма контролю за виконанням упр рішення;

5) хто контролює і відповідає за правильність виконання рішення;

6) визначення тих осіб, які мають право вносити корективи в хід процесу реалізації рішення;

7) визначення форми контролю про виконання рішення;

8) визначення осіб, які дають висновок про виконання рішення і ступінь досягнення поставленої цілі.

Етапи прийняття і реалізації УР:

1. Виявлення і аналіз проблемної ситуації.

2. Формування цілей.

3. Виявлення повного переліку альтернатив.

4. Вибір припустимих альтернатив

5. Попередній вибір кращої альтернативи

6. Оцінка альтернативи з боку осіб, що приймають рішення.

7. Експериментальна перевірка альтернативи.

8. Вибір єдиного рішення, якщо експериментальна перевірка альтернатив не проводиться, то такі етапи, як оцінка альтернатив з боку осіб, які приймають рішення і етап вибору єдиного рішення об’єднуються.

9. Визначення етапів, термінів і виконавців.

10. Забезпечення робіт з виконання рішення.

11. Виконання рішення і контроль

12. Оцінка результатів і узагальнення накопиченого досвіду.

Оцінка прийнятих рішень. Залежно від конкретних умов для оцінки прийнятих рішень можуть застосовуватися точні математичні розрахунки і комбіновані методи. Точні математичні розрахунки виконуються тоді, коли є достатня нормативна база і відомі кількісні залежності між окремими факторами. Для оцінки прийнятих рішень використовуються комбіновані методи, коли спрощені розрахунки доповнюються евристичними оцінками.

Насамперед, система управлінських рішень можна оцінити за показниками використання основних факторів виробництва: робоча сила, технічні засоби, земля.

Система показників, які використовуються для оцінки прийнятих рішень.

o Економічна ефективність рішень – визначається як відношення результату від реалізації управлінського рішення до витрат на його розробку і реалізацію.

o Коефіцієнт економічності реалізації рішень визначається як відношення планових витрат на реалізацію рішень до фактичних витрат.

o Коефіцієнт своєчасності розробки рішень визначається як відношення нормативного строку розробки рішень до фактичного терміну його підготовки.

o Коефіцієнт якості визначається як відношення підготовлених у визначений строк рішень до загальної кількості рішень.

УР можуть прийматися в умовах: визначеності, ризику, невизначеності.

В умовах визначеності приймаються рішення короткострокової дії (наприклад визначення оптимального розміру партії товару). При розробці рішення передбачається, що особа, яка приймає рішення з точною вірогідністю знає ймовірності виникнення різних подій. Це досягається на основі певних знань і практичного досвіду і в свою чергу дозволяє виявити закономірності і причини подій. Знаючи причини подій можна точно визначити, які заходи потрібно прийняти для їх усунення.

Елемент ризику в процесі розробки рішень проявляється тоді, коли не можна наперед передбачити очікувані результати. В такому випадку рекомендується визначити найкращі і найгірші результати і хоча б приблизно оцінити витрати ресурсів на їх досягнення.

В умовах невизначеності вирішення завдань можна забезпечити наступними способами:

1) за допомогою оцінок очікуваних результатів рішень;

2) на основі спостережень і результатів експериментів;

3) на основі співвідношень основних показників по яких попередньо будується гіпотеза.

 

Виконання рішення не можливе без здійснення контролю. Контроль виконання УР є заключною стадією управлінського циклу. Основне призначення контролю – своєчасне виявлення можливих відхилень від заданої програми і прийняття заходів по їх усуненню.

Найповніше значення і зміст контролю розкривається у його функціях:

1) Діагностична – яка є головною, ведучою функцією контролю, характерною ознакою якої є те, що спочатку необхідно уявити істинний стан справ або поставити діагноз.

2) Орієнтуюча – проявляється в тому, що ті поставленні питання на які найчастіше звертається увага керівника самі по собі набувають важливого значення у свідомості виконавців.

3) Стимулююча – по своїй суті близька до орієнтуючої, але з нею не співпадає. Характерною ознакою є те, що вона націлена на виконання і залучення до процесів праці всіх невикористаних ресурсів і, в першу чергу, людського фактора.

4) Виховна або педагогічна – передбачає, що контроль, якщо він побудований вірно, породжує бажання у виконавців до добросовісної праці.

5) Коригуюча – пов’язана з тими уточненнями, які виникають в процесі реалізації рішення і випливають на основі матеріалів контролю.

Види контролю:

v Попередній – характерною ознакою якого є те, що він передує прийняттю кінцевого УР. Головною ціллю є надання глибокого обґрунтування того рішення, яке приймається.

v Поточний – з його допомогою вносяться коректуючи дії в хід процесу реалізації рішення.

v Наступний – передбачає оцінку ефективності результатів реалізації рішень.

 

Етичний бік прийнятих рішень є важливим для тих, хто їх приймає. В умовах ринкової економіки управлінці відчувають все більший тиск, оскільки їх примушують досягати поставлених результатів будь-якими цілями. Єдиним виходом із такої ситуації є пошук шляхів перетворення етики на ключову цінність підприємства.

Сьогодні етичні проблеми виникають у зв’язку із широким спектром явищ:

o Шахрайство;

o Проблема охорони довкілля;

o Конкуренція;

o Незаконний збут продукції;

o Подарунки;

o Спонсорство;

o Оплата праці.

Визначити золоту середину керівнику при вирішенні етичних проблем допомагає врахування його особистих характеристик, які можуть бути як позитивними так і негативними.

Таблиця 4.1.

Якості керівника

Позитивні якості керівника Негативні
1. Стриманість (здатність не розгублюватися навіть у критичній ситуації); 2. Енергійність; 3. Значний практичний досвід; 4. Достатній рівень освіти і підготовки; 5. Компетентність; 6. Здатність до компромісів; 7. Відповідальність. 1. Самовдоволеність і зверхність; 2. Апатія (брак бажання щось робити) 3. Анархія – брак дисципліни; 4. Слабка довіра до себе або невпевненість; 5. нездатність уповноважити – брак довіри до інших; 6. Нечесність; 7. Халатність; 8. Брак дієвості або наполегливості.

 

Для вирішення етичних проблем на підприємстві рекомендується створити кодекс етики.

Формальний етичний кодекс може служити наступним цілям:

Ø Спрямовує керівників і менеджерів, працівників на прийняття УР з боку аналізу етичних цінностей;

Ø Формально зобов’язує працівників зважати на етичні результати прийнятих рішень

Ø Є підґрунтям для дискусій з питань етичної поведінки.

Американська освітня організація “Центр етичних ресурсів” пропонує наступні кроки у напрямі розробки етичної програми підприємства:

1) Формування бачення майбутнього підприємства;

2) Визначення базових цінностей;

3) Розробка корпоративного етичного кодексу;

4) Створення служби або призначення працівника з етики;

5) Створення комітету по оперативному вирішенню етичних питань;

6) Створення програми етичного спілкування;

7) Проведення тренінгів з етики;

8) Створення телефонної лінії етичної допомоги;

9) Розробка системи оцінок та винагород;

10) Створення систем контролю та реєстрації даних;

11) Проведення періодичних оцінювань;

12) Запровадження етичного стилю керівника.

 

Питання для самостійного вивчення

1. Оптимальні рішення проблем.

2. Які показники відліку можуть прийматись для проведення рейтингової оцінки? Особливості її застосування у проведенні кредитної політики банків.

3. Яку стратегію проводять ОПР, керуючись критерієм Ваальда? критерієм Севіджа?

4. Економічна суть визначення „альтернативний варіант УР”.

5. Критерії, що приймаються в умовах ризику.

6. Поняття, правила і критерії прийняття рішень в умовах невизначеності та конфлікту.

7. Визначення математичного чекання.

8. Який з критеріїв має перевагу у виборі рішення при рівних останніх?

9. Використання моделювання у процесі підготовки управлінського рішення.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 136; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.139.73 (0.026 с.)