Земельні ресурси та вимоги по їх раціональному використанню і охороні

Найважливішим державним завданням є охорона і раціональне використання земельних ресурсів, суворе дотримання вимог основ земельного законодавства.

З урахуванням величезної цінності родючих земель України питання раціонального розміщення об'єктів народного господарства набувають особливої гостроти. Тому при виборі земельних ділянок для несільськогосподарського використання насамперед враховується якість ґрунтів і рослинного покриву, показники їх продуктивності.

 

 

Охорона земельних ресурсів

 

 

При розробці проектно-планувальної документації (проекти районного планування, генеральні плани населених пунктів, проекти детального планування, проекти забудови тощо), а також різних спеціалізованих схем (схема комплексного використання і охорони водних і земельних ресурсів, схема землеустрою області (району) та ін.) основними вимогами щодо охорони земельних ресурсів є: максимальне збереження продуктивних сільськогосподарських угідь і використання їх для сільськогосподарського виробництва, виключення відведення для несільськогосподарських потреб, розробка заходів з охорони ґрунтово-рослинного покриву від різних негативних впливів та підвищенню родючості ґрунтів, а також заходів щодо відновлення порушених земель або виконання робіт по введенню в сільськогосподарський обіг раніше непродуктивних земель у порядку компенсації.

Для розміщення різних господарських об'єктів народного господарства необхідно в першу чергу використовувати не придатні для сільського господарства землі і малопродуктивні сільськогосподарські угіддя в тому випадку, якщо витрати на їх поліпшення виявляться економічно не вигідними.

При розробці заходів з охорони ґрунтово-рослинного покриву передбачається обґрунтування захисту його від механічних пошкоджень, органічного та неорганічного забруднення в умовах розвитку народного господарства на першу чергу, розрахунковий термін і більш віддалену перспективу. Головними з них є:

- заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів, забезпечення чистоти ґрунтово-рослинного покриву (захист від механічного, хімічного і бактеріального забруднення);

- організація системи локалізації промислових відходів, переробки їх у вторинну сировину без забруднення навколишнього середовища;

- заходи щодо відновлення порушених територій;

- заходи з підвищення родючості ґрунтів.

Дані про стан ґрунтово-рослинного покриву на території відповідних районів або ділянок є в органах санітарно-епідеміологічного нагляду, республіканських, обласних і районних органах агропрому та інших спеціалізованих проектних організаціях.

 

 

Ерозія ґрунтів

 

 

Під ерозією розуміють руйнівний вплив води і вітру на ґрунт і підстилаючи породи, який супроводжується зносом найбільш родючого шару. Якщо зазначені процеси обумовлені природними фізичними явищами, їх називають природною ерозією. Ерозія ґрунтів, викликана господарською діяльністю людини, називається антропогенною.

Залежно від чинників, що викликають ерозію, вона буває водною та вітровою.

При водній ерозії погіршуються водний, повітряний і поживний режими, фізико-хімічні та агрохімічні властивості ґрунту, що призводить до зниження врожайності сільськогосподарських культур, відбувається замулювання водойм і заплавних земель, ускладнюються транспортні зв'язки, пошкоджуються чи руйнуються промислові споруди, лінії зв'язку, будівлі. Утворення на поверхні ґрунту промоїн утруднює обробку земель і знижує продуктивність ґрунтообробної та збиральної техніки.

Під вітровою ерозією (дефляцією) мають на увазі інтенсивне переміщення частинок ґрунту (видування, розвіювання, пилові бурі), зумовлене вітром.

Порушення конкретної території ерозійними процесами оцінюють по фактичній наявності площ змитих ґрунтів. Розробляють такі заходи щодо охорони ґрунтів: організаційно-господарські, агротехнічні, лісомеліоративні, гідротехнічні (водозатримуючі вали-канави, вали-тераси, мікролімани, тераси, водонаправляючі вали, нагірні канави, вали-розпилювачі, швидкотоки, перепади, шахтні водоскиди, регулювання русла річки, засипання ярів, протиерозійні ставки).

Протиерозійні заходи мають зональний характер з диференціацією їх залежно від конкретних умов. У районах з надлишковим зволоженням ці заходи повинні забезпечувати безпечний для ґрунтового покриву зайвий стік води, а в районах з недостатнім і незначним зволоженням - спрямовані на максимальне затримання всіх видів опадів і стоків і найбільш продуктивне використання вологи.