Вирішення про накладення адміністративної відповідальності

Вирішення про накладення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу приймає особу або орган, уповноважений ухвалювати рішення по даному виду правопорушень. Це може бути адміністративна комісія, що створюється при органах місцевого самоврядування, посадова особа УВС, СБУ, пожежної охорони, МНС, органу екобезпеки, лісництва і тому подібне.

Рішення ухвалюється після розгляду протоколу і вислухування пояснень потенційного правопорушника (у зв'язку з презумпцією невинності, правильніше називати особу не правопорушником, а особою, підозрюваною в здійсненні правопорушення). У рішенні висловлюються доводи правопорушника, при необхідності показання свідків, кваліфікація правопорушення, що дається органом, що ухвалює рішення, і сума накладеного штрафу.

Рішення може бути оскаржене особою, що притягається до відповідальності, і більш вищим органом.

У всіх випадках рішення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржене в суді. Адміністративні справи в суді розглядає суд 1-ої інстанції (міський або районний).

Касаційному оскарженню рішення по адміністративній відповідальності не підлягають і у вирішенні суду 1-ої інстанції указується, що воно остаточне і оскарженню не підлягає.

По конкретних видах правопорушень КОАП передбачається обов'язковість або необов'язковість участі правопорушника в розгляді справ.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке адміністративна відповідальність?

2. Чим відрізняється адміністративна відповідальність від дисциплінарної?

3. Які види адміністративної відповідальності існують в Україні?

Література:

1. Малишко М.І. Екологічне право України. Навч. посібн. – К.: Юридична Книга, 2001.

2. Малишко М.І. Основи екологічного права України. Навч. посібн. – К.: МАУП, 1999.

3. Правова охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів. – Львів: "Світ", 1995.

ЛЕКЦІЯ 10.

Цивільна відповідальність

План лекції:

1. Цивільний Кодекс і цивільні правовідносини в Україні.

2. Порядок розгляду цивільних справ у суді.

3. Притягнення до цивільної відповідальності і вимоги до позивачів.

Цивільні правовідносини - майнові стосунки між фізичними і юридичними особами (громадян і громадян, громадян і організацій, організацій і організацій). Разом з питаннями регулювання договірних стосунків, спадкоємство, інтелектуальній власності і інше. Цивільний кодекс (ЦК) визначає порядок відшкодування збитку, пов'язаного з порушенням законів або встановлених правил діяльності. В порядку цивільної відповідальності відшкодовується і збиток від нанесення шкоди НПС.

Збиток можуть відшкодовувати як фізичні, так і юридичні особи. Збиток може бути матеріальний (ст. 440 ЦК України) і моральний (ст. 440 (1) ЦК України)

Моральний збиток - збиток від чинників нематеріальної природи, який не може бути оцінений шляхом прямої калькуляції. Наприклад: в результаті забруднення НС чоловік захворів, на лікування він витратив гроші. Цей громадянин має право надати позов до суду.

Сума морального збитку встановлюється судом в рамках заявленої позивачем суми не менше 5 неоподатковуваних мінімумів зарплат (117*5=585).

Відповідно до статті 441 ЦК України відшкодування збитку, нанесеного працівником, що знаходився при виконання службових обов'язків, покладається на підприємство, окрім випадків, прямо обумовлених в законі.

Підприємство може покласти повну або часткову матеріальну відповідальність на працівника в порядку регресу, в сумі не більше двох місячних зарплат.

Притягання до цивільної відповідальності здійснюється на позовній основі. Позов може подати тільки належний позивач, тобто фізична особа, або юридична особа, чиї майнові інтереси будуть безпосередньо порушені, або якому законом дозволене або наказано бути учасником таких цивільних правовідносин. Основний принцип цивільного судочинства - принцип змагальності сторін. В той же час суд зобов'язаний прийняти заходи для всебічного дослідження справи і по клопотанню сторони надавати їй допомогу у вимозі необхідних документів, виклику свідків.

Порядок розгляду цивільних справ регулюється ЦПК - цивільно-процесуальним кодексом. Відповідно до ЦПК цивільний процес включає наступні основні частини:

· представлення складу суду, позивача, відповідача і представників; ознайомлення сторін з їх правами;

· з'ясування, чи довіряють сторони даному складу суду;

· з'ясування у сторін, наполягають і чи визнають вони позовні вимоги;

· пояснення позивача і його представників;

· пояснення відповідачів і їх представників;

· опитування свідків;

· огляд письмових і наочних доказів;

· дебати;

· розгляд справи з судією в дорадчій кімнаті;

· оголошення рішення.

Важливим інститутом в цивільному праві є мирова угода. У мировій угоді сторони обумовлюють вимоги, які задовольняють обидві сторони і зобов'язуються їх виконувати. Мировий договір затверджується судією, після чого судочинство у справі припиняється.

Цивільні справи, як правило, розглядаються в суді першої інстанції, тобто в міських або районних судах, і як правило, одним судією. Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку. Касаційною інстанцією для рішень, прийнятих міським або районним судом, є обласний суд. Для рішень, прийнятих в першій інстанції обласного суду, касаційною інстанцією є Верховний Суд.

У касаційному порядку оскаржують рішення суду, а не саму справу. У справі в касаційному розгляді визначення приймає колегія з трьох суддів більшістю голосів. Якщо касаційна інстанція затверджує рішення, то воно набуває чинності негайно. Якщо рішення суду першої інстанції не оскаржене, воно вступає в силу через десять днів.

Рішення, що набуло чинності, може бути оскаржене в порядку нагляду: Президією обласного суду, потім Верховним Судом і останньою інстанцією - Головою Верховного Суду. Кожна з цих інстанцій має право відмінити рішення суду першої інстанції, проте оскарження в порядку нагляду не припиняє рішення, що набуло чинності.

Питання для самоконтролю:

1. Що включає цивільна відповідальність?

2. Чим відрізняються матеріальний і моральний збитки?

3. Яким чином розглядаються цивільні справи у суді?

4. Які суди розглядають цивільні справи?

Література:

1. Малишко М.І. Екологічне право України. Навч. посібн. – К.: Юридична Книга, 2001.

2. Малишко М.І. Основи екологічного права України. Навч. посібн. – К.: МАУП, 1999.

3. Правова охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів. – Львів: "Світ", 1995

ЛЕКЦІЯ 11.