Принципи природокористування

У екологічному праві діють 11 принципів природокористування:

1. Пріоритет загальнонародних інтересів і захист прав окремого громадянина.

Природні ресурси використовуються як основа життєдіяльності всього народу і тому делеговано належать або державним органам, або органам місцевого самоврядування.

Управління природокористуванням здійснюється спеціальними державними органами під контролем органів загальної компетенції. Держава має право втручатися в стосунки по використанню природних об'єктів, аж до вилучення їх для загального державного користування і примусового викупу. Проте всі громадяни мають право користуватися об'єктами загальнодержавної і комунальної власності на природні об'єкти, за винятком обмежень, спеціально передбачених законодавством.

2. Принцип примату загальнодержавного регулювання природокористування.

Принцип примату загальнодержавного регулювання природокористування встановлює ієрархію нормативних і регулюючих актів у сфері природокористування. Первинними, визначаючими – є державні акти, а вторинними – відомчі.

3. Принцип цільового використання природних об'єктів і ресурсів.

Цільове використання природних об'єктів і ресурсів, зазвичай, регулюється документами, що відносяться до спеціального екологічного права. Наприклад, «Земельним кодексом» встановлена градація земель за типом їх використання (тобто їх кадастри). Застосування (використання) земель сільськогосподарського призначення згідно з «Кодексом» для інших цілей категорично не допускається.

4. Принцип раціонального, ефективного використання природних об'єктів.

Нераціональне використання вважається за порушення і спричиняє за собою припинення права природокористування, накладення адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності або і те і інше разом.

5. Принцип пріоритету охоронних заходів.

Всякі дії з використання природного об'єкту обов'язково супроводжуються заходами щодо його охорони, по забезпеченню збереження навколишнього природного середовища. У випадку виникнення колізій між екологічними і економічними інтересами, пріоритет віддається екологічним інтересам, тобто припиняється природокористування.

6. Принцип комплексного підходу в природо користуванні.

Природо користувач повинен забезпечити безпеку, пов'язану з його діяльністю, для суміжних природних об'єктів, користувачем яких він не є|з'являється|, тобто він повинен не порушувати прав інших природо користувачів|.

7. Принцип стійкості природо користування.

Природо користувач має бути упевнений в стабільності (довго строковості) свого права природокористування, інакше він буде не зацікавлений в проведенні робіт по захисту природних об'єктів і раціональній здобичі природних ресурсів.

Стійкість природо користування забезпечується тим, що:

- у законі приводяться вичерпні підстави для позбавлення права природокористування;

- у законах передбачається відповідальність за неправомірне втручання в господарську діяльність природо користувача;

- нормативно визначені процедури, що захищають суб'єкт господарської діяльності у разі неправомірного втручання.

8. Принцип платного використання природних ресурсів

Він необхідний для раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

9. Принцип стимулювання належного природо користування. Розрізняють:

· позитивний принцип стимулювання - система стимулів заохочення (пільги, субсидії)

· негативне стимулювання - система штрафів, санкцій, а також позбавлення права природо користування.

10. Принцип суб'єктивного впливу.

Еколого-правова відповідальність для природо користувачів наступає тільки за карні правопорушення. Виключенням є власники об'єктів підвищеної небезпеки. Проте і в цьому випадку відповідальність носить компенсаційний, а не кримінальний характер.

11. Принцип поєднання переконання і примушення.

При незначному порушенні права природо користування можливе звільнення від відповідальності (усне зауваження), звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки.