Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Адміністративно-правовий статус Президента України
За визначенням Конституції України Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Зважаючи на такий статус, Президент України не належить до будь-якої з гілок державної влади структурно, але водночас має повноваження щодо усіх трьох гілок влади (законодавча влада – право законодавчої ініціативи, право вето, підписання законів; виконавча влада – кадрові повноваження; судова влада – утворення судів, здійснення помилування, призначення та звільнення третини складу Конституційного Суду України). Донедавна вважалося, що Президент України належить до виконавчої гілки влади функціонально, що абсолютно збігалося з тогочасним статусом Президента України. Зважаючи на це, Президент України був наділений саме адміністративними повноваженнями у сфері виконавчої влади, що беззаперечно робило його повноправним суб'єктом адміністративного права. Конституційна реформа 2004 р. поставила майже остаточну крапку в управлінській монополії Президента України щодо виконавчої гілки влади. Переважна більшість повноважень Президента України щодо органів виконавчої влади перейшла або до Верховної Ради України (як-то призначення Прем'єр-міністра, міністрів тощо), або до Кабінету Міністрів України (створення та ліквідація центральних органів виконавчої влади, призначення керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, тощо). У Президента України залишилась лише незначна частка (в її кількісній, а не якісній характеристиці) колишніх повноважень. Звичайно, усі повноваження Президента України певним чином пов'язані з державним управлінням, оскільки мета діяльності Президента України збігається з метою реалізації державного управління – забезпечення законності, прав та свобод громадян. Наприклад, здійснюючи помилування, Президент України не виступає як суб'єкт адміністративного права, оскільки відсутній публічний інтерес у відносинах, які при цьому виникають, а підписуючи закони, виступає як суб'єкт конституційного права. Нас же цікавлять лише ті повноваження, які безпосередньо спрямовані на реалізацію функцій державного управління. Такими повноваженнями є:
- кадрові – призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції тощо; - забезпечувальні – створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією України, тощо; - контрольні – зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією. Президент України є: - Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; - Головою Ради національної безпеки і оборони України. Особливий інтерес становить координаційний орган з питань національної безпеки і оборони, який створюється при Президентові України, – Рада національної безпеки і оборони України. Цікавий цей орган, по-перше, своїм складом. Так, до складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, міністр оборони України, голова Служби безпеки України, міністр внутрішніх справ України, міністр закордонних справ України. Усі перелічені особи є посадовцями органів виконавчої влади, зазвичай силових відомств. По-друге, діяльність Ради національної безпеки та оборони України, що зумовлена наданими їй повноваженнями, спрямована саме на органи виконавчої влади, що може виявитися неефективною з погляду контролю, зважаючи на склад цього органу. Поєднавши ці два моменти, можна стверджувати, що одним із найдієвіших важелів впливу Президента України на органи виконавчої влади та інтегрування в її систему є саме Рада національної безпеки та оборони України.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 114; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.191.214 (0.004 с.) |