Тема 9. Адміністративний примус

Основні питання:

1. Поняття адміністративного примусу та його властивості. Класифікація заходів адміністративного примусу.

2. Заходи адміністративного попередження (запобіжно-профілактичні заходи).

3. Заходи адміністративного припинення.

4. Заходи адміністративної відповідальності

1. Адміністративний примус – один з основних методів державного управління, який полягає в застосуванні уповноваженими на те органами виконавчої влади та іншими компетентними суб'єктами у передбачених законом випадках комплексу примусових заходів морального, матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку учасників управлінських відносин з метою забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, попередження та припинення правопорушень, а також покарання правопорушників.

Слід зауважити, що адміністративний примус здійснюється у передбачених випадках тільки уповноваженими на те органами виконавчої влади, їх посадовими особами або іншими компетентними суб'єктами (наприклад, судами або суддями одноособово) у визначених законом формах і порядку; носить правовий характер; має відповідне юридично-процесуальне оформлення; ґрунтується на державно-владних приписах зобов'язуючого характеру, що передбачають застосування комплексу примусових заходів; носить офіційний характер, здійснюється від імені держави в особі її компетентних органів та посадових осіб.

Заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як при наявності правопорушень (насамперед адміністративних), так і при їх відсутності (скажімо, в умовах надзвичайного стану, у випадках забезпечення громадської безпеки тощо);

В комплексі заходів адміністративного примусу щодо мети та характеру їх впливу виділяють переважно три традиційні групи:

- заходи адміністративного попередження (запобіжно-профілактичні);

- заходи адміністративного припинення;

- адміністративні стягнення.

Водночас в адміністративно-правовій літературі небезпідставно обґрунтовується доцільність виділення серед вказаних заходів ще двох специфічних груп, зокрема:

- заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення;

- та адміністративно-відновлювальних заходів.

2. Заходи адміністративного попередження – це заходи профілактичного (запобіжного) характеру, які спрямовані на попередження правопорушень, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, боротьбу зі стихійним лихом, епідеміями та епізоотіями, а також: на запобігання та ліквідацію негативних наслідків під час інших надзвичайних подій.

Стихійне лихо – це повені, землетруси, засухи, великі пожежі тощо. Епідемії – це масові захворювання людей. Епізоотії – це масові захворювання тварин. Надзвичайні події – це великі катастрофи, масові безпорядки, військові дії, іншінеординарні події, що призводять до загибелі людей, великого майнового збитку тощо.

До кола заходів адміністративного попередження відносяться:

– перевірка документів (зокрема особистих, на речі, вантаж, транспорт тощо);

– різні види огляду (особистий, технічний, медичний, санітарний, експертний, митний огляди, а також огляд вантажу, речей тощо);

– введення карантину (під час епідемій, епізоотій та ін.);

– закриття окремих ділянок кордону (при виникненні загрози епідемій, епізоотій тощо);

– обмеження руху транспорту та пішоходів (при проведенні масових заходів, загрозі життю або здоров'ю людей, забезпеченні спеціальних заходів тощо);

– санітарно-охоронні обмеження (зокрема тимчасова заборона в'їзду в Україну чи виїзду з країни, ввезення або вивезення вантажу, обсервація тощо);

– входження в жилі та службові приміщення, на земельні ділянки (у випадках, визначених законодавством, зокрема відповідно до ст.11 Закону “Пpo міліцію”);

– примусове вилучення майна (реквізиція) (під час стихійного лиха, військових дій, інших надзвичайних подій);

– примусове відселення (виселення) людей (наприклад, мешканців аварійних будинків, при самозаселенні тощо).

До цієї групи з певними умовностями також можна віднести такі заходи, як профілактичне щеплення, тимчасове усунення від виконання певних робіт, індивідуальний адміністративний нагляд, анулювання окремих дозволів та ін.

Важливо враховувати, що такі примусові профілактичні заходи застосовуються компетентними суб'єктами незалежно від вчинення тих чи інших правопорушень, вони спрямовані на їх попередження.

3. Заходи адміністративного припинення – це різновид заходів адміністративного примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (їх посадовими особами) у передбачених законом випадках і в установленому порядку з метою примусового припинення правопорушень, усунення їх шкідливих наслідків та забезпечення умов для притягнення до відповідальності правопорушників.

До кола заходів адміністративного припинення належать наступні групи примусових заходів:

- особистого характеру (безпосереднього впливу на особу), а саме: доставлення порушника; адміністративне затримання особи; особистий огляд; вимога припинити протиправні дії; безпосередній фізичний вплив, у т.ч. із застосуванням спецзасобів тощо:

- майнового характеру, а саме: адміністративне вилучення та затримання речей і документів, транспортних засобів та вантажів, вогнепальної та іншої зброї тощо;

- технічного характеру, а саме: заборона експлуатації окремих механізмів, машин та агрегатів, транспортних засобів, виробничого обладнання; тимчасове припинення певних робіт; застосування зброї та інших спеціальних технічних засобів тощо;

- медико-санітарного характеру, а саме: призупинення або заборона певного виробництва; заборона (повна або тимчасова) експлуатації окремих приміщень, виробничих цехів; заборона реалізації певної продукції: примусове лікування тощо;

- фінансово-економічного характеру, а саме: тимчасове припинення фінансування, кредитування, інвестування; арешт вкладів; позбавлення ліцензій та дозволів тощо.

Заходи адміністративного припинення застосовуються тільки уповноваженими на те органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також іншими повноважними суб'єктами (наприклад, суддями, представниками органів місцевого самоврядування, спеціальних громадських формувань та ін.) у передбачених законом випадках у зв'язку з вчиненням правопорушень, щодо осіб, які їх вчинили, або у зв'язку із замахом на вчинення правопорушень.

Застосування більшості заходів адміністративного припинення потребує відповідного (окремого в кожному випадку) адміністративно-процесуального оформлення в установлених законом формах та порядку.

Окремі заходи адміністративного припинення, безпосередньо виконуючи функцію припинення певних протиправних дій, водночас служать і засобом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Застосування цих заходів досить чітко урегульоване у відповідних нормативно-правових актах, зокрема у Кодексі Україні про адміністративні правопорушення (глава 20).

Згідно з положеннями КУпАП України до заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення відносяться:

- доставляння порушника (ст. 259 КУпАП);

- адміністративне затримання (ст. 261 КУпАП);

- особистий огляд і огляд речей (ст. 264 КУпАП);

- вилучення речей і документів (265 КУпАП):

- відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та огляд їх на стан сп'яніння (ст. 266 КУпАП).

Доставлення порушника в приміщення міліції, громадського формування по охороні громадського порядку чи виконкому сільської, селищної ради, а також у службове приміщення охорони може здійснюватись працівниками міліції або уповноваженими на те посадовими особами інших органів, у т.ч. представниками окремих громадських формувань з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, а також для встановлення особи порушника, якщо цього неможливо зробити на місці вчинення правопорушення. Доставляння порушника має бути проведено в можливо короткий строк. Перебування доставленої особи в приміщенні виконкому або громадського формування по охороні громадського порядку не може тривати більш як одну годину.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законодавством, з метою встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов в цих справах – лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законодавством, а саме: органами внутрішніх справ, прикордонною службою, посадовими особами воєнізованої охорони, а також посадовими особами військової служби правопорядку.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках, прямо передбачених законодавством (зокрема, ст. 263 КУпАП), особисте адміністративне затримання може мати більш тривалі строки. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставляння порушника для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння – з часу її витвереження. Про адміністративне затримання особи складається відповідний протокол.

Особистий огляд і огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонної служби, природоохоронних органів, органів рибоохорони, лісоохорони, а також і інших органів. Такий огляд може провадитись особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Про особистий огляд та огляд речей складається протокол або про це робиться запис у протоколі про адміністративний проступок або про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлених під час затримання, особистого огляду або огляду речей, провадиться посадовими особами органів, уповноважених здійснювати адміністративне затримання та особистий огляд і огляд речей. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи у місцях, що їх визначають органи, які проводять вилучення. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд водіїв на стан сп'яніння провадиться щодо водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами і щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння.

Адміністративно-відновлювальні заходи – це такі примусові заходи, які спрямовані на ліквідацію негативних наслідків правопорушень та на відновлення порушених прав (порушеного правового стану).

Серед них можна назвати: знесення самовільно зведеної будови; припинення користування земельною ділянкою (при порушенні земельного законодавства); адміністративне виселення тощо.

Адміністративні стягнення як остання ланка в системі заходів адміністративного примусу є засобом практичної реалізації адміністративної відповідальності, яка настає за вчинення особою адміністративного правопорушення.

Конкретні види адміністративних стягнень передбачені в статті 24 КУпАП України. Вони поділяються на основні та додаткові.

До основних адміністративних стягнень відносяться: попередження; штраф; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, (стосується тільки права керування транспортними засобами та права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Додатковими адміністративними стягненнями є: оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація такого предмета.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладене лише одне основне адміністративне стягнення, або одне основне і додаткове адміністративне стягнення.

До осіб віком від 16-ти до 18-ти років за вчинення більшості адміністративних правопорушень застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП: зобов'язання публічно вибачитись перед потерпілим; попередження (застереження); догана або сувора догана; взяття на поруки або під нагляд.