Д. Реорганізація банківської системи після розвалу СРСР

В умовах, які розглядалися вище, виникла необхідність у відповідній законо­давчій базі, що юридично закріплює статус як центрального, так і комерційних банків. На союзному рівні Верховною Радою СРСР були прийняті закони «Про Державний банк СРСР» і «Про банки і банківську діяльність» (11 грудня 1990 p.); у Російській Федера­ції - закони «Про центральний банк РРФСР (Банк Росії)» і «Про банки і банківську діяльність в РРФСР» (2 грудня 1990 p.). З ух­валенням цих законів розвиток мережі комерційних банків харак­теризувався ще більш швидкими темпами розвитку і певною регульованістю даних процесів.

 

Таким чином, на початку 90-х pp. XX століття банківська система набула сучасного дворівневого вигляду. Однак, незалеж­но від того, належить чи ні капітал центрального банку держа­ві, історично між: банком і урядом в Росії склалися тісні зв'язки. Уряд зацікавлений у надійності центрального банку через особ­ливу роль останнього у проведенні економічної політики уряду.

 

Тісні зв'язки з державою не означають, що уряд може без­межно впливати на політику центрального банку Росії (далі — Банк Росії). Незалежно від приналежності капіталу Банк Росії є юри­дично самостійним. Частіше за все він підзвітний або законо­давчому органу, або спеціальній банківській комісії, утвореній парламентом. Певна ступінь незалежності Банку Росії є необхід­ною умовою ефективності його діяльності, яка нерідко вступає в суперечність з короткостроковою метою уряду. Водночас неза­лежність Банку Росії від уряду має відносний характер, оскільки економічна політика не може бути успішною без чіткого узгод­ження і тісного взаємозв'язку її основних елементів: грошово-кредитної і фінансової політики.

 

У банківській системі Росії ЦБ РФ (ЦБР) визначений як го­ловний банк країни і кредитор останньої інстанції. Він знахо­диться в державній власності і на нього покладені функції зага­льного регулювання діяльності кожного комерційного банку в межах єдиної грошово-кредитної системи країни. Центральний банк покликаний узгоджувати їх діяльність відповідно до загаль­ної економічної стратегії і виступати головним агентом держав­ної грошово-кредитної політики, при цьому з боку ЦБР викорис­товуються, в першу чергу, економічні методи управління і лише в окремих випадках - адміністративні.

 

Принципи організації і діяльності Банку Росії, його статус, завдання, функції, повноваження визначаються Конституцією Російської Федерації та іншими законодавчими актами. Так, у Росії, як і в інших країнах існує система державного регулювання грошово-кредитної сфери, яка дозволяє захищати інтереси насе­лення та банківських установ. Правову базу цієї системи станов­лять два закони - «Про банки і банківську діяльність у РФ», останній варіант прийнятий Державною думою 20 січня 1995 року, та «Про центральний банк РФ (Банк Росії)», остання редакція - кінець грудня 1994 року. Відповідно до цих законів Банк Росії, Банк зовнішньої торгівлі РФ, Ощадний банк РФ, комерційні бан­ки різноманітних видів, а також інші кредитні установи, які отримали ліцензію на здійснення окремих банківських операцій, створюють банківську систему Росії. Для фінансування окремих цільових республіканських, регіональних та інших програм мо­жуть створювати спеціальні банки (банки розвитку).

 

Перший рівень банківської системи займає Банк Росії. Він утворює єдину централізовану систему з вертикальною струк­турою управління.

 

У систему Банку Росії входять центральний апарат, терито­ріальні установи, розрахунково-касові центри, обчислювальні центри, польові установи, навчальні заклади та інші підприємст­ва, установи і організації, у тому числі підрозділи безпеки і Ро­сійське об'єднання інкасації, необхідне для здійснення діяльності банку.

 

Комерційні банки утворюють базис другого рівня банківсь­кої системи Росії. Основне їх призначення — акумулювати заощад­ження і розподіляти їх між позичальниками. Для корпорацій і споживачів банки є основним джерелом кредитів.

 

Поповнення обігових коштів підприємств і надання спожив­чого кредиту - це класична функція комерційних банків. Окрім цього, банки надають велику кількість спеціальних послуг дер­жаві, підприємствам і населенню. Це і чекове обслуговування, і розрахунково-касові операції, видача грошей під заставу майна, средньо- і довгострокове кредитування спеціального призначення (наприклад компаній, які розробляють родовища корисних копа­лин), проектне фінансування модернізації виробництва, надання позик в іноземній валюті, фінансування ризикових, венчурних проектів, лізинг устаткування та інші банківські операції і послуги.

Комерційні банки є юридичними особами, яким на підставі ліцензії, виданої Банком Росії, надається право залучати грошові кошти фізичних і юридичних осіб та від свого імені розміщувати їх на умовах повернення, платності, забезпечення, цільового ха­рактеру, а також здійснювати інші види банківських операцій.

 

Комерційні банки за формою власності можуть бути:

а) акціонерними товариствами різного типу;

б) приватними компаніями;

в) кооперативною власністю.

 

Банками-лідерами за отриманими прибутками на 1 квітня 2001 року в Росії були: Альфа банк, Сітібанк, Менатеп СПб банк, Міжнародний промисловий банк, Промзв'язок банк, Нікойл банк.

 

Узагальнено комерційні банки здійснюють такі ж банківські операції, як і комерційні банки України.

Комерційні банки, що мають генеральну ліцензію, можуть відкривати корес­пондентські рахунки для проведення валютних операцій з інши­ми комерційними банками.

 

Оцінюючи ефективність банківської системи Росії, необхід­но визначити, яке основне призначення банків в економічній сис­темі, яка переходить із командно-адміністративного до ринкового типу. Сьогодні роль банку виражається в тому, що він забезпечує, по-перше, концентрацію вільних капіталів і ресурсів, необхідних для підтримки безперервності прискорення виробництва; по-друге, впорядкування раціоналізації грошового обігу. Реалізову­ючи суспільне призначення, банки за допомогою грошових моне­тарних інструментів роблять істотний вплив на ефективне функ­ціонування економіки і фінансового ринку, ринку виробництва і ринку товарів.