Банківська діяльність в ісламських країнах

Сьогодні ісламські банки розвиваються дуже швидко та мають значний потенціал для експансії на західні ринки капіталу. У Європі та США мусульманську специфіку ведення бізнесу сприймають неод­нозначно, проте західні успішні компанії не можуть не реагувати на зростаючу конкуренцію з боку ісламського бізнес-світу.

 

Мусульмани не сприймають західного підходу до організації бан­ківського бізнесу, оскільки європейські та американські банки часто не контролюють використання клієнтами кредитних ресурсів, які спрямо­вують на виробництво алкоголю, створення ігрового бізнесу тощо, що категорично заборонено Кораном.

 

Гроші не можуть бути предметом угоди, їх не можна продавати чи купувати як товар. Ісламський банкінг спрямований на досягнення глобальної справедливості: вважають, якщо одна зі сторін продає гро­ші іншій без участі у ризиках, без партнерства, отримує деяку вигоду незалежно від результатів угоди, то це є елемент експлуатації. Гроші необхідно заробляти. Різні школи ісламу по-різному трактують окремі положення Корану, внаслідок чого діяльність одних мусульманських банків може відрізнятися від інших. Однак базові норми є однаковими для усього ісламського банкінгу.

 

Перший ісламський ощадний банк, заснований за принципом участі в прибутках, з'явився у 1963 р. в одному з невеликих міст Єгипту. До 1967 р. таких банків у Єгипті було вже дев'ять. Ці банки не стягували відсотків за позики і не платили відсоток за внески, вони «робили гроші» участю в торговельних або виробничих бізнес-проектах, розділяючи отриманий прибуток між своїми вкладниками.

Початком заснування ісламського банкінгу прийнято вважати 1975 p., коли створено Ісламський банк розвитку з метою соціально-економічного розвитку мусульманських країн. Саме наприкінці 70-х років XX ст. створено Ісламський банк Дубаї, Ісламський банк Судану, Ісламський банк Єгипту, Ісламський банк Бахрейну. В азійсько-тихоокеанському регіоні це відбулося навіть раніше: у Філіппінах в 1973 р. президентським указом створено ісламський банк на Філіппінах.

 

Ісламські банки, засновані на принципах шаріату, з погляду організації фінансових потоків несуттєво відрізняються від традиційних комерційних банків (принципові відмінності в діяльності наведено в таблиці).

 

Відмінності між ісламськими і традиційними банками

 

Ісламські банки	Звичайні банки
Функції та операції регульовані від­повідно до умов шаріату	Функції та операції не ґрунтуються на релігії
Фінансові інституції балансують між максимізацією прибутку та соціаль­ною відповідальністю	Фінансові інституції діють для максимізації прибутку
Фінансові інструменти ґрунтуються на фінансуванні з поділом ризиків або з отриманням фіксованого доходу	Фінансові механізми ґрунтуються на ви­користанні процента
Вклади не орієнтовані на отримання відсотка прибутку	Вклади орієнтовані на гарантоване отри­мання відсотка
Немає штрафу за затримку платежу	Є штраф у разі затримки платежу
Заборонена участь у діяльності, яка не дозволена принципами шаріату	Немає таких заборон
Мають займатися благодійністю	Займатись благодійністю не обов'язково
Головна операція - інвестування	Основна операція - кредитування
Розподіл ризиків між банком, вклад­ником і позичальником	Ризики несуть позичальники
Заборона спекуляцій	Наявність спекулятивних операцій (ринок похідних цінних паперів)
Головне - перспективність та цінність проекту	Головне - принцип забезпечення у кре­дитуванні

Основна відмінність полягає в тому, що замість зазначення відсотків як плати за надання кредиту визначають графік платежів. Традиційний банк, по суті, купує і продає кошти, одержуючи вигоду завдяки маржі. Ісламський же банк переводить кредитну основу фінансового бізне­су на інвестиційну. Банк відкриває рахунки, на яких акумулює кошти вкладників. Цими коштами він фінансує підприємців. Однак замість традиційного відсотка підприємець ділить отриманий прибуток з бан­ком, а той відповідно із вкладником.

 

Залежно від конкретних механізмів та інструментів ісламської бан­ківської системи розподіляють і збитки. Головний же принцип такий: винагорода банку або вкладника не є наперед гарантованою, а виникає як похідна від прибутку бізнесу. Основний принцип роботи ісламського банку полягає в тому, що оскільки гроші не є товаром, вони не можуть зростати лише тому, що були видані у вигляді позики. Отже, кредитор може розраховувати на дохід тільки в тому випадку, якщо гроші, будучи вкладені в економіку, створили реальну додану вартість. В ісламських фінансах існує низка стандартних форм взаємодії банку і підприємця, які схожі в одному: ризик банку - це завжди і насамперед інвестиційний ризик; тобто кредитний ризик, що є головним у традиційній банківській справі, є зрідка та у залишковому вигляді.

 

Організація банківського бізнесу за ісламським зразком характер­на не лише для країн шаріату, й для США, розвинених країн Європи. Американські та європейські банки практикують відкриття «ісламських вікон», тобто відділень банків, які надають банківські послуги згідно з принципами шаріату.

 

Основними центрами ісламського банківського бізнесу є країни Се­реднього Сходу (Бахрейн, Іран, Йорданія, Кувейт, Катар, ОАЕ, Саудівсь­ка Аравія), Південно-Східної Азії (Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни), Індійського субконтиненту (Бангладеш, Індія, Пакистан), Африки (Алжир, Судан, ПАР). Найбільшого поширення принципи організації банківської діяльності за ісламським зразком у Західній Європі набули у Великій Британії. На думку експертів, Лондон є тією сполучною лан­кою, яка дасть змогу перемістити фінансовий капітал з країн шаріату на Захід. Це пов'язано з тим, що у столиці Великої Британії проживає понад два мільйони мусульман, а також 2009 р. урядом країни було заявлено про намір регулювання випуску сукук (аналог традиційних боргових зобов'язань) - боргових сертифікатів, що відповідають усім принципам шаріату, і внесення відповідних змін у податкове законо­давство для фінансування розвитку Лондона як фінансового центру за кошти мусульманських країн. Ісламський банкінг набув поширення також у Туреччині та США.

 

Специфіка сучасного ісламського банкінгу полягає в такому:

1. Відсутності єдиних стандартів формування та подання фінансової
звітності для ісламських фінансових установ, тому в одних краї­нах використовують стандарти Бухгалтерської та аудиторської організації для ісламських фінансових інститутів, а в інших - стандарти, розроблені для традиційних фінансових посередників.

2. Додаткових ризиках управління, пов'язаних з дотриманням норм
Корану.

3. Зосередженні уваги не на короткотерміновій максимізації прибут­ків, а на досягненні позитивного ефекту для ісламської банківської системи та економіки загалом.

4. Обмеженому переліку напрямів інвестування коштів, що визначені принципами шаріату.

5. Зростаючій конкуренції з боку традиційних банків США та Західної Європи, які використовують у діяльності принципи іслам­ського банкінгу.

 

Ісламський банкінг потребує від фінансових установ особистої участі в ризиках фінансованого проекту, тобто передбачає участь у розподілі прибутків чи збитків з позичальником коштів. Дотримання цього при­нципу забезпечує ісламським банкам підвищену увагу до аналізу креди­тоспроможності позичальників та ризикованості потенційних проектів для фінансування. Тому в період світової фінансової кризи ісламські бан­ки зазнали менших збитків у огляду на дотримання принципів шаріату у ризик-менеджменті.

 

Заборона на стягнення відсотків не означає, що використання капі­талу в ісламській фінансово-банківській системі не має ціни. Система, як зазначено, дає змогу постачальникові капіталу брати участь у при­бутках позичальника. Проте ця ж обставина припускає значно вищу участь банку в ризиках реципієнта капіталу, і в цьому виявляється одна з найважливіших відмінностей цієї системи від західної.

 

У центрі уваги ісламських банків є життєздатність і прибутковість бізнес-проекту, а не якість і розмір забезпечення позики. У підсумку багато проектів, які були відкинуті традиційними західними банками через відсутність або недостатність забезпечення, можуть бути профінансовані ісламськими банками на умовах участі в прибутках.

 

Фактично ісламський банк займається управлінням грошовими фон­дами вкладників і бере участь в отриманні прибутку, причому на засадах досить жорстких правил і процедур. Ці правила перешкоджають появі ефекту грошового мультиплікатора, коли банківська система як ціле створює гроші «з повітря» на підставі необмеженого кредиту.

 

Основними результатами від адаптації принципів ісламського бан­кінгу для банківської системи України в умовах дефіциту ресурсів для розвитку реальної економіки та непропорційно розвинених сегментів фінансового сектора можуть стати:

1) фінансування інвестиційно-інноваційних проектів вітчизняних
підприємств за кошти мусульманських країн;

2) підвищення показників діяльності вітчизняних банків завдяки
адаптації найкращого досвіду організації ісламського банківського бізнесу.

 

Ісламські банки пропонують клієнтам такі продукти, як безпроцент­ний кредит (кард-уль-хасан), перепродаж з торговою націнкою (мурабаха), спільний бізнес (мушарака), лізинг (іджара), оренда з правом викупу (іджара тумма аль бай), ісламські цінні папери (сукук), угода на термін (істісна), преміальна участь (хіба), угода з відтермінуванням плати (бай бітхаман аджил), продаж з правом викупу (бай уль-іна), агентські пос­луги (вакала), ісламське страхування (такафул), зберігання цінностей у банку (вадіа), авансовий платіж (бай салям).

 

У діяльності ісламські банки використовують такі фінансові інстру­менти:

1. Мушарака (партнерство, співучасть) - це продукт, що передбачає
підписання угоди між банком та клієнтом, яка обумовлює, що
учасники спільно фінансують проект і є бізнес-партнерами, які розділяють між собою прибутки та збитки пропорційно до по­чаткового внеску коштів у бізнес і узгоджують терміни та умови
діяльності. У цьому разі укладають особливий договір, згідно з яким клієнтові банку відраховують частину прибутку, отриманого
внаслідок його підприємницької діяльності, а решту розподіляють
між ним та банком відповідно до їхніх часток у фінансуванні.
Збитки підлягають розподілу пропорційно до участі сторін у фінансуванні проекту. Проектом можуть керувати як дві сторони, так і одна з них. Перевагою цього продукту є те, що він передба­чає гнучкі умови домовленостей, за яких частки в разі розподілу прибутків та збитків, форми управління можуть бути попередньо узгоджені сторонами.

 

2. Мудараба - участь у прибутках та збитках, спеціальне партнерство,
яке передбачає довірче фінансування, що є справедливішою та
ефективнішою угодою з позиції використання коштів, у цьому
випадку банк почергово є трастовим управлінцем під час роботи з
коштами клієнтів, а також клієнтом у разі фінансування проекту,
частина доходу від якого повинна становити прибуток банку, а через нього - його вкладників. Ефективність визначена тим, що всі сторони угоди мають реальні, а не штучно створювані процентні кошти. Схожі схеми взаємодії поширені в США та Європі, їх використовують у відносинах між підприємствами та венчурними фондами. Ісламський банк (власник коштів) довіряє їх підприємцю з можливостями, досвідом та репутацією (мударібу) для їхнього ефективного використання. Дохід від коштів, що перебувають в обігу, розподіляють пропорційно між
банком та мударібом відповідно до раніше укладеної угоди про частки. Збитків зазнає власник коштів (банк), а мударіб у такому випадку не отримує винагороди за діяльність та зусилля. Банк не втручається у поточне управління проектом.

 

3. Мурабаха - перепродаж з торговою націнкою, фінансування
торгівлі, яке супроводжується укладанням угоди між банком та його клієнтом про продаж товарів за погодженою ціною, у якій закладена раніше обумовлена маржа, що й становить прибуток банку. Банк купує товар за потребою та від імені клієнта за кордоном чи на внутрішньому ринку, а згодом відповідно до умов угоди продає його відразу або з відтермінуванням оплати клієнту
за завищеною ціною. Сторони попередньо узгоджують різницю, яка становить винагороду банку. Клієнт виплачує необхідну суму, зазвичай, поступово у вигляді часткових платежів.

 

4. Іджара - лізинг, тобто контракт, за яким банк купує, а згодом виступає орендодавцем обладнання, необхідного клієнту для виробничих потреб. Право власності на обладнання залишається у банку. Цей банківський продукт використовують для фінансування виробництва та будівельних робіт. Передбачено варіант подальшого викупу обладнання після завершення терміну оренди за визначеною наперед ціною (іджара тумма аль бай). Клієнт виплачує банку орендну плату і частково вартість
обладнання, а до кінця терміну оренди стає повноправним його власником. Інший варіант передбачає виплату орендної плати у визначені терміни та викуп у банку власності за договірною ціною до кінця терміну оренди.

 

5. Кард уль-хасан - благодійний кредит, що означає надання фізичній чи юридичній особі безпроцентного кредиту, який необхідно повернути у визначений термін. Якщо наперед відомо, що особа не зможе повернути кредиту, то кошти можуть бути надані у формі обов'язкової чи добровільної благодійної допомо­ги. Кард уль-хасан забезпечує клієнту надання банком визначеної суми грошей, яку клієнт повинен повернути після завершення визначеного терміну. Клієнт, повертаючи основну суму боргу,
може виплатити банку винятково за бажанням визначену суму у вигляді добровільної премії (хіба), однак банк не вимагає премії. У цьому полягає специфіка взаємовідносин ісламських банків з клієнтами, що ґрунтуються на довірі. Насправді цей вид фінансу­вання - поворотна матеріальна допомога особам, організаціям, регіонам чи безпроцентний кредит на визначену господарську діяльність компанії, яка часто є партнером банку.

 

6. Істісна (ф'ючерси) - вид договору купівлі-продажу, предмет якого
не існує у момент укладання угоди. Виробник товару створює його спеціально під замовлення (наприклад, зведення будинку). Істотними умовами договору є ціна та головні характеристики предмету угоди. Відмінністю істісни від авансового фінансування є проведення розрахунків - не одноразовим платежем, а поступово у міру виконання робіт.

 

7. Закят - податок, що сплачують дієздатні мусульмани у фонд взаємної допомоги незахищеним членам мусульманської общини. Об'єктом оподаткування є операції з товарами, золотом і сріблом,
тваринництвом, рослинництвом, виноградниками тощо.

 

Однією зі складових істісни є формування детального графіка вико­нання робіт (терміни виконання, сума, якість тощо). Клієнт має право визначити субпідрядника - третю сторону для виконання робіт. Сторони можуть домовитися між собою про терміни оплати, а також про оплату після завершення робіт, однак сума повинна бути незмінною, оскільки вона визначена на момент укладання угоди.

 

Етапи в рамках істісни:

1) звернення клієнта у банк із замовленням виробити, збудувати, придбати майно за визначеною ціною з урахуванням необхідної якості, а також описом бажаного продукту, який підлягатиме ісламській та економічній експертизі;

2) банк погоджується на фінансування замовлення виробити, збудувати, придбати майно, а згодом - доставити продукт клієнтові у визначений термін;

3) банк вступає у договір з виробником, будівельною організацією чи заводом, які погоджуються виконати роботи у визначений термін;

4) результати роботи здають клієнтові чи банку, як це обумовле­но у договорі між банком та клієнтом;

5) клієнт оплачує послуги банку відповідно до укладеного між ними договору.

 

Провідні західні банки відкривають у себе ісламські підрозділи. Аме­риканський банк «Сітібанк» уже тривалий час співпрацює з ісламськими банківськими структурами, вклавши близько 1 млрд. дол. США у спеціалізовані ісламські фонди. Ще 1997 р. «Сітібанк» заснував у Бахрейні дочірній Банк з капіталом 20 млн дол. США. За оцінкою експертів, темпи зростання ісламського банкінгу становлять від 10 до 15 % на рік, що свідчить про динамічність поширення ісламського банкінгу.

 

Серед європейських банків першим англійський банк, який у 2003 р. почав пропонувати модифіковані послуги іпотечного кредитування з урахуванням їхньої специфіки в ісламських країнах: банк діє від імені клієнта, купує нерухомість у власність, що має схожість з лізингом.

Фінансисти, які представляють ісламські банки, говорять уже про те, що в найближчому майбутньому всі світові банки зможуть забезпе­чити клієнтам повний пакет послуг як у традиційній, так і в ісламській формі.

 

В ісламських банках плата за послуги є вищою, ніж у традиційних банках. Однією з причин порівняно вищої вартості послуг є вимоги відповідності принципів їхньої діяльності не лише шаріату, а й між­народним стандартам та вимогам ведення банківського бізнесу. Тому мусульманські банки повинні постійно утримувати клієнтську базу та підвищувати конкурентні переваги на міжнародному ринку.

 

Сьогодні ісламські банки мають великий вплив на фінансову сис­тему. Ісламські принципи функціонування банків почали використо­вувати такі країни, як Німеччина, Франція, Велика Британія та Японія. Поширення ісламського банкінгу є однією з характерних особливостей розвитку світової економічної системи, якій властиві глобалізаційні та інтеграційні процеси. Прихід капіталу з мусульманських країн у бан­ківський сектор України є питанням часу, тому необхідно розробити відповідні механізми ефективного використання фінансового потен­ціалу ісламських інвесторів.

 

Література:

1. Банківська система: навч. посібник / [М.І. Крупка, Є.М. Андрущак, І.В. ]; за ред.. д-ра екон. наук, проф.. М.І.Курпки. – Львів: ЛНУ ім.. Івана Франка, 2012. С.54-88.

2. Мальник П.В., Тарангул Л.Л., Гордей О.Д. Банківські системи зарубіжних країн: підручник. – К., Алерта, Центр учбової літератури, 2010. – С.61-90, 176-212, 277-294, 323-347, 365-385.