Цілі, завдання, принципи, види діяльності, програми альтерглобалізму

Своїм завданням учасники

руху антиглобалістів

вбачають формування суспільної думки,

яка б не тільки позитивно

сприйняла їхню ідеологію,

а й стала

фундаментом подальшого

просування інтересів

антиглобалістів на глобальний рівень.

 

Загальними цілями антиглобалізму

є висунення

альтернативної концепції

побудови світової системи,

майбутні учасники якої

не претендують

на монополізацію

прав глобального управління,

а керуються в своїх діях

існуючою

в суспільстві громадською думкою.

 

Основні принципи антиглобалістів:

– солідарність, співробітництво і відповідальність;

– організація на принципах вільної, добровільної і ефективно діючої асоціації;

– самоорганізація і самоуправління.

 

Основними видами діяльності

антиглобального руху є

зустрічі,

демонстрації проти

проведення офіційних самітів

міжнародних інститутів.

 

Учасники руху проводять

«соціальні форуми»,

на яких аналізується

процес глобалізації,

обговорюються способи опору

та альтернативні пропозиції.

 

Перспективи розвитку альтерглобалізму: внутрішні і зовнішні суперечності антиглобального руху, проблема кінцевої мети і узгодженості дій

 

Перспективи розвитку

альтерглобалізму

визначаються

розв’язанням

зовнішніх і внутрішніх суперечностей.

 

До зовнішніх суперечностей

антиглобального руху належать:

– Суперечність між антиглобалістською

природою руху та його

включеністю до структури глобального капіталізму.

– Суперечність між принципами

добровільної асоціації

та необхідністю

використовувати у своїй діяльності

фінансові і

політико-правові механізми.

 

Як правило, ця суперечність

вирішується таким чином,

що функції професійної діяльності,

фінансового забезпечення,

політичного представництва

приймають на себе

діючі неурядові та

громадсько-політичні організації,

які проявляють симпатії

до антиглобального руху,

тоді як власне рух

у своїх діях є

відносно незалежним

від жорстких обмежень

і претендує на відкритість,

гнучкість тощо.

– Суперечність між

соціально-економічною

нерівністю учасників

руху та

їх рівноправним діалогом і солідарністю.

Ця суперечність не тільки

створює напругу всередині руху,

але й лежить в основі

фактичного відторгнення

від багатьох

антиглобальних дій

значної частини

потенційно найактивніших учасників.

 

Одним із засобів зняття

цієї суперечності стала підтримка

з боку представників

країн авангарду у вигляді

фінансування розвитку руху,

забезпечення солідарності

з представниками країн Третього світу.

– Суперечність між

мережевим принципом

організації руху і

необхідністю взаємодії

зі структурами влади,

участю в політичних процесах.

 

Тема 9: Глобальна економіка як прогностична реальність

9.1. Особливості сучасного стану глобалізації та можливості її кількісного вимірювання

9.2. Глобальні фінансово-економічні кризи

9.3. Підходи, умови і фактори визначення перспектив глобалізації

9.4. Прогностичні сценарії розвитку глобалізації

 

Особливості сучасного стан у глобалізації та можливості її кількісного вимірювання

В економічній літературі

активно аналізується

сутність глобалізації

та її сучасний стан.

 

Індекс рівня глобалізації країн світу

(KOF Index of Globalization)

створено у 2002 р.

в Швейцарському економічному інституті

(KOF Swiss Economic Institute)

за участі

Федерального Швейцарського

технологічного інституту

(Swiss Federal Institute of Technology).

 

Індекс подається

як комбінований показник,

що дозволяє

оцінити масштаб інтеграції

тієї чи іншої країни

до світового простору

й порівняти

різні країни за його компонентами.

 

Всі країни, що досліджуються

у рамках Індексу,

оцінюються за 24 показниками,

об’єднаними

У три основні групи

глобальної інтеграції:

1) Економічна глобалізація;

2) Соціальна глобалізація;

3) Політична глобалізація.

 

 

Індекс рівня глобалізації

обчислюється

як сума вказаних складових

з ваговими коефіцієнтами

36%, 39% і 25% відповідно.

 

Відмова від глобалізації

і утворення глобальної економіки

розглядається

багатьма дослідниками як

Песимістичний варіант

світового розвитку.

 

Та й діючу

неоліберальну модель глобалізації

багато дослідників

вважає песимістичною.

Науковцями зазначається

можливість і логічність

зародження нової форми глобалізації,

яка відповідатиме

китайській версії капіталізму.

 

Тобто, майбутня глобалізація

буде значно відрізнятися

від тієї глобалізації, що була дотепер.