Тема 3: школи і міждисциплінарний статус глобалістики

 

3.1. Концепт глобалізації: історичний і міждисциплінарний аспекти

3.2. Погляди на глобалізацію гіперглобалістів, скептиків та трансформістів

3.3. Основні школи сучасної глобалістики

3.4. Міждисциплінарний статус глобалістики

 

3.1. Концепт глобалізації: історичний і міждисциплінарний аспекти.

 

Створення концепту глобалізації

відповідало

потребі соціальної науки

в подоланні державоцентристського підходу,

який вичерпує свій епістемологічний і теоретико-методологічний потенціал.

Суспільствознавство потребує

нової парадигми,

здатної дати

адекватне пояснення та розуміння розвитку сучасної глобальної системи

Як органічної цілісності.

 

Але концепт глобалізації, який був спеціально розроблений для цього, поки що не здатен бути понятійною базою створення нової парадигми через свою спірність та відсутність сталого значення.

Піонером у

подоланні державоцентризму і

конструюванні теоретичних інструментів дослідження глобальної цілісності в останній чверті ХХ ст.

став світ-системний аналіз (ССА) –

напрям сучасної західної

історичної макросоціології,

створений групою ліворадикальних соціологів на чолі з І.Валлерстайном.

Теоретики ССА раніше за інших

усвідомили глобальну природу

систем соціальних взаємодій.

Сучасні глобальні процеси аналізуються теоретиками CСА крізь призму

поняття капіталістичної світ-економіки (КСЕ) – однієї з історичних систем,

у межах яких здійснювалася

організація суспільного життя людей

протягом історії. Отже, проблема

полягає у визначенні серед розмаїття концептів.

 

Останнім часом було багато розмов про виникнення

феномену «глобального правління» –

тенденції поступового

розвитку

наднаціональних політичних інститутів,

у яких концентрується суверенітет,

що раніше належав державам.

Ця тенденція вбачається в

переході від Вестфальської системи

до «європейського концепту» XIX ст.,

Ліги націй та

ООН і

повинна згодом

призвести до утворення

«світової держави» або

«транснаціональної держави».

 

На підтвердження правильності цього спостереження зазвичай вказують

утворення

Бреттон-Вудських інститутів (МВФ і Світовий Банк),

перетворення ГАТТ у ВТО,

діяльність Тристоронньої комісії,

Групи семи,

Всесвітнього економічного форуму.

 

Перспективи розвитку

глобального правління

у напрямі

витіснення національних держав

оцінюються в ССА достатньо обережно, якщо не скептично.

За поглядом І.Валлерстайна,

«глобальне правління»

не може розглядатись

як результат занепаду сильних держав

внаслідок

піднесення могутніх наднаціональних організацій.

 

Тут є зворотний зв'язок:

наднаціональні організації існують,

оскільки існують могутні держави,

які їх підтримують.

З цієї точки зору,

Розвиток

феномену глобального правління

правильніше розглядати як

прояв тенденції зростання складності, масштабів і влади організуючих центрів КСЕ.

 

Погляди на глобалізацію гіперглобалістів, скептиків та трансформістів

 

Гіперглобалізм

(революційний глобалізм)

поширюється як

Успішний варіант

суспільного розвитку

за західною моделлю і

представляє

глобалізацію майбутнього

як фундаментальну реконфігурацію

всієї системи людських дій.

 

В основі цих ідей –

неоліберальна теорія і практика,

відповідно до якої

глобалізація є

специфічним варіантом

інтернаціоналізації

господарського,

політичного та

культурного життя людства,

орієнтованого на

форсовану економічну інтеграцію

у глобальних масштабах

з максимальним

застосуванням науково-технічних досягнень

та механізмів вільного ринку.

 

Гіперглобалісти, починаючи з

Р.Кеохейна і Дж.Ная,

а саме їхньої книги

«Могутність і взаємозалежність»,

зазначали, що

формується така складна система

економічних,

політичних взаємозв’язків,

в якій конфлікт великих держав виключений.

 

Представники школи гіперглобалістів

вважають, що

глобалізація – це в першу чергу

економічне явище,

яке створює

новий тип переможців і переможених;

глобальна економіка все більше інтегрується;

глобальний капітал змушує всі уряди дотримуватись неоліберальної економічної дисципліни,

 

тому політика стає

сферою раціонального економічного управління.

 

Гіперглобалісти

передбачають виникнення

глобальної цивілізації,

глобального громадянського суспільства і

появу абсолютно нового світового порядку.

 

Держави, на їхню думку,

стають

все менш ефективними і слабкими

в конкуренції з новими міжнародними суб’єктами. Гіперглобалісти впевнені,

що відбувається

денаціоналізація

економічної й політичної влади.

 

Інтеграція держав у