Тема 2: Сучасна методологія глобалістики

 

2.1. Глобалістика і глобалізм як наукове обґрунтування ідеології глобалізації

2.2. Еволюція концепцій глобалізації

2.3. Чотири державно-політичні платформи сучасного глобалізму. Вашингтонський консенсус

2.4. Потенціал азіатського глобалізму

 

2.1. Глобалістика і глобалізм як наукове обґрунтування ідеології глобалізації

Глобалістика – міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на

виявлення

сутності, тенденцій та причин процесів глобалізації,

спричинених нею глобальних проблем та

пошук шляхів ствердження позитивних та подолання негативних для людини і біосфери наслідків цих процесів.

У більш широкому сенсі термін вживається для позначення

сукупності наукових, філософських, культурологічних та прикладних досліджень різних аспектів глобалізації і глобальних проблем, включаючи одержані результати таких досліджень, а також практичну діяльність з їхньої реалізації в економічній, соціальній та політичній сферах як на рівні окремих держав, так і в міжнародному масштабі.

Дослідники глобалізації та глобалізму стверджують про

початок нового суспільно-економічного порядку, який О. Білорус називає «соціалізацію розвитку як

новий суспільний порядок,

сутність якого визначають як

посткапіталізм, постіндустріалізм,

постекономізм, інформаційне суспільство, інтелектуальне суспільство, суспільство знань, ноосферне суспільство».

Поглиблення та поширення

процесів глобалізації

наближують суспільний ла д, який ми називаємо глобалізмом, або глобімперіалізмом.

Він реально стає негативною альтернативою очікуваному соціалізованому і ноосферному світовому устрою.

Отже, глобалізм розглядається

Як результат глобалізації,

її наслідок.

Враховуючи те, що процес

глобалізації ще не завершений і не позбавлений регресів та парадоксів, слід вважати динамічним і саме явище глобалізму.

Саме тому принциповим моментом глобалістики є виявлення внутрішньої природи глобалізму.

Це підтверджує і дослідження Н.А.Навроцької, яка зазначає: «Узагальнення відмінностей та переваг теоретичних позицій вітчизняних та зарубіжних економістів, що розкривають понятійний апарат глобалізації економіки, дозволило виявити становлення економічної глобалістики як самостійного напряму наукових досліджень. В сучасних концептуальних дослідженнях та визначеннях глобалізації домінує розуміння

первинності економічного глобалізму, основу якого становлять фінансово-інвестиційні відносини»

 

2.2. Еволюція концепцій глобалізації

 

Слово «глобалізм» по ходить від англійського global – всезагальний, латинського globus terrae – земна куля.

Синонімом терміна виступає французька версія цього поняття – мондіалізм.

Спрощено глобалізм розглядається як система поглядів на сукупність найважливіших проблем, що постають перед людством, і шляхів їх розв’язання.

Глобалізм, вважає відомий український вчений Т.В. Кальченко, є ідеолого-політичною платформою, своє рідною доктриною, надбудовою, змістовним центром процесів глобалізації, тією точкою відліку, звідки виходить уся множина векторів сучасного світового економічного розвитку.

Формування сучасних характеристик глобалізму як ідеології відбулося на тлі історично ї перемоги прибічників

геополітичної стратегії талассократії (могутності моря)

над прибічниками

стратегії теллурократії (могутності суші).

Взагалі ж залежно від домінування тієї чи іншої стратегії глобалізм може набувати тих чи інших модифікованих ідеологічних форм.

Теллурократія є історично обумовленою фіксованим простором, стійкістю якісних орієнтацій і характеристик.

На цивілізаційному рівні це знаходить відображення у певній консервативній державно-політичній моделі, її жорстких юридичних нормативах.

Твердість Суші відбивається у твердості етичних і соціальних традицій, колективізмі та ієрархічності.

 

Талассократія, на відміну від теллурократії, ґрунтується на протилежних базисах і демонструє більший динамізм, рухомість, схильність до технологічного розвитку.

Її пріоритетами є індивідуалізм як вища цінність, розмитість юридичних і етичних норм.

Такий тип цивілізації швидко розвивається, активно еволюціонізує, легко змінює зовнішні культурні ознаки, зберігаючи незмінною лише внутрішню ідентичність загальної установки.

 

Континентальна геополітична традиція пов’язує глобалізацію з наступом талассократії. О.С.Панарін зазначає, що

світові війни XX ст. представляють одну історичну подію, що розгортається у часі. Ця «Велика світова війна» й створила умови реалізації глобалізаційного проекту.

Існує також оцінка глобалізації як

тотального наступу атлантизму

з метою

остаточного руйнування континентального типу цивілізації.

Цінністю такого підходу є насамперед підкреслення залежності розвитку глобалізації від територіального імперативу розвитку суспільства та від конфігурації співвідношення сил у світі.

 

Засновник геополітики – британський географ, дипломат і політичний діяч, один із засновників Лондонської школи економіки Х.Макіндер вважав протистояння між талассократією і теллурократією об’єктивним історичним процесом.