Посилення інформаційного впливу

на населення світу і формування тим самим бажаної моделі його поведінки.

 

Важливою тенденцією розвитку світу

є посилення людських потоків,

Міграції населення.

Цей процес генерується

Наявністю регіонів,

де сконцентровано основне світове багатство,

і регіонів,

де проживає переважна більшість населення світу.

 

Дисбаланс між цими регіонами – джерело конфліктів майбутнього.

На США і країни ЄС припадає

понад 50% мігрантів.

США є країною-лідером

за кількістю міжнародних мігрантів (у 1960 р. – 9,74 млн. осіб; у 2000 р. – 34,99; у 2010 р. – 42,81 млн. осіб).

 

Загострюється також

суперечність між

зростанням продуктивності праці

і зайнятістю населення,

 

що проявляється у збільшенні безробіття,

армії так званих зайвих людей.

 

Саме тому важливим мегатрендом світової економіки стає її соціалізація.

 

Спостерігається тенденція

абсолютного й відносного

зниження частки

заощаджень розвинених країн

при одночасній тенденції

до збільшення заощаджень країн,

що розвиваються.

 

Специфіка локальних цивілізацій

 

Цивілізація – це окрема,

відносно автономна,

як правило,

поліетнічна соціокультурна система,

яка має свої просторово-часові виміри,

базові духовно-культурні цінності

та відносно стійкі,

довгострокові (інваріантні)

структури

економічних,

успільно-політичних

і культурних зв'язків.

 

Згідно з іншим визначенням:

«Локальні цивілізації виражають

культурно-історичні,

релігійні,

економіко-географічні

Особливості

окремої країни,

групи країн,

етносів, пов'язаних спільною долею,

які відбивають та заломлюють

ритм загальноісторичного прогресу,

то опиняючись в його епіцентрі,

то віддаляючись від нього.

 

Кожна локальна цивілізація має

свій почерк,

свій ритм,

більш-менш синхронізований з ритмом світових цивілізацій».

А.Тойнбі називає

п'ять локальних цивілізацій,

властивих індустріальній епосі:

західне суспільство;

православно-християнське суспільство;

ісламське суспільство;

індуїстське суспільство;

далекосхідне суспільство.

 

Б.М.Кузик і Ю.В.Яковець пропонують

локальні цивілізації

розбити на три групи:

західні – західноєвропейська, східноєвропейська, північноамериканська (США і Канада), латиноамериканська і океанічна;

східні – китайська, японська, індійська, мусульманська, буддійська;

змішані – євразійська (російська), африканська (на південь від Сахари).

 

С.Хантингтон виділяє

сім–вісім великих цивілізацій:

західну,

японську,

китайську,

індійську,

ісламську,

латиноамериканську,

слов’яно-православну і, можливо,

африканську.

У науковій літературі

редставлені й інші класифікації цивілізацій.

 

Спільним для всіх підходів є

виокремлення західної цивілізації,

в якій і народилася

сучасна економічна наука

та її вчення

про неминучість і закономірність глобалізації,

про неможливість загальмувати її.

 

Цивілізаційна специфіка перебігу глобальних економічних процесів

Основною специфікою

перебігу глобальних економічних процесів

у країнах західної цивілізації

у зв'язку з досягнутим ними

високим рівнем життя

є

загострення взаємодії трендів інформатизації, інтелектуалізації, соціалізації (В.Д.Базилевич) та людських потоків (В.І.Якунін).

 

Ця взаємодія призводить до того,

що на західну цивілізацію

впливає в Західній Європі

переважно ісламська цивілізація

в силу міграції ісламського населення,

а в США – латиноамериканська цивілізація.

До середини XXI ст.

біле населення буде у меншості в США і

в Західній Європі,

що може спричинити

проблему міжцивілізаційних відносин.

 

Незважаючи на освоєння

японською цивілізацією

досягнень науки і техніки західної цивілізації,

на тісні зв'язки із західним світом,

Японія зберегла свою систему цінностей,

свій менталітет.