Організації при Міністерстві фінансів України, їх структура, функції, завдання.

Реалізація завдань і функцій Міністерства фінансів в адміністративних утвореннях держави здійснюється територіальними органами, які базуються на типовій структурі.

Головне фінансове управління відповідно до завдань, які воно має розв’язувати, виконує такі функції:

— бере участь у розробленні балансу фінансових ресурсів регіону, аналізує і визначає тенденції розвитку його фінансової бази та враховує їх під час складання обласного (міського) бюджету;

— організовує роботу, пов’язану зі складанням проекту обласного (міського) бюджету, за дорученням обласної (міської) рад, визначає порядок і термін подання обласними (міськими) управліннями і відділами, районними (міськими) радами матеріалів для підготовки проектів обласного (міського) бюджету і прогнозних розрахунків для визначення частини загальнодержавних податків, зборів і платежів міст обласного підпорядкування і районів області (міста). Складає проект обласного (міського) бюдже­ту, готує пропозиції про нормативи відрахувань частини загальнодержавних податків, зборів і платежів у бюджети міст і районів і подає їх на розгляд обласних (міських) рад;

— організовує виконання обласного (міського) бюджету за доходами і видатками. Разом з обласними (міськими) управліннями і відділами, районними (міськими) радами забезпечує надходження доходів до обласного (міського) бюджету та вживає заходів щодо ефективного витрачання бюджетних коштів;

— забезпечує захист фінансових інтересів держави та фінансових прав підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) і громадян, здійснює у межах своєї компетенції контроль за виконанням актів законодавства;

— розробляє порядок надання з обласного (міського) бюджету субвенцій, дотацій, субсидій бюджетам міст обласного підпорядкування, районів;

— складає розпис обласного (міського) бюджету з помісячним розподілом, забезпечує виконання обласного (міського) бюджету, приймає рішення про переказування коштів у межах річних бюджетних асигнувань, здійснює в установленому порядку взаємні розрахунки обласного (міського) бюджету з державним бюджетом і з бюджетами районів, міст обласного підпорядкування;

— здійснює контроль за виконанням обласного (міського) бюджету і за додержанням установами Національного банку України та комерційними банками правил касового виконання бюджету за видатками;

— веде облік виконання обласного (міського) бюджету й облік змін, що вносять у встановленому порядку до затверджених призначень за доходами і видатками обласного (міського) бюджету, бюджетів районів, міст обласного підпорядкування;

— розглядає звіти про виконання бюджетів районів, міст обласного підпорядкування, кошторисів видатків обласних управлінь і відділів, складає зведення про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи областей (міста), і подає його Міністерству фінансів України. Звітує перед обласною (міською) радою про хід виконання обласного (міського) бюджету і подає їй річний звіт про виконання обласного (міського) бюджету для затвердження;

— здійснює облік коштів резервного фонду обласної (міської) Ради і цільових фондів;

— контролює правильність проведення виплат і відшкодування коштів за рахунок державного і місцевих бюджетів, передбачених чинними законодавчими актами;

— готує пропозиції обласній (міській) раді про встановлення місцевих податків, платежів і зборів;

— за дорученням обласної (міської) ради розглядає матеріали про надання окремим категоріям платників пільг за податками і платежами, які надходять до обласного (міського) бюджету, та готує відповідні пропозиції з цього питання, за висновками Державної податкової адміністрації розглядає питання про відстрочення платежів і надання податкового кредиту і приймає відповід­не рішення;

— на підставі статистичних і бухгалтерських звітів, аналітичних та прогнозних розрахунків аналізує економічний та фінансовий стан галузей економіки, тенденції та динаміку розвитку різних форм власності, готує пропозиції щодо відшукання та мобілі­зації додаткових фінансових ресурсів;

— бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики областей (міста);

— готує пропозиції з фінансових питань, бере участь у їх вирішенні, а також у справах, пов’язаних зі зміною форм загальнодержавної і комунальної власності та розвитком підприємницької діяльності в області (місті);

— бере участь у роботі зі створення ринку цінних паперів в області (місті), аналізує його вплив на фінансовий стан господарства і грошовий обіг. Веде реєстрацію й облік випуску цінних паперів в області (місті);

— організовує контроль за раціональним використанням, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності;

— готує пропозиції про випуск в обіг для розміщення серед населення місцевих виграшних позик, місцевих грошових, речових і грошово-речових лотерей і контролює цю роботу;

— разом з установами Національного банку України, комерційними банками вивчає питання грошового обігу в регіоні, бере участь у розробленні балансів грошових доходів і витрат населення;

— аналізує валютно-фінансові питання, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю об’єднань, підприємств, організацій, та розробляє відповідні пропозиції про збільшення валютних ресурсів держави;

— вивчає вплив на фінансовий стан місцевого господарства та бюджет області (міста) процесів, пов’язаних з новими принципами ціноутворення, та готує відповідні пропозиції;

— відповідно до затверджених у бюджеті призначень здійснює фінансування в межах наявних фінансових ресурсів, заходів щодо розвитку місцевого господарства, агропромислового комплексу та охоронно-природних заходів, соціально-економічних програм, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, молодіжних заходів і спорту, науки і культури, місцевих органів державної виконавчої влади і регіонального самоврядування;

— забезпечує на підприємствах, в організаціях і установах комунальної власності додержання єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку і звітності стосовно виконання рішень обласних, Київської і Севастопольської міських рад та виконавчих органів;

— бере участь у розробленні пропозицій про вдосконалення структури місцевих органів державної виконавчої влади та здійснює контроль за витрачанням коштів на їх утримання. Готує пропозиції про чисельність, фонд оплати праці працівників і витрат на утримання місцевих органів державної виконавчої влади;

— вивчає, аналізує і вживає заходи щодо вдосконалення діяльності підпорядкованих йому фінансових відділів районних (міських) рад;

— фінансує в установленому порядку підвідомчі фінансові органи, контролює правильність використання ними виділених коштів, складає зведені звіти й баланси;

— організовує професійну підготовку і перепідготовку кадрів для фінансових органів, контролює цю роботу в підпорядкованих організаціях та установах.

Структура головних фінансових управлінь в обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністраціях у цілому аналогічна структурі Міністерства фінансів. Відмінності полягають у тому, що, по-перше, не створюються служби, які мають загальнодержавні повноваження, а, по-друге, деякі напрями діяльності об’єднані в одних службах.

До складу головного фінансового управління входять такі підрозділи:

— управління з бюджету;

— управління бухгалтерського обліку та звітності;

— управління фінансів виробничої сфери;

— управління бюджетних програм охорони здоров’я та соціального захисту населення;

— управління кадрів та фінансів правоохоронних органів;

— відділ фінансів місцевих органів влади й управління;

— загальний відділ.

Відділ фінансів місцевих органів влади й управління:

— забезпечує фінансування витрат, пов’язаних з утриманням місцевих органів влади й управління, розробляє пропозиції щодо вдосконалення структури місцевих органів державної виконавчої влади і самоврядування та здійснює контроль за витрачанням коштів на їх утримання;

— готує необхідні розрахунки стосовно фінансування видатків, пов’язаних з утриманням органів влади й управління, систематизує й аналізує відповідні дані;

— проводить перевірки в обласних управліннях (відділах), а також в районах з питань правильності й ефективності використання бюджетних коштів;

— подає керівництву облфінуправління пропозиції щодо обмеження, а в необхідних випадках — припинення фінансування за наявності фактів незаконного витрачання коштів;

— складає для подання Міністерству фінансів України необхідні звіти про використання коштів на утримання місцевих органів влади;

— надає практичну допомогу управлінням, відділам, іншим підрозділам облдержадміністрації та райміськфінвідділам у застосуванні чинного законодавства та його підзаконних актів.

Фінансове управління районної, міської державної адмініс-
трації є низовою ланкою системи фінансових органів. Воно забез­печує на місцях втілення в життя державної фінансової політики, аналізує показники розвитку економіки району (міста), здійснює заходи щодо оздоровлення фінансового стану галузей місцевого господарства та збільшення доходів бюджету. Розробляє пропозиції щодо встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і доходів до бюджетів Рад, координує і подає методичну допомогу зі складання і виконання бюджетів нижчого рівня.

Фінансове управління підпорядковується як районній (міській) держадміністрації, так і відповідному фінансовому органу вищого рівня.

Районне (міське) фінансове управління складає проект бюджету району (міста) і несе відповідальність за його виконання як за доходами, так і видатками, за забезпечення необхідними коштами заходів, передбачених у плані розвитку району, та інших заходів, які фінансуються з бюджету району, а також забезпечує мобілізацію на території району фінансових ресурсів на загальнодержавні витрати.

 

Державна казначейська служба України: структура, функції, завдання.

Державне казначейство України функціонує з 1 листопада 1995 р. на підставі Указу Президента України від 27 квітня 1995 р. «Про Державне казначейство України» та постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. «Питання Державного казначейства». До цього окремої такої служби не існувало. Воно було створене на базі Управління виконання Державного бюдже­ту та Головного управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів, а також секторів виконання Держав­ного бюджету України, що діяли у складі головних бухгалтерій
Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим і обласних фінансових управлінь, груп виконання Державного бюджету України, бухгалтерій районних і міських фінансових відділів.

Метою створення Державного казначейства є забезпечення ефективного управління коштами бюджету держави, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті і місцевих бюджетах.

Державне казначейство України має три рівні (ланки):

Державне казначейство України — вища ланка.

Його територіальні органи:

— управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — середня ланка;

— відділення Державного казначейства у районах, містах і районах у містах — низова (базова) ланка.

На вищу ланку покладаються завдання організації виконання Державного бюджету, контролю за цим процесом, методологічного забезпечення діяльності цієї служби в країні, а також контроль за діяльністю органів Державного казначейства. Відповідно до чинного законодавства Державне казначейство України виконує такі функції:

— організовує та здійснює касове виконання Державного бюджету і місцевих бюджетів за принципом єдиного казначейського рахунка;

— керує територіальними органами Державного казначейства;

— веде облік асигнувань, кошторисних призначень та зобов’я­зань розпорядників коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів, цільових фондів на відповідних рахунках в органах Державного казначейства;

— здійснює управління доходами і видатками Державного бюджету та місцевих бюджетів, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті в межах розписів бюджетів;

— виконує операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;

— організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;

— доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з Державного бюджету і місцевих бюджетів;

— розподіляє між державним бюджетом та місцевими бюджетами відповідних рівнів відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перераховує місце­вим бюджетам належні їм кошти від зазначених відрахувань;

— організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним і місцевими бюджетами;

— веде зведений бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету і місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства;

— організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової звітності про стан виконання державного, місцевих та зведеного бюджетів, подає зазначену звітність Верховній Раді України, Уряду України та Мінфіну;

— здійснює управління державним внутрішнім боргом та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргів відповідно до чинного законодавства (разом з Національним банком і Міністерством фінансів);

— регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом і цільовими фондами, організовує та здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів;

— подає Міністерству фінансів у разі потреби пропозиції про скорочення видатків Державного бюджету;

— розробляє і затверджує нормативно-методичні та інструктивні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів;

— розробляє проекти законодавчих та інших нормативних актів з питань, що належать до компетенції Державного казначейства;

— організовує роботу територіальних органів Державного казначейства, пов’язану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного бюджету і місцевих бюджетів, надходження та використання коштів цільових фондів;

— здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів працівників органів Державного казначейства;

— проводить ревізії діяльності територіальних органів Державного казначейства;

— установлює зв’язки з міжнародними фінансово-банківсь­кими установами, а також з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їхньої діяльності та готує пропозиції про його використання в Україні.

Відповідно до вказаних функцій структура центрального апарату Державного казначейства України має такий вигляд (рис.3.2).

Рис. 3.2. Структура центрального апарату Державного казначейства України

На низову ланку покладається безпосереднє здійснення операцій щодо виконання Державного бюджету і місцевих бюджетів.

Відділення територіальних управлінь Державного казначейства у районах, містах і районах у містах виконують такі функції:

1) забезпечують виконання показників Державного бюджету і місцевих бюджетів та контроль за надходженням, рухом і використанням коштів цільових фондів у частині, що визначається Державним казначейством України;

2) здійснюють відповідно до установлених розмірів асигнувань та касового плану цільове фінансування видатків Державного бюджету і місцевих бюджетів;

3) ведуть облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з Державного бюджету, місцевих бюджетів та цільових фондів;

4) складають прогноз та касовий план коштів Державного бюджету і місцевих бюджетів;

5) розподіляють між Державним бюджетом та місцевими бюджетами централізованого рівня відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за затвердженими нормативами, а також перераховують місцевим бюджетам базового рівня належні їм суми коштів від зазначених відрахувань;

6) за поданням державних податкових інспекцій повертають за рахунок бюджету зайво сплачені або стягнені податки, збори та обов’язкові платежі;

7) ведуть бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету і місцевих бюджетів за рахунками відділень Державного казначейства;

8) збирають, контролюють, зводять та подають вищестоящим органам Державного казначейства фінансову звітність про стан виконання показників Державного бюджету і місцевих бюджетів;

9) проводять роботу, пов’язану із контролем за дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного бюджету і місцевих бюджетів, надходженням та використанням коштів цільових фондів у регіоні;

10) передають відповідним державним податковим інспекціям документи про стягнення у безспірному порядку до Державного бюджету штрафів за порушення установами банків та підприємствами зв’язку встановленого порядку проходження і виконання платіжних доручень за доходами і видатками Державного бюджету;

11) готують і подають вищестоящим органам Державного казначейства у разі потреби пропозиції про скорочення видатків Державного бюджету;

12) забезпечують за дорученнями вищестоящих органів Державного казначейства виконання інших функцій у межах своїх повноважень;

13) здійснюють заходи щодо добору, розстановки, виховання, професійної підготовки й підвищення кваліфікації кадрів;

14) розглядають заяви, пропозиції, скарги громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до їх компетенції.

Державна фінансова інспекція України: її функції та структура

Державна контрольно-ревізійна служба України створена в 1993 р. на базі Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України і є його правонаступницею у частині майнових прав та обов’язків.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 керівний орган державної контрольно-ревізійної служби — Головне контрольно-ревізійне управління — віднесено до складу центральних органів виконавчої влади зі статусом державного комі­тету. Пізніше цей статус було закріплено Указом Президента України від 27 серпня 2000 р. № 1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України.

Служба має централізовану організаційну структуру. До складу органів Державної контрольно-ревізійної служби в Україні входять Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах.

Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі є органами виконавчої влади і підпорядковуються ГоловКРУ. Відділи є структурними підрозділами контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпорядковуються їм та входять до складу державної контрольно-ревізійної служби в Україні. ГоловКРУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку контрольно-ревізійні управління, відділи, групи, в тому числі і міжрайонні контрольно-ревізійні відділи.

Діяльність Головного контрольно-ревізійного управління спря­мовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України.

Кабінет Міністрів України визначає також видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби, які фінансуються з державного бюджету.

Голов КРУ очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку. Голова ГоловКРУ персонально відповідає перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на
ГоловКРУ завдань і здійснення ним своїх повноважень.

Голова ГоловКРУ має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно до законодавства.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ГоловКРУ, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в ГоловКРУ утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови за посадою, інших керівних працівників державної контрольно-ревізійної служби. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов’язків Кабінетом Міністрів України за поданням Голови ГоловКРУ. Структуру ГоловКРУ, положення про структурні підрозділи ГоловКРУ, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, типове положення про контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах затверджує Голова ГоловКРУ.

Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує контроль за використанням відповідно до законодавства бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності, відомчої належності та підпорядкованості, збереженням державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Підконтрольними для органів державної контрольно-ревізій­ної служби є центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України), інші бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об’єднання незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують (отримували в ревізійному періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші державні кошти (в тому числі державних валютних фондів) та/або кошти, що залишаються у розпорядженні суб’єк­тів господарювання у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів.

Відповідно до завдань, покладених на державну контрольно-ревізійну службу, Головне контрольно-ревізійне управління виконує такі функції:

проводить ревізії та перевірки, у тому числі за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та правоохоронних органів фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів, перебувають у державній, комунальній власності, а також таких, у статутних фондах яких є частка державного, комунального майна;

проводить перевірки використання бюджетних коштів, отрима­них на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності щодо бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у перед­бачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються у розпорядженні суб’єкта господарювання у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів;

здійснює аналіз стану дотримання фінансової дисципліни і повідомляє про його результати відповідні центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, а за необхідності передає матеріали ревізій і перевірок органам, які згідно із законодавством наділені правом застосування санкцій за виявленими фактами
порушень;

готує і передає до відповідних органів пропозиції щодо усунення причин і умов, які призвели до недостачі державних коштів і матеріальних цінностей, неефективного і нецільового витрачання державних фінансових ресурсів;

здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів до їх усунення;

систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями та перевірками фінансово-господарської діяльності.

Аналогічні функції виконують контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах.

Крім означених функцій, на Головне контрольно-ревізійне управління (ГоловКРУ) покладено розроблення інструктивних та інших нормативних документів з проведення ревізій та перевірок, здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів.

Головне контрольно-ревізійне управління узагальнює досвід проведення ревізій та перевірок і поширює його серед контрольно-ревізійних служб, розробляє пропозиції щодо удосконалення контролю, надає організаційно-методичну допомогу контрольно-ревізійним службам центральних та місцевих органів державної виконавчої влади.

Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодав-
ства з фінансових питань; забезпечують ведення державної статистичної звітності контрольно-ревізійної роботи, беруть участь у наукових дослідженнях і розробках програм боротьби зі злочинністю у сфері економіки.

Для забезпечення покладених на них повноважень органи контрольно-ревізійної служби мають право:

— ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

— мати безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для обстеження та з’ясування питань, пов’язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках, інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівникові державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов’язки:

— залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольного обмірювання будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на це коштів;

— вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються та перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на час проведення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

— одержувати від Національного банку та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об’єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавної форми власності, довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються;

— одержувати від посадових і матеріально відповідальних осіб об’єктів, що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій та перевірок;

— пред’являти керівникам та іншим посадовим особам об’єктів, що ревізуються та перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані й занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо одержані підприємствами, установами й організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

— стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за угодами, укладеними без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

— накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення.