Основні напрямки реформування казначейської системи виконання бюджету.

 

В умовах постійного зростання державних витрат, збільшення їх частки у валовому внутрішньому продукті особливої уваги заслуговує питання ролі фінансових інститутів, які б могли забезпечити раціональний розподіл державних фінансів.

Досить складна структура Державного бюджету, великий обясяг коштів, які обертаються через нього, а також багатоцільовий характер їх використання перетворюють контроль за використанням бюджетних ресурсів у складне завдання, вирішення якого може бути можливе лише для професіоналів високого рівня. Ефективний бухгалтерський облік виконання Державного бюджету, дієва облікова політика у сфері державних фінансів займають значне місце у процесі економічного розвитку країни.

Фінансове становище держави характеризується двома основними показниками: виконанням бюджету і сталістю національної грошової одиниці. Але найважливішим показником фінансового стану держави є виконання бюджету. Тому нині проблема виконання бюджету набуває особливої актуальності, тим більше в умовах дефіциту бюджету.

Виконання бюджету – забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом зокрема, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. Органи державного казначейства повинні володіти всією повнотою інформації щодо виконання бюджетів, своєчасно і на регулярній основі забезпечувати нею одержувачів бюджетних коштів та органи влади. Тому органи казначейства, маючи достатню інформаційну базу зі всього спектра показників виконання бюджету, повинні брати участь у плануванні доходів і видатків бюджету, прогнозуванні й оцінці ефективності державних цільових програм. Участь органів казначейства у формуванні прогнозних та планових показників бюджету, поряд з іншими органами виконавчої влади, дозволить забезпечити комплексний підхід до управління державними фінансами.

В Україні назріло питання проведення функціональної перебудови казначейства.

По-перше, структуру слід чітко привести відповідно до виконуваних функцій.

По-друге, повноваження та функції кожного структурного підрозділу мають бути чітко регламентовані в такий спосіб, щоб діяльність підрозділу не була в прямій залежності від особистості виконавця і не залежала від плинності кадрів.

Сучасні умови функціонування Державного казначейства України характеризуються наявністю низки проблемних питань з організації касового виконання державного бюджету. Потреба їх вирішення актуалізується у зв’язку з інтеграцією України в міжнародну спільноту та її прагнення до вдосконалення бюджетного процесу.

Стратегічним напрямом діяльності Державного казначейства має стати розміщення тимчасово вільних залишків коштів на міжбанківському кредитному ринку. Оскільки після проведення всіх бюджетних зобов’язань на єдиному казначейському рахунку залишається значно більше коштів, ніж потрібно для поточного фінансування бюджетної сфери й обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу, то їх доцільно спрямувати на фінансовий ринок. Зарубіжний досвід переконує, що перспективною є діяльність щодо випуску казначейством власних цінних паперів – казначейських зобов’язань із пропонованим терміном погашення до 3−5 років. Для цього у структурі Державного казначейства має бути створений інвестиційно-фондовий відділ, який займається випуском, розміщенням та управлінням фондовим портфелем казначейства.

Займаючись розміщенням казначейських зобов’язань, казначейство може забезпечити надходження коштів, які будуть значно дешевшими, ніж іноземні запозичення чи банківські кредити. Вилучені кошти казначейство зможе використати не лише на покриття тимчасових касових розривів, а й на вкладення в перспективні інвестиційні державні проекти й високотехнологічні підприємства.

Виконання видаткової частини Державного бюджету шляхом взяття зобов’язань під попередньо виділені асигнування призводить до існування явища, котре можна назвати «відсутністю осмисленого». При виділенні асигнувань жодним чином не враховується ні потреба, ні розмір реальної потреби у коштах. Орієнтація відбувається тільки на план, складений на початку бюджетного періоду, котрий хоча й побудований на основі попередніх показників та науково й емпірично обґрунтованому розрахунку потреб у фінансових ресурсах, все ж не може повною мірою включити та врахувати всі можливі економічні зміни. Ця проблема також потребує свого вирішення.

Також не справедливо забута практика казначейських векселів, що були виведені з обігу у 2001 році. Починаючи з 2001 року, заборонено розраховуватися з державним бюджетом негрошовими формами. Проте вексель не є товаром, а підтвердженням фінансових зобов’язань. Але оскільки держава з року в рік накопичує свої зобов’язання з відшкодування ПДВ, то вексель може бути незамінним інструментом із вирішення цих проблем. Наприклад, експортери, які для того, щоб відшкодувати ПДВ, змушені звертатися до суду, фактично заморожуючи свої активи.

Окремого реформування потребує кадрова ситуація у системі державного казначейства України. На жаль, її характерною ознакою є такий небажаний показник, як плинність кадрів. Високі кваліфікаційні вимоги, високе виробниче навантаження, низький рівень мотивації до праці через відносно низький рівень заробітної плати – основні чинники, які впливають на плинність кадрів. Особливе занепокоєння викликає та обставина, що найбільша плинність кадрів характерна для категорії спеціалістів із високих технологій – інформаційних технологій, платіжних систем, захисту інформації, які забезпечують функціонування інформаційно-обчислювальної системи Державного казначейства України. По деяких територіальних управліннях цей показник досягає 20 % за рік.

Також для ефективного управління державними фінансами треба чітко визначити й розмежувати функції між учасниками бюджетного процесу, насамперед між Державним казначейством і Міністерством фінансів, зокрема з управління зовнішніми та внутрішніми боргами.

Проблемою є неефективний бухгалтерський облік державного бюджету. У зв’язку з наявністю організаційних структур бухгалтерських служб, процедур документообігу, використання програмного забезпечення, а іноді і відсутність його виникає потреба удосконалення організації бухгалтерського обліку з урахуванням вимого міжнародних стандартів. Розвиток системи бухгалтерського обліку повинен бути направлений на побудову такої моделі, яка б враховували інтереси всіх зацікавлених сторін, забезпечувала б зниження витрат і підвищення ефективністю регулювання, контролю. Казначейство у перспективі повинно стати важливим елементом інтегрованої системи управління державними фінансами. Складність і багатоплановість цієї проблеми зумовлена широким спектром питань, пов’язаних із формуванням адекватного сучасним вимогам законодавства, потребою удосконалення бюджетного процесу, недостатнім теоретичним проробленням казначейських технологій тощо.

Таким чином, розвиток системи Державного казначейства України повинен базуватися на пошуку і створенні нових форм та методів досягнення позитивних результатів роботи в майбутньому.