Досвід бюджетного менеджменту у Великобританії.

 

Державний бюджет Великобританії можна стисло визначити як фінансовий план, що містить «економічні прогнози і передбачувані зміни в оподаткуванні на майбутній період». Він складається з двох частин: Консолідований фонд і Національний фонд позик.

Основна частина ресурсів державного бюджету проходить по Консолідованому фонду, який є рахунком поточних надходжень коштів та їх витрачання, а Національний фонд позик — бюджет капіталовкладень. Перевищення доходів над витратами Консолідованого фонду зараховується в доходну частину Національного фонду позик. Якщо ж в Консолідованому фонді є дефіцит, то він покривається позикою з Національного фонду позик, на цю суму Уряд збільшує державний борг.

Консолідований фонд — спеціальний рахунок Міністерства фінансів Великобританії в Банку Англії. Кошти з даного рахунку можуть виділятися тільки з дозволу Парламенту і під контролем спеціального посадовця Палати общин — Контролера і генерального аудитора, або, як його ще називають, — Генерального контролера і ревізора. Будь-яке перерахування коштів з вказаного фонду без дозволу Парламенту розглядається як незаконне, а виділені кошти підлягають поверненню. Основними доходами Консолідованого фонду є податки, на які доводиться близько 95 % цієї частини бюджету.

Витрати Консолідованого фонду включають дві основні групи: витрати, що щорічно затверджуються Парламентом; витрати з так званого Фонду для постійного обслуговування, що не розглядаються в Парламенті.

У затверджувані витрати входять військові асигнування, витрати на промисловість, сільське господарство, утримання апарату управління, соціально-культурні заходи, субсидії місцевим органам влади, допомога країнам, що розвиваються тощо. По фонду постійних витрат проходять відсотки по державному боргу, витрати по цивільному листу, а також відрахування до фондів Європейського Союзу.

Суми витрат мають стійку тенденцію до збільшення. Зростання витрат при неможливості постійного збільшення податкових надходжень вимушує Уряд Великобританії використовувати позики.

По структурі державний борг складається з урядових і гарантованих урядом облігацій і векселів казначейства, цінних паперів, що обертаються на ринку, і зовнішнього боргу. Основна частина позикових коштів доводиться на державні цінні папери.

Доходна частина Національного фонду позик створюється за рахунок відсотків, органів влади, що поступають від державних корпорацій і місцевих, за надані їм Казначейством Її Величності довгострокові кредити, доходи емісійного департаменту Банку Англії, коштів, що передаються з Фонду для постійного обслуговування. Витрати Національного фонду позик включають відсотки по державному боргу і управлінню ним, довгострокові кредити на капітальні вкладення державним корпораціям і місцевим органам влади.

Бюджетний рік Великобританії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне по­слання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні-листопаді кожного року. У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий рік і думка уряду щодо перспективи еко­номічного розвитку на середньострокову і довгострокову пер­спективи, а також проголошується валютна і фіскальна політика держави, розглядаються питання стану державних фінансів і з'яв­ляються зміни в податковій та інших фінансових сферах. Деталь­ний розгляд державних витрат проводиться в спеціальних коміте­тах Палати громад (наприклад, Комітет з рахунків державних ус­танов) і в установах, яким делеговані відповідні повноваження.

У бюджетному процесі вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парла­менті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних ви­трат, запропонованої урядом. Таке правило розширює можли­вості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата громад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, запропонованих урядом.

Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий «фінансовий закон», який фіксує зміни, внесені в систему бюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповнова­жують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою пев­ну кількість грошей. При цьому бюджет виноситься на розгляд по частинах і в різний час (спочатку по витратах, потім по доходах). Після схвалення Палатою громад бюджетний законопроект пере­дається на схвалення Палати лордів, підписується главою ко­ролівської влади і стає законом. Звіт про виконання бюджету до­водиться до відома Парламенту, але ним не затверджується.

З 1 червня 1998 р. новим лейбористським Кабінетом у Велико­британії розпочата масштабна реформа органів управління фінан­совим ринком. Суть реформи — створення єдиного органу — Управління з фінансового регулювання і нагляду, відповідально­го за регулювання і нагляд за діяльністю всіх інвестиційних, фінансових і банківських компаній, що здійснюють діяльність на території Великобританії. Нова організація замінила систему роз'єднаних і малоефективних саморегульованих і просто регу­люючих організацій, які функціонували на фінансовому ринку.

В даний час Управлінню з фінансового регулю­вання і нагляду Великобританії вже передані чи передаються функції таких ор­ганізацій: Ради з цінних паперів та інвестицій; Організації з регу­лювання управляючих; Управління з цінних паперів; Управління з приватних інвестицій; Комісії з будівельних товариств; Комісії з діяльності товариств взаємного кредитування; Реєстру кредит­них союзів і товариств взаємного кредитування; Дирекції зі стра­хування Казначейства.

Зміни в структурі органів регулювання фінансового ринку у Великобританії відбивають об'єктивні тенденції на ринку. На сучасному етапі діяльність банків та інвестиційних компаній стає дедалі універсальнішою, ризики на різних сегментах ринку перемішуються. У цих умовах ідея єдиного регулюючого і нагля­дового органу виглядає дуже логічною.

Перевагою нового режиму регулювання є те, що він передба­чає чіткий поділ сфер відповідальності між Казначейством і Управ­лінням з фінансового регулювання й нагляду, при цьому міністри відповідають за законодавчу базу, а Управління — за ефективну роботу відповідно до діючого в даний час законодавства.

Управління з фінансового регулювання і нагляду відповідає за стосунки з фінансовими інститутами з метою забезпечення до­тримання ними нормативних вимог. До його функцій входить:

- оцінка фінансових ускладнень становища організації і безпо­середній вплив колапсу на інші установи;

- проведення оцінки можливості виведення даної організації з
кризи за участю інших комерційних організацій (якщо виходу нема й існує ризик для усієї фінансової системи в цілому, тоді підключається Банк Англії. Він повинен оцінити характер сис­темної загрози і виправданість підтримки будь-якого виду з бо­ку представників державного сектору, буде вона забезпечен­ням короткострокової ліквідності чи необхідністю капіталов­кладень. У тому випадку, якщо потрібне вкладення капіталу, підключається Казначейство, оскільки мова вже йде про дер­жавні кошти;

- надання необхідних консультацій населенню (розповсюдження посібників з використання індивідуальних ощадних рахунків приватними клієнтами в майбутньому в євро, телефонні лінії допомоги, які щодня обслуговують тисячі дзвінків, зустрічі в різних містах країни, що дозволяє ввійти в безпосередній контакт з інвесторами);

- зниження, наскільки це можливо, ступеня використання ле­гальних форм фінансової діяльності в кримінальних цілях.

До складу витрат нової організації включені як власні витра­ти, так і витрати регульованих фірм, що в цілому перевищує прямі витрати в пропорції 4:1. Об'єднання дев'яти різних органі­зацій дало можливість одержання економії, обумовленої зростан­ням масштабу роботи, зокрема в галузі забезпечення поточної діяльності, це дозволило відшкодувати витрати багатьох фірм, повернувши переплачені ними кошти.

Отже, нова модель органу фінансового регулювання має дві основні переваги, одна з яких — здатність до своєчасного реагу­вання на зміни ринкового середовища, а інша — її ефективність.

 

 

* У випадку, коли в процесі виконання бюджету планові видатки не забезпечені доходами, то джерелом їх покриття можуть бути кредитні ресурси.