Аналіз наявності та використання нематеріальних активів

 

Для досягнення успіху у конкурентному середовищі та зміцнення добробуту країни зростає необхідність підприємств використовувати у своїй господарській діяльності нематеріальні активи, і це, в свою чергу, зумовлює необхідність дослідження методики аналізу. Дослідженням питань, пов’язаних з методологією аналізу нематеріальних активів, у своїх наукових працях займалися такі вчені, як Р. Грачова, О. Кононенко, В.О. Подольська [23], Н.М. Балакирева [24] та інші. В роботах авторів зустрічаються пропозиції щодо вирішення даної проблеми.

Як об’єкт наукового пізнання, нематеріальні активи (НМА) є складним та багатогранним структурним елементом в економічній теорії сьогодення, який відповідно до вимог розвитку сучасної ринкової економіки країни з орієнтацією до світового економічного простору все більше ідентифікується з об’єктом інтелектуальної власності та здійсненням інноваційних процесів в ході господарської діяльності вітчизняних підприємств.

Ґрунтуючись на узагальненні результатів досліджень можна сформулювати основні особливості нематеріальних активів: відсутність матеріальної форми і при цьому наявність такої цінної властивості, як здатність приносити дохід їхньому власнику з огляду на довгострокові права і переваги, надані йому на період, доки цей дохід можливий; відсутність наміру продажу нематеріальних активів за стабільної діяльності підприємства; термін використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік); не підлягають фізичному зносу; підвищений ступінь ризику за спробу одержати дохід від застосування подібних активів, а відтак, відсутність у користувача прагнення перепродати нематеріальні активи за нормальних умов діяльності підприємства; об’єкт може бути ідентифікований (крім гудвілу); може мати повторний продаж на ринку; вартість нематеріальних активів може бути достовірно визначена. [25, 26, 27]

Загальний перелік питань стосовно придбання та використання нематеріальних активів містить в собі поняття економічного аналізу використання цих активів. Використовуючи різні способи та прийоми дослідження зміни обсягів нематеріальних активів, аналіз визначає головні риси та забезпечує їх цільове управління. Так як конкурентні переваги дозволяють підприємству отримувати максимальний ефект від діяльності, то здійснення оперативного і вчасного аналізу використання нематеріальних активів дозволить усунути недоліки, стримуючі розвиток діяльності [28].

Особливо важливим є аналіз структури та динаміки нематеріальних активів, адже чим більша їх вартість в загальній вартості активів, тим більша інвестиційна привабливість підприємства.

Аналіз наявності, руху та використання нематеріальних активів передбачає ряд етапів (рис. 2.1.1)

 

 

Рис. 2.1.1.Етапи аналізу наявності та використання нематеріальних активів

1) Визначається загальний обсяг нематеріальних активів на підприємстві у вартісному вираженні та простежується динаміка у порівнянні з попередніми періодами. У випадку, якщо протягом аналізованого періоду була здійснена переоцінка нематеріальних активів, то спочатку доцільно здійснити процедуру представлення обсягу переоцінених нематеріальних активів у співставний вигляд.

2) Розглядається співвідношення нематеріальних активів та основних засобів, що задіяні в операційному процесі та здійснюється вивчення у складі нематеріальних активів окремих їх видів.

3) Здійснюється оцінка стану амортизації нематеріальних активів.

4)Економічний ефект від використання нематеріальних активів виражається у загальних результатах діяльності підприємства: збільшення прибутку, фінансова стійкість підприємства, підвищення конкурентоспроможності продукції, збільшення обсягів реалізації, розширення ринків збуту. Рентабельність нематеріальних активів повинна тільки зростати, в протилежному випадку діяльність підприємства не принесе власникам очікуваних результатів.

5) Економічний аналіз нематеріальних активів спрямовано на виявлення резервів підвищення ефективності їх використання, з чим пов’язаний механізм здійснення оцінки ефективності використання нематеріальних активів у процесі господарської діяльності підприємства.

Для оцінки ефективності використання нематеріальних активів пропонуємо розраховувати прибуток, отриманий від використання нематеріальних активів, що безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства з урахуванням коефіцієнту впливу і-го виду нематеріального активу на результати діяльності підприємства:

де Пнма – прибуток, отриманий від використання нематеріальних активів, що безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства, тис.грн.;

П – прибуток, що отримує підприємство від реалізації продукції, тис.грн.; Сі – вартість i-го нематеріального активу, тис.грн.;

Кі – коефіцієнт впливу і-го виду нематеріального активу на результати діяльності підприємства;

В – вартість необоротних активів підприємства, тис.грн.;

Внма – вартість нематеріальних активів у вартості необоротних активів, тис.грн.;

Теоретичні положення даного дослідження були застосовані в практичній діяльності підприємства для оцінки результатів його господарювання.

Результати дослідження дають підстави стверджувати про збільшення в динаміці прибутку від використання нематеріальних активів, що безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства, що свідчить про їх ефективне використання.

Аналізуючи рівень використання нематеріальних активів можна дати вартісну характеристику науково-технічного потенціалу підприємства і оцінити його здатність вести конкурентну боротьбу на ринку продукції; активізувати процес залучення інвестицій, збільшити загальну вартість активів підприємства, тим самим сприяти зростанню іміджу підприємства і ступеня довіри до продукції, що, в свою чергу, сприятиме отриманню додаткового прибутку за рахунок гудвілу.

Правильне проведення економічного аналізу використання нематеріальних активів дозволить отримати позитивні показники їх використання та здійснити оптимізацію витрат для розширення обсягів виробництва продукції.

Дані фінансового та бухгалтерського обліку нематеріальних активів використовуються для аналізу стану, руху та використання нематеріальних активів з метою прийняття рішень щодо доцільності використання нематеріальних активів, їх впровадження, поповнення, забезпечують методологічну базу для проведення аудиту нематеріальних активів.

Але в процесі аналізу нормативних положень щодо нематеріальних активів не розкривається жодного аспекту організаційного та управлінського механізму формування, планування, використання, фінансування та визначення результатів від використання нематеріальних активів.

Також необхідно враховувати, що процес економічної інтеграції до світової спільноти, у тому числі і в сфері бухгалтерської фінансової звітності підприємства, а також оцінці вартості нематеріальних активів, зобов’язує підходити до цього явища з позиції використання міжнародних стандартів.

Отже, аналіз наявності та використання нематеріальних активів є важливою складовою аналізу фінансового стану підприємства, що сприяє підвищенню ефективності системи управління конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і є перспективним напрямом подальших досліджень.

В сучасних умовах розвитку економіки України спостерігається певна активізація винахідницької активності. Так зростає кількість поданих заявок на видачу охоронних документів (у 2013 р. на 18% порівняно до 2012 р.) та отриманих охоронних документів у Державному департаменті інтелектуальної власності України (їх кількість збільшилася в 2013 р. на 12% порівняно до попереднього), а також у патентних відомствах іноземних держав (на 32% поданих заявок і 8% отриманих охоронних документів відповідно) [29, 158].

Однак, незважаючи на зусилля вітчизняних винахідників, сьогодні Україна займає лише 58 місце з 70 країн у рейтингу за Міжнародним індексом прав власності [30, 280]. Це зокрема свідчить про низьку ефективність використання нематеріальних активів.

Визнання об’єктів інтелектуальної власності важливим активом підприємства є характерним для сучасного етапу розвитку світової економіки, тому в умовах глобалізації конкурентоспроможність вітчизняних підприємств знаходиться в прямій залежності від врахування цієї тенденції та збільшення частки нематеріальних активів у їх загальній вартості. Використання результатів інтелектуальної діяльності безпосередньо на самому підприємстві виступає найважливішою умовою ефективності бізнесу [31, 9].

Необхідно зазначити, що вітчизняні підприємства у більшості випадків лише частково відносять об’єкти інтелектуальної власності до бухгалтерського обліку в якості нематеріальних активів. У результаті відбувається заниження дійсної чи ринкової вартості підприємства, що виключає процес залучення результатів інтелектуальної діяльності в економічний оборот, позбавляє підприємство багатьох переваг:

– нематеріальні активи, маючи істотну вартість, можуть бути предметом застави при одержанні кредиту;

– амортизація нематеріальних активів дає підприємству можливість на законних підставах включати амортизаційні відрахування в собівартість продукції, що зменшує оподатковувану базу та сприяє процесу відтворення активу [32, 114].

Важливим завданням виступає оцінювання ефективності створення та використання об’єктів інтелектуальної власності. Інновація може розглядатися статично й у динаміці. Якщо в статиці нововведення – це кінцевий результат комерціалізації результатів інноваційної діяльності, то в динаміці – це складний процес створення, освоєння й поширення інновації. Інноватори керуються такими критеріями, як життєвий цикл інновації та економічна ефективність.

Життєвий цикл інновації складається з ряду стадій: фундаментальні дослідження, пошукові роботи, прикладні дослідження, технічні розробки, патентний захист, освоєння, реалізація й використання. На перших трьох стадіях, перерахованих вище, розроблювачами тільки створюється об’єкт інтелектуальної власності, його впровадження у виробництво й комерціалізація здійснюються на наступних стадіях. Тут головним завданням виступає не тільки створення об’єктів інтелектуальної власності, але й оцінка ефективності їх створення й використання.

Оцінювання та контроль ефективності інтелектуальної власності повинні проводитися безупинно на всіх етапах інноваційного процесу, починаючи з розробки й завершуючи освоєнням і реалізацією нововведень [33, 243].

Зарубіжними вченими запропоновано декілька методичних підходів до контролю ефективності використання активів невідчутної інтелектуальної природи, що є значно ширшими порівняно до контролю та аудиту нематеріальних активів, відображених у балансі.

Одним із підходів до контролю ефективності використання нематеріальних активів є концепція “Аудиту інтелектуального капіталу” Е. Брукінг, що передбачає розгляд нематеріальних активів, їх документальне оформлення, фіксування стану на поточний момент і проведення розрахунку їх вартості. Також аналізується освіта працівників підприємства, проводяться тести для виявлення потенціалу кожного працівника щодо можливостей отримання підприємством економічних вигод. Особливістю цієї концепції є орієнтація не лише на юридично оформлені об’єкти інтелектуальної власності та відображені в бухгалтерському обліку нематеріальні активи, а також на інші нематеріальні фактори, які посилюють конкурентні переваги підприємства на ринку та підвищують його ринкову вартість.

Іншим підходом до контролю ефективності використання нематеріальних активів на підприємстві є концепція “ValueExplorer”, розроблена Д. Андріссеном і Р. Тіссеном, особливістю якої є орієнтація на підвищення ефективності управління нематеріальними активами в умовах економіки знань.

Визначальним фактором розвитку підприємства є ефективне управління його нематеріальними активами. С.А. Кузубовим запропоновано підхід до контролю ефективності використання нематеріальних активів, який базується на ризико-орієнтованій парадигмі бухгалтерського обліку, що передбачає ідентифікацію ділових ризиків підприємства.

Ю. Даумом розроблено підхід до контролю ефективності нематеріальних активів, заснований на використанні інструментів інтелектуального капіталу.

Використання цих підходів дає змогу підвищити ефективність управління нематеріальними активами, проте їх досить складно адаптувати до вітчизняних умов [34, 219].

Під час проведення економічного аналізу ефективності використанням нематеріальних активів необхідно враховувати такі аспекти:

– забезпечити аналітиків вичерпною інформацією, оскільки від цього залежить глибина та точність дослідження використання суб’єктами господарювання нематеріальних активів;

– здійснити насамперед аналіз структури та динаміки, наявності та руху, а також аналіз ліквідності нематеріальних активів, визначити резерви підвищення ефективності використання нематеріальних активів;

– дотримуватись системного підходу при аналізі ефективності відтворення та використання нематеріальних активів підприємства, що сприяє найбільш оптимальному забезпеченню наявності та руху нематеріальних активів на підприємстві.

Отже, важливим напрямом аналізу нематеріальних активі є оцінювання ефективності їх відтворення на підприємстві.

Для цих цілей І.Т. Райковська пропонує застосовувати таку систему показників: коефіцієнти зносу і придатності окремих нематеріальних активів – для характеристики їх технічного стану, коефіцієнти оновлення, вибуття, приросту нематеріальних активів – для оцінки їх руху у звітному періоді [35, 111].

Оцінюючи ефективність відтворення нематеріальних активів доцільно аналізувати такі показники:

1) коефіцієнт амортизації нематеріальних активів – співвідношення суми амортизації нематеріальних активів підприємства та їх середньорічної первісної (переоціненої) вартості;

2) коефіцієнт придатності нематеріальних активів – співвідношення середньорічної балансової вартості та первісної (переоціненої) вартості;

3) коефіцієнт приросту нематеріальних активів – співвідношення вартості надходження до балансової вартості на початок року;

4) коефіцієнт оновлення нематеріальних активів – співвідношення вартості надходження до балансової вартості на кінець року;

5) коефіцієнт вибуття нематеріальних активів – співвідношення вибуття до балансової вартості на початок року.