Шляхи та напрямки покращення використання необоротних активів

Підвищення ефективності використання необоротних активів у даний час, коли в Україні спостерігається повсюдний і глобальний занепад виробництва, має важливе значення. Підприємства, що мають у розпорядженні необоротні активи, зобов’язані не лише прагнути їх модернізувати, але й максимально та ефективно використовувати те, що є, в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій. Це дуже актуально на даний момент, тому що необоротні активи в більшості підприємств є морально і фізично застарілими.

Одним із шляхів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх необоротними активами в необхідній кількості та асортименті й ефективне їх використання. Стан та ефективність використання необоротних активів безпосередньо впливають на виконання виробничої програми підприємства і можливість отримання прибутку.

Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентоспроможності та економічної стабільності [42].

Значний внесок у дослідження питань щодо пошуку шляхів покращення ефективного використання необоротних активів зробили такі вчені, як: Брова О. Г., Леонова Л. О., А. Поддерьогін, Я. Манівчук, Вихрущ В. П. та ін.

Вони розглядали проблеми сутності необоротних активів, їх аналізу, принципи оцінки, вдосконалення системи амортизації, а також найбільша увага приділялась питанням ефективного використання необоротних активів підприємства і його повної й продуктивної забезпеченості технічним потенціалом.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання необоротних активів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв, що спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо [43].

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними лише на промислових підприємствах України, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування.

За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість значно підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання необоротних активів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на під-приємствах треба щорічно замінювати 4 – 6 % і модернізувати 6 – 8 % діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

З покращенням використання необоротних активів забезпечується:

1. збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень;

2. прискорене відновлення засобів праці, що скорочує можливість морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі;

3. зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних відрахувань у розрахунку на одиницю продукції.

Ефективне використання необоротних активів є дуже важливим економічним завданням. Його вирішення означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, отримання прибутків підприємств [44].

Основними шляхами підвищення ефективності використання необоротних активів, зокрема її основного показника – фондовіддачі, є збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідаціїт зношених, малопродуктивних та не використовуваних у процесі діяльності підприємства необоротних активів

Однією з головних умов підвищення ефективності використання необоротних активів та їх відновлення є оптимальність термінів експлуатації необоротних активів і, передусім, активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. Скорочення термінів експлуатації необоротних активів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого – зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум.

Інтенсивне використання необоротних активів підвищується через технічне вдосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, вдосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання необоротних активів є вдосконалення структури необоротних активів.

Необоротні активи створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу як фактора розвитку народного господарства і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягу необоротних активів та вдосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці й підвищення її продуктивності.

 

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження ми переконалися, що дійсно поняття «необоротних активів» є неоднозначним. Зокрема, в іноземній літературі часто немає об’єднуючого терміну, а відображаються окремі складові довгострокових засобів – основні засоби, нематеріальні активи тощо. На нашу думку, найдоцільнішим є наступне трактування: необоротні (довгострокові) активи – це сукупність майнових цінностей і нематеріальних прав, які беруть участь у виробництві продукції та наданні послуг, призначені не для перепродажу, корисний ефект від яких очікується отримувати тривалий час (більше одного року або операційного циклу).

Крім того, найширшу класифікацію необоротних активів наводить І.О. Бланк у підручнику з фінансового менеджменту. Він виділяє декілька класифікаційних ознак з позицій фінансового менеджменту для цілей управління цим видом активів:

– за основними функціональними видами: основні засоби, нематеріальні активи;

– за характером обслуговування окремих напрямів операційної діяльності: необоротні активи, які обслуговують процес виробництва продукції, необоротні активи, які обслуговують процес реалізації продукції, необоротні активи, які обслуговують процес управління операційною діяльністю;

– за характером володіння: власні і орендовані необоротні активи;

– за формами заставного забезпечення кредиту і особливостями страхування: рухомі і нерухомі необоротні активи;

– за характером відображення зносу: необоротні активи, що амортизуються, і необоротні активи, що не амортизуються [2, 230].

На сучасному етапі глобальної нестабільності розвитку вітчизняного виробництва підвищення ефективності використання необоротних активів має велике значення. Суб’єкти господарювання, що використовують необоротні активи повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально раціонально використовувати. І саме своєчасний аналіз їх використання та рівня забезпеченості підприємства, а також адекватна їх оцінка є одними з головних ознак ефективного використання необоротних активів, що сприятиме поліпшенню фінансового стану та конкурентоспроможності підприємства.

Внаслідок аналізу організації обліку необоротних активів у зарубіжних країнах та порівняння з українським досвідом, стає очевидною необхідність внесення змін до Національних стандартів обліку необоротних активів для відповідності Міжнародним стандартам. В умовах глобалізації підприємницької діяльності та розвитку інформаційних технологій основним завданням українських підприємств є повна автоматизація облікового процесу, зокрема, і обліку необоротних активів, адже, діяльність будь-якого суб’єкта господарювання починається з придбання необоротних активів і не може тривати без їх використання, вони є своєрідним фундаментом кожного господарюючого суб’єкта.

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства залежить від структури та інтенсивності використання його основних засобів. Тому важливим напрямом фінансової роботи на підприємстві і є обґрунтування і вибір оптимальних джерел фінансування придбання та експлуатації основних засобів підприємства, оцінювання показників ефективності їх використання, формування ефективної амортизаційної та інвестиційної політики.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних засобів. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок зниження питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою: технічного переозброєння діючого підприємства; реконструкції виробництва; розширення виробничих потужностей підприємства; нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства. Практична ж реалізація відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самого підприємства, а й мобілізації великих фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Під час проведення економічного аналізу ефективності використанням нематеріальних активів необхідно враховувати такі аспекти:

– забезпечити аналітиків вичерпною інформацією, оскільки від цього залежить глибина та точність дослідження використання суб’єктами господарювання нематеріальних активів;

– здійснити насамперед аналіз структури та динаміки, наявності та руху, а також аналіз ліквідності нематеріальних активів, визначити резерви підвищення ефективності використання нематеріальних активів;

– дотримуватись системного підходу при аналізі ефективності відтворення та використання нематеріальних активів підприємства, що сприяє найбільш оптимальному забезпеченню наявності та руху нематеріальних активів на підприємстві.

Таким чином, аналіз необоротних активів з метою забезпечення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, а також для досягнення ними тактичних і стратегічних цілей в умовах спаду вітчизняного виробництва та відтворювального процесу в цілому, займає визначальне місце в системі комплексного аналізу діяльності підприємств.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Семйон В.С. Активи як облікова категорія: проблеми трактування / В.С. Семйон // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2008, № 2 (44). – с. 146-155.

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. (Учебный курс. 2-е изд., перераб. и доп.) / И.А. Бланк – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 656 с.

3. Мэтьюс М.Р. Теория бухгалтерского учета: Учебник / Пер. с англ. под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой /М.Р. Мэтьюс, М.Х.Б. Перера – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. – 663 с.

4. Півторак М.В. Облік основних засобів у рибному господарстві: автореф. дис. На здобуття наук, ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / М.В. Півторак. – Київ, 2006. – 19 с.

5. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебн. пособие для вузов. / Я.В. Соколов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 с.: ил.

6. Барсукова М.А. Внеоборотные активы организаций потребительской кооперации и анализ их использования: автореф. дис. на соискание наук, степени кандидата экономических наук: спец: 08.00.12 / М.А. Борсукова – Новосибирск, 2004.

7. Ванкевич В.Е. Учет внеоборотных активов и источников их формирования: состояние и развитие: автореф. дис. на соискание наук, степени кандидата экономических наук / В.Е. Ванкевич. – Минск, 2007.

8. Поташкова Н.Н. Конвергенция российского бухгалтерского учета внеоборотных активов с международными стандартами финансовой отчетности: автореф. дис. на соискание наук, степени кандидата эконом. наук / Н.Н. Поташкова – Саратов, 2007. – 17 с.

9. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1

«Загальні вимоги до фінансової звітності» №73 від 07.02.2013 р. / Міністерство фінансів України.

10. Наказ Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ – № 64 від 17.07.2000 / Державне казначейство України.

11. Нидлз Б. Принципы бухгалтерского учета / Б. Нидлз, Х. Андерсон,

Д. Колдуэлл: Пер. с англ. Под ред. Я.В. Соколова. – 2-е изд., стереотип. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 496 с.: ил. – (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту).

12. Райс Энтони. Разоблачение тайн бухгалтерського учета. Как разобраться в бухгалтерськой отчетности и в финансовом анализе / Райс Энтони Пер. с англ. – М.: ЗАО “Олимп-Бизнес”, 2006. – 352 с.

13. 2000 йvi С. tцrvйny „A szбmvitelrхl” (2000. szeptember 5.). [Електронний ресурс] / Magyar Pйnzьgyminisztйrium. – Режим доступу: www.penzugyminiszterium.hu.

14. Внешнеэкономический толковый словарь /Под ред. И.П. Фаминского/. – М.: Инфра-М, 2000. – 512 с. – (Библиотека словарей “ИНФРА-М”).

15. Ошмарін Я.В. Облікове забезпечення амортизаційної політики підприємств АПК: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. економ. наук: спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз і аудит” /Дис. … к.е.н. – К., 2008.

16. Ловінська Л.Г. Нарахування зносу – спосіб регулювання балансової оцінки довгострокових активів / Л.Г. Ловінська // Фінанси України. – №7, 2006 – с. 92-100.

17. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: Практичний посібник. – К.: Лібра, 2004. – 880 с.

18. Фірсова С. М., Гарасюта О. В. Особливості внутрішнього контролю використання необоротних активів підприємства // Науковий вісник НЛТУ України, 2006, вип. 16.6. – с. 184-187.

19. Коблянська О. І. Фінансовий облік: навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 472 с.

20. Башнянин Г.І. Політика управління необоротними активами малих і середніх підприємств [Електронний ресурс] / Г.І. Башнянин // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

21. Фірсова С.М. Особливості внутрішнього контролю використання необоротних активів підприємства [Електронний ресурс] / С.М. Фірсова // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

22. Савицька Г.В. Методика комплексного аналізу господарської діяльності - М.: ИНФРА-М, 2003. -303 с.

23. Подольська В.О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник / Подольська В.О., Яріш О.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 196 с.

24. Балакирева Н.М. Нематериальные активы: учет, аудит, анализ; [учебное пособие] / Н.М. Балакирева. – М.: Издательство Эксмо, 2005. – 416 с.

25. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon 1.rada.gov.ua/cgibin/

laws/main/cgi.

26. Доунс Д. Финасово-инвестиционный словарь / Д.Доунс, Д.Э.Гурман; [пер. 4-го перераб. и доп. англ. изд.]. – М.: ИНФРА – М, 1997. – 585 с.

27. Шваб Л.І. Економіка підприємства: навчальний посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Шваб Л.І. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.

28. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз. Підручник. / Крамаренко Г.О.,

Чорна О.Є. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 392 с.

29. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник /

Відповідальний за випуск І.В. Калачова. – К.: ДП “Інформаційно-видавничий центр Держстату України”, 2014. – 282 с.

30. Інтелектуальна власність у формуванні інноваційної економіки України: проблеми законодавчого забезпечення та державного регулювання / За заг. ред. проф. В.І. Полохала. Автор-упорядник: Г.О. Андрощук. – К.: Парламентське вид-во, 2010. – 384 с.

31. Левина Н.Н. Эффективность использования интеллектуальной собственности при формировании постиндустриальной экономики: автореф. дис. канд. эконом. наук: спец. 08.00.01 “Экономическая теорія” / Н.Н. Левкина. – М., 2010. – 21 с.

32. Шаповалові Е.А. Оценка коммерческой перспективности интеллектуальной собственности / Е.А. Шаповалова, О.В. Старкова, А.В. Литвиненко // Економічний простір. – 2008. – № 19. – С. 110–117.

33. Селезневі А.И. Оценка эффективности интеллектуальной собственности на предприятии (организации) / А.И. Селезнева // Вестник УГАТУ. – 2010. – Т. 14. – № 4 (39). – С. 238–244.

34. Юрківська Л.Й. Аудит ефективності нематеріальних активів: аналіз

існуючих підходів / Л.Й. Юрківська, О.Л. Біляченко // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2011. – № 2 (56). – С. 217–220.

35. Райковська І.Т. Економічний аналіз забезпеченості та ефективності використання нематеріальних активів: методичний підхід / І.Т. Райковська // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2009. – № 1 (47). – С. 108–114.

36. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.

– [Вид. 3-тє, без змін]. – К.: КНЕУ, 2006. – 528 с.: іл.

37. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. / Бондар Н. М. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.: іл

38. Сідун В.А. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. – [Вид. 2-ге, перероб. та доп.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 356 с.

39. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник / За ред. проф. А.Г. Загороднього. – [Вид. 2-ге, перероб. і доп.]. – Львів: Магнолія 2006, 2008. – 440 с.

40. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – [Вид. 2-ге, перероб. і доп.]. – К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.

41. Костенко Т.Д. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навч. посібник для внз. / Костенко Т.Д. – [2-ге вид., перероб. І доп.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с.

42. Азаренков Г. Ф. Економічний аналіз: навч. посібн. Ч. З / Г. Ф. Азаренков, З. Ф. Петряєва, Г. Г. Хмеленко. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2004. – 248 с.

43. Економіка підприємства: уведення в спеціальність: навч. посібн. / за наук. і заг. ред. д-ра екон. наук, професора В. А. Ткаченка. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

44. Економіка підприємства: навч. посібн / Бойчук І. та ін. – 2-ге вид., доп. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2001.