Зміст, завдання, методи та інформаційне забезпечення аналізу необоротних активів

Аналіз необоротних активів з метою забезпечення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, а також для досягнення ними тактичних і стратегічних цілей в умовах спаду вітчизняного виробництва та відтворювального процесу в цілому, займає визначальне місце в системі комплексного аналізу діяльності підприємств.

На сучасному етапі функціонування ринкової економіки значна частина підприємств втрачає свої позиції через застарілу технологію, зниження обсягу поновлюваних основних засобів, та як наслідок, використання у господарському обороті давно зношеного обладнання, що породжує процеси зростання виробництва неякісної, бракованої продукції із значними зовнішніми та внутрішніми дефектами. Все це супроводжується зниженням конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості вітчизняних виробників на міжнародному ринку [20].

В результаті зниження ефективності функціонування підприємств та зростання нестабільності зовнішнього середовища необоротні активи, становлячи вагому частку майна підприємства, виступають першочерговим елементом оцінки його виробничого потенціалу, що потребує необхідності удосконалення системи їх управління та посилення ефективного аналізу [21].

Досягнення основної мети підприємницької діяльності комерційної організації - одержання прибутку - забезпечується багатьма чинниками, серед яких велике значення має модернізація діючих і введення в експлуатацію нових необоротних активів, у тому числі обладнання, а також ефективне їх використання.

Раціональне використання необоротних активів і виробничих потужностей організації сприяє покращенню техніко-економічних показників виробництва, у тому числі збільшення випуску продукції, зниження її собівартості та трудомісткості виготовлення.

Метою проведення аналізу необоротних активів є наступне:
- пошук резервів підвищення обсягу продукції, що випускається через ефективність використання обладнання;
- скорочення витрат по експлуатації, модернізації, технічного переоснащення, переобладнання основних виробничих фондів.

Завдання аналізу:

1. визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами і рівень використання їх за узагальнюючими й окремими показниками;

2. встановити причини зміни їхнього рівня;

3. розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники;

4. вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства й обладнання;

5. виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів.

Джерелами даних для аналізу необоротних активів є:

- бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, форма № 1 "Баланс",

- форма № 2 "Звіт про фінансові результати";

- форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності";

- розділ 2 "Основні засоби";

- форма № 11-03 "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)";

- форма № 2-кб (потужності) "Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей";

- дані про переоцінку основних засобів;

- інвентарні картки обліку основних засобів;

- технічна документація тощо.

Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності необоротних активів, їхньої динаміки та структури, макет таблиці зображено на рис. 1.3.1. Необоротні активи підприємства підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину (робочі машини й обладнання) і пасивну частину необоротних активів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (споруди виробничого призначення, склади, робочі й силові машини, обладнання, вимірювальні прилади й пристрої, транспортні засоби і т. ін.). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання необоротних активів на основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, рентабельність фондів і фінансовий стан підприємства.

Перевіряють виконання плану впровадження нової техніки, введення в дію нових об'єктів, ремонту необоротних активів. Визначають частку прогресивного обладнання в його загальній кількості та в кожній групі обладнання, а також частку автоматизованого обладнання.

Для характеристики вікового складу і морального зносу фонди групують за тривалістю експлуатації (до 5; 5-10; 10-20 і більше 20 років), розраховують середній вік обладнання.

 

Група основних засобів	Наявність на початок періоду	Надійшло за звітний період	Вибуло за звітний період	Наявність на кінець періоду
	тис. грн	частка, %	тис. грн	частка, %	тис. грн	частка, %	тис. грн	частка, %
Будівлі і споруди
Силові машини
Робочі машини
Вимірювальні прилади
Обчислювальна техніка
Транспортні засоби
Інструменти
Усього основних засобів виробничого призначення

 

Рис. 1.3.1 Наявність, рух і структура необоротних активів

Показник загальної фондоозброєності праці розраховують за відношенням середньорічної вартості промислово-виробничих основних засобів до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті в інших змінах, використовують ті само засоби праці).

Рівень технічної озброєності праці визначають за відношенням вартості виробничого обладнання до середньооблікового числа робітників у найбільшу зміну. Темпи його зростання зіставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання технічної озброєності праці. У протилежному разі відбувається зниження фондовіддачі [22].

 

РОЗДІЛ ІІ