Облік нематеріальних активів: види, оцінка, знос.

 

Нематеріальні активи є особливим видом довготермінових капітальних вкладень, що не мають натурально-речової форми, але надають підприємству певні права або привілеї. Методологічні засади умов визнання, оцінки та обліку нематеріальних активів визначені П(С)БО 8 «Нематеріаіьні активи».

За П(С)БО 8 «Нематеріальний актив» — це актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше від одного року чи операційного циклу для виробництва, торгівлі, в адміністративних цйіях чи надання в оренду іншим особам.

Загальні умови визнання нематеріальних активів аналогічні, як і основних засобів:

— ймовірність отримання майбутніх економічних вигод;

— можливість достовірної оцінки.

Нематеріальні активи приймаються до обліку внаслідок їх придбання або створення власними силами. Якщо нематеріальний актив створюється підприємством, то у процесі здійснення витрат слід проаналізувати можливість застосування підприємством здійснених розробок для отримання нових чи вдосконалених продуктів, матеріалів, процесів та ін. Якщо підприємство здійснює дослідження з метою отримання нових знань, то здійснені у такому випадку витрати не слід визнавати як нематеріальний актив.

У зв'язку з цим витрати на створення нематеріальних активів можна поділити на дві стадії:

— витрати на дослідження;

— витрати на розробки.

Дослідження — заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Матеріальний актив, що виникає в процесі досліджень, не повинен визнаватись підприємством. Витрати на дослідження відносяться на витрати періоду, в якому вони були здійснені, оскільки навіть за можливості їх достовірної оцінки неможливо виявити майбутню економічну вигоду.

За вимогами П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду:

— виграти на дослідження;

— витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

— витрати на рекламу і просування продукції на ринку;

— витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

— витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань

Розробка — застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Нематеріальний актив визнається в результаті розробок за умови, що підприємство має такі можливості:

— використовувати за призначенням або реалізувати об'єкт;

—достатні ресурси для завершення розробки активу;

— здатне достовірно оцінити витрати, віднесені до нематеріального активу в процесі його розробки;

— обгрунтувати отримання майбутніх економічних вигід від використання створеного нематеріального активу.

Для цілей обліку нематеріальні активи можна поділити на групи:

— права користування природними ресурсами;

— права користування майном;

— права на знаки для товарів і послуг;

— права на об'єкти промислової власності;

— авторські і суміжні з ними права;

— інші нематеріальні активи;

—для обліку нематеріальних активів.

Природні ресурси, які можуть використовуватись підприємством є власністю держави. Право на користування ними настає при придбанні спеціальних дозволів або ліцензій на їх використання, видобування або розробку. При цьому оцінюється обсяг природних ресурсів, що є на родовищах корисних копалин, на видобування яких видається дозвіл або ліцензія.

Права користування майном виникають при придбанні підприємством права на використання шляхом оренди потрібних йому для господарської діяльності земельних ділянок, будівель, споруд чи приміщень, іншого майна на визначений термін (1—50 років). Найчастіше права на користування майном купуються підприємством для укладання угод оренди на використання майна, яке перебуває у комуналь­ній або державній власності. Такі права купуються на спеціально організованих аукціонах.

Права на знаки для товарів і послуг — товарні знаки, торгові марки, фірмові назви — визнаються підприємством як нематеріальний актив, якщо вони засвідчені заеєстрованим свідоцтвом. Підприємство, що є власником такого права, може реалізувати його іншому підприємству для виготовлення ним продукції з товарним знаком чи торговою маркою власника. Придбання такого права у власника дає можливості підприємству-покупцю для кращого просування виготовленої продукції на ринку.

Права на об'єкти промислової власності — це зареєстровані (запатентовані) винаходи, використання яких дозволяє власнику отримати економічні вигоди. До таких прав відносять: права на корисні моделі, промислові знаки, сорт рослин, порода тварин, «ноу-хау», захист від недобросовісної конкуренції.

Корисні моделі — пристрої, технічні новинки, використання яких у виробничому процесі надасть відчутний економічний ефект, або такі, що цікавлять кінцевого споживача.

Промислові знаки — зовнішнє оформлення промислового виробу або його склад, що задовольняє споживачів.

Сорт рослин чи порода тварин — новий сорт чи порода, що має свої особливості: високу врожайність, стійкість до шкідників або хвороб тощо. Наприклад, нещодавно зареєстровані сорти цукрової та розлусної кукурудзи, адаптовані до вирощування в умовах України.

«Ноу-хау» — технології виробництва, використання яких дозволяє виготовляти якісну продукцію з мінімальними витратами, або технології, що дозволяють виготовити зовсім нову продукцію.

Авторські та суміжні з ними права — права на результати творчої діяльності у царині науки, літератури, мистецтва, кінематографії:

—літературні твори;

— музичні та драматичні твори;

— аудіовізуальні твори;

— картини, малюнки, скульптури;

— програми для ЕОМ;

— інші результати творчої діяльності.

 

У першому варіанті П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» до цього виду необоротних активів відносили і гудвіл, який тепер виділений в окремий вид необоротних активів. Гудвіл виникає за наявності різниці між ринковою вартістю підприємства та його балансовою вартістю при реалізації підприємства, а також при об'єднанні підприємств. Якщо покупців кілька, то кожен з них відображає в обліку частку гудвілу пропорційно до справедливої вартості придбаного майна.

Залежно від ринкової вартості підприємства та її співвідношення з обліковою при придбанні підприємства або об'єднанні підприємств можна отримати:

— гудвіл, що виникає при перевищенні ринкової вартості над його обліковою вартістю (позитивний гудвіл);

— негативний гудвіл «бедвіл», що визначається як перевищення облікової вартості підприємства над ринковою.

Позитивний гудвіл може виникати при придбанні підприємства, що має добре організовану діяльність, кваліфікований менеджмент та налагоджені зв'язки, що дозволяють йому на вигідних умовах купувати виробничі запаси та реалізувати продукцію (товари, роботи, послуги) за вигідними цінами.

Негативний гудвіл виникає при придбанні неефективно діючого підприємства, а також у процесі корисного використання (амортизації) придбаних необоротних активів.

Гудвіл або негативний гудвіл може виникати також при об'єднанні підприємств.

Слід зауважити, що у балансі не визнається внутрішньогенерований (нереалізований) гудвіл, що визначає переваги підприємства порівняно з конкурентами.

До інших нематеріальних активів належать права на здійснення діяльності (ліцензії), використання економічних привілеїв тощо.

Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю (табл. 5.1).

Собівартість внутрішньо створених активів визнається в сумі витрат, здійснених з дати, коли нематеріальний актив почав відповідати критеріям визнання. Не можна

здійснювати перерахунок витрат, визнаних у звіті про фінансові результати за попередні звітні періоди.

Таблиця 5.1