Н. Дитячі функціональні гастроінтестінальні розлади:Діти/підлітки

Н1. Блювота і аерофагія

Н1а. Синдром румінацї у підлітків.

Н1в. Синдром циклічної блювоти.

Н1с. Аерофагія.

Н2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастроінтестінальними розладами

Н2в. Синдром роздратованого кишечника.

Н2с. Абдомінальна мігрень.

Н2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль.

Н2d1. Синдром дитячого функціонального

абдомінального болю.

Н3. Закріп і нетримання калу.

Н3а. Функціональний закреп.

Н3в. Нетримання калу.

РУМІНАЦІЯ – це постійна регургітація недавно з’їденої їжі, яку дитина знову пережовує й повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного захворювання. Розрізняють синдром румінації у немовлят і підлітків.

Діагностичні критерії: діагноз установлюють на підставі Римських критеріїв III. Синдром румінації у немовлят діагностують за наявності повторюваних протягом не менше 3 місяців періодичних приступів скорочень м’язів черевного пресу, діафрагми та язика, що призводять до закиду шлункового вмісту в ротову порожнину, де він знову пережовується й проковтується. Характерним є початок у віці 3–8 місяців й відсутність ефекту від зміни характеру харчування, вигодовування через соску або гастростому. Ознаки дискомфорту відсутні.

У дітей раннього віку найбільш поширеною патологією серед функціональних гастроінтестінальних розладів зустрічаються циклічна блювота, функціональний закріп і функціональна діарея.

СИНДРОМ ЦИКЛИЧНОЇ БЛЮВОТИ - з ахворювання переважно дитячого віку, яке виявляється стереотипними повторними епізодами блювоти, яка змінялася періодами повного благополуччя. Синдром циклічної блювоти (cyclic vomiting syndrome – CVS) був описаний відомим педіатром Samuel Gee ще в 1882 році, проте патогенез цього захворювання остаточно не визначений, а клініка достатньо вивчена. У 82% пацієнтів в анамнезі є вказівка на сімейні випадки мігрені. У клінічній картині синдрому циклічної блювоти розрізняють чотири періоди:

1. Міжнапад.

2. Продромальний.

3. Напад (тривалість від 3 до 10 днів).

4. Одужання.

У періоді міжнападу діти відчувають себе добре. Продромальний період – це проміжок часу протягом якого пацієнт починає відчувати наближення епізоду циклічної блювоти, але в цей період є можливість перешкоджати переходу в наступний період за допомогою прийому медикаментів перорально Цей період закінчується одночасно з початком блювоти у хворого. Продромальний період може тривати від декількох хвилин до декількох годин і навіть декількох днів. Іноді цей період може бути взагалі відсутнім.

У продромальний період характерні скарги на нездужання, сонливість, млявість, головний біль, порушення апетиту, субфебрільну температуру тіла.

Блювота частіше носить повторний характер, при цьому запропонована дитині рідина і лікарські препарати виводяться з організму. Частота блювоти може коливатися від декількох разів до 20 і більше разів за добу («неприборкна блювота»), блювота може бути з домішкою жовчі (76%) і крові (32%). У важких випадках епізоди блювоти продовжуються протягом декількох днів. Поступово з'являються і наростають ознаки зневоднення, інтоксикації, втрата маси тіла. Дитина збуджена, неспокійна, зростає задишка, іноді судорожні сіпання. Шкірні покриви бліді, може бути наявність слинотечі.

Практично у всіх хворих під час нападу виявляються ознаки вегетативних порушень. Летаргія (патологічний стан, який характеризується ослабленням всіх проявів життя) спостерігається у 93% дітей. Діти загальмовані, сонливі, хворі можуть бути не здатні пересуватися або говорити, деякі з них можуть виглядати коматозними.

 

Частота неврологічних симптомів при синдромі циклічної блювоти у дітей