Професійне самовизначення особистості, мотиви вибору професії 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Професійне самовизначення особистості, мотиви вибору професії



Серед різноманітних видів соціальної зовнішньої діяльності особистості професійна займає особливе місце. Саме професійна діяльність утворює основну форму активності індивіда, їй присвячена значна частина життя людини. Для більшості людей саме цей вид діяльності надає можливість задовольнити всю гамму їх потреб, розкрити свої здібності, затвердити себе як особистість, досягти певного соціального статусу. «Професійна діяльність, заповнюючи більше 2/3 свідомого життя людини, тим самим визначає її єство як основи розвитку самої людини. Багатство внутрішньої структури людини багато в чому залежить від її діяльності, а професія складає основну, найістотнішу, цілеспрямовану її частину».

Професія – соціально цінна область докладання фізичних і духовних сил людини, яка дозволяє їй одержувати необхідні засоби для існування і розвитку.

З перших кроків дитини батьки замислюються про її майбутнє, уважно стежать за інтересами і схильностями своєї дитини, прагнучи передбачити її професійну долю.

Ще на початку 20-століття Лазурський А.Ф. писав: «Коли відповідна професія знайдена, то вона дуже скоро додає всьому вигляду людини значну визначеність і закінченість. Завдяки багаторазовому повторенню зміцнюються і, так би мовити, кристалізуються в певних професійних виявах ті риси, які найбільш характерні для даного індивідума і які примусили його зупинитися саме на цій професії, тоді як все інше відходить на задній план, стає малопомітним».

Саме в професійній діяльності найбільшою мірою часто виявляється прагнення людини реалізувати свої кращі якості і відбутися як особистість в цілому.

Якщо ми хочемо, щоб майбутнє нашого суспільства носило риси цивілізованості, потрібно піклуватися про створення таких умов професійної діяльності, які дозволяли б кожному окремо взятому індивіду знайти в ній своє місце, проявити свої здібності.

Вибір професійного навчального закладу молоддю, що закінчує загальноосвітню школу, не міг не хвилювати педагогів, що бачили завдання шкільної освіти в підготовці учнів до трудового життя. Виділяють чотири варіанти вибору професії, що склалися в практиці повсякденного життя: 1) вибір професії відповідно до сімейної традиції; 2) вибір професії з нагоди, навмання; 3) вибір професії за покликанням; 4) вибір професії з розрахунку.

«Професія - є діяльність, і діяльність така, за допомогою якої дана особа бере участь у житті суспільства і яка служить йому головним джерелом матеріальних засобів до існування». При цьому С. М. Богословський, говорячи про шляхи з'ясування професії даної особи, зауважує додатково, що дослідник повинен переконатися, що названа професійна діяльність «...признається за професію особистою самосвідомістю даної особи». Можна подумати, що він прихильник діючого підходу в психології наших днів. На відміну від «професії» - «заняття» розглядається також як діяльність для прибутку, але є не головним, а додатковим його джерелом. Крім того, воно не має ознаки спеціальності, тобто людина не володіє ним в досконалості, воно може бути й не єдиним, на відміну від професії, для даної людини, і сама людина визнає її не професією, а заняттям.

Діяльність - основний шлях, єдиний ефективний спосіб бути особистістю; людина своєю діяльністю продовжує себе в різних людях. На думку А. Петровського “зроблений предмет - побудований будинок, поетичний рядок, посаджене дерево, майстерно виточена деталь - це, з одного боку, предмет діяльності, а з іншого боку - це те, за допомогою чого людина затверджує себе в суспільному житті, тому що цей предмет зроблений для інших людей. Цим предметом опосередковуються відносини між людьми, створюється спілкування як виробництво загального”.

Існують деякі важливі моменти, що характеризують вікові особливості прийняття рішень про кар'єру в юнацькому віці. Насамперед, це необхідність прояснення для себе самого своєї ж власної мети. Якщо звернутися, наприклад, до конкретного досвіду роботи з людьми в цьому напрямку, то вимальовується разюча закономірність - моральна мета викликає величезну мобілізацію сил на довгий час - на марафон творчої діяльності. Конкретні цілі такою властивістю не володіють, після досягнення їх швидко наступає спад активності, чреватий депресією й нудьгою. Це не повчання - це констатація доведеного факту.

Крім того, у прийнятті рішень про кар'єру величезне місце треба відвести явищу, яке можна назвати соціально-психологічним реалізмом - здатністю визначити відповідність свого “Я” тому соціальному простору, що передбачає обрана кар’єра. У цьому не останню роль грають два найважливіших психологічних утворення: концепція життя і Я-концепція, де ступінь ідентичності “Я” самому собі являється тією силою, що буде визначати успіх у здійсненні намірів щодо свого життя. Рішення життєвих завдань, так само як і завдань власного розвитку, припускає передбачення, орієнтацію на майбутнє й ступінь його можливого втілення, для цього треба мати усвідомлену теорію, нехай і не абсолютно вірну, того явища, з яким людина збирається мати справу. Це можна сформулювати досить жорстко: треба тільки знати, що хочеш побачити в майбутньому. Тоді сьогодення буде конкретною сходинкою, кроком до нього. Невизначене майбутнє не дає можливості рухатися до нього.

Сучасна психологія має у своєму розпорядженні більші можливості для дослідження індивідуальних особливостей людини - її психологічного типу.

Професійна орієнтація й підбір кадрів у сучасних умовах - справа далеко не особиста, здійснюючись як Я-рішення про кар'єру, воно буде озиватися на житті багатьох людей, якщо не на житті всього людства. Через це рішення починається шлях у практичну етику, де почуття обов’язку й відповідальності виливається в конкретні професійні рішення й дії.

Через таке визначення професійної орієнтації змінюються підходи до характеристики її структури й змісту, до її методів, а звідси й до системи її практичного втілення, її здійснення. Спрямованість професійної орієнтації на лікування недуг господарства за рахунок особистості змінюється на спрямованість на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб особистості, що в кінцевому рахунку не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узгоджуються з ними.

Отже, професійна орієнтація може і, природно, повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне житія після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості — не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації її творчого й виконавського потенціалу в трудовій діяльності і потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на допрофесійне навчання й виховання.

Структурна побудова професійної орієнтації органічно випливає з методологічних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також з розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її структурі, а звідси й на її формах і методах.

Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та педагогіці як чисто шкільний аспект загальноосвітнього і трудового навчання. Внаслідок цього один із структурних компонентів системи професійної орієнтації — професійна консультація, що ніяк не вкладалась у систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до профорієнтації. Тож ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної консультації». При цьому професійна консультація позбавляється психодіагностичних функцій і зводиться лише до довідково-порадницької роботи.

Щодо профінформації, як структурного елемента професійної орієнтації, то вона за своїм змістом при такому спрощеному підході розглядається лише як уведення в систему шкільного навчання довідкового соціально-економічного матеріалу. «Програма профінформації в школі має бути розроблена на основі проведення професійного аналізу виробничих підприємств і установ міста або району, з'ясування перспектив розвитку і перспективних потреб у кадрах народного господарства і культури області, краю. Процес навчання в середній школі може бути основним джерелом профінформації».

Не можна не погодитись із тим, що навчально-виховна робота в загальноосвітній школі має свої профорієнтаційні аспекти, які потрібно в найкращий спосіб реалізувати з метою сприяння учневі у його підготовці до професійного самовизначення. У сотнях публікацій висвітлюється питання про можливості викладання шкільних навчальних предметів у профорієнтаційному аспекті, про профорієнтаційне значення трудового навчання і виховання в школі. Але там, де профорієнтація із всією своєю структурою, формами, методиками, засобами і цілями розглядається як така, що цілком вміщується у зміст поняття «частина навчально-виховного процесу в школі» і, до-того ж методологія професійної орієнтації базується на положенні, що «саме політехнічна освіта править за основу професійного самовизначення школярів», — там профорієнтація як ефективна система підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення фактично перестає існувати, замінюючись на ерзац-систему емпіричного характеру. У цьому разі фактично розпадається функціональна структура професійної орієнтації. Не вдаючись до аналізу різних підходів до розгляду такої структури, зазначимо, що ми розрізняємо три основні складові профорієнтації: профінформацію, профконсультацію і професійний добір.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 369; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.122.173 (0.011 с.)