Тема 12. Загальні положення сімейного права

Загальна характеристика джерел сімейного права країн ЄС. Поняття шлюбу у праві країн ЄС. Умови укладення шлюбу в праві країн ЄС. Заручини та їх правове значення. Порядок укладення шлюбу. Перешкоди до укладення шлюбу у різних цивільно-правових системах. Наслідки порушення умов укладення шлюбу. Визнання шлюбу недійсним та його правові наслідки. Підстави припинення шлюбу у різних цивільно-правових системах країн ЄС.

Права та обов’язки подружжя в праві країн ЄС. Особисті немайнові правовідносини подружжя. Правовий режим майна подружжя. Обов’язки подружжя по взаємному утриманню.

Правове становище дітей. Основні права і обов’язки батьків і дітей. Обов’язок батьків по утриманню дитини. Опіка та усиновлення в праві країн ЄС.

 

У зарубіжних правових системах сімейне право не розглядається як окрема галузь права. У країнах романо-германського права воно є складовою цивільного права; норми, які регулюють сімейні відносини, розміщено в цивільних кодексах: книга 4 Німецького цивільного кодексу, титули 5—9 книги 1 і титул 5 книги 3 Французького цивільного кодексу.

У країнах англо-американської правової системи сімейне право становить окремий інститут. Сімейні відносини регулюються нормами загального права, звичаями, спеціальними законами з окремих питань сімейних відносин. Більшість правових норм оформлено законодавчо. Однак і прецеденти, і судова практика також мають важливе значення, оскільки закон у деяких випадках лише визначає фактори, які повинні враховуватися судами під час прийняття рішень, і спрямовує суд на вирішення проблеми за справедливістю. В Англії у цій сфері діють Закони: про майно заміжніх жінок (1964 р.), про сімейний обов’язок (1967 р.), про реформу сімейного права (1969 р.), про недійсність шлюбу (1971 р.) та інші.

У США закони, що регулюють питання сім’ї та шлюбу, знаходяться в компетенції окремих штатів. Майже кожний штат має власні закони в галузі сімейного права. Закони штатів часом суттєво відрізняються за змістом. Схилити штати до прийняття уніфікованих законів у цій сфері досить складно. Разом з тим, федеральне право відіграє дедалі важливішу роль стосовно свободи особистості в сімейних відносинах. Створюються уніфіковані акти, зокрема Уніфікований (Єдиний) закон про шлюб та розлучення. Конгрес США взяв на себе повноваження федерального уряду у деяких питаннях надання допомоги сім’ям та визначення обов’яз­ків батьків щодо утримання дітей.

Інститут сімейного права є одним з найбільш сталих і консервативних правових інститутів, який досить яскраво відображає особливості конкретної нації, її традицій і менталітету, і важко піддається уніфікації.

Норми сімейного права регулюють у зарубіжних країнах особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, а також усиновителями та усиновленими; у деяких випадках під дію цих норм підпадають родинні стосунки чи відносини свояцтва. Основними, звичайно, є норми про шлюб, припинення шлюбу, правовідносини батьків і дітей.

Шлюб розглядається зарубіжною доктриною насамперед як договір між чоловіком і жінкою, що укладається у встановленому законом порядку, підкоряється певним вимогам дійсності, має на меті об’єднання чоловіка та дружини в одну сім’ю для спільного життя та взаємного надання підтримки й допомоги.

Існують й інші концепції шлюбу (шлюб-статус, шлюб-парт­нерство^[16]), які оспорюють договірну природу шлюбних відносин. Вони передбачають, що шлюб не може вважатися договором, оскільки, по-перше, у сторін виникають лише передбачені законом права та обов’язки, які не можуть змінюватися за бажанням сторін, тому, що регулюються, переважно, імперативними нормами; по-друге, не допускається представництво ні під час укладення шлюбу, ні в процесі виконання прав та обов’яз­ків, які ґрунтуються на особистих немайнових відносинах; по-третє, шлюбні відносини є безстроковими, безумовними, мають абсолютну силу, а договір передбачає встановлення прав та обов’язків на певний період часу, до настання певної події чи досягнення певної мети.

Умовами дійсності шлюбу в праві зарубіжних країн є дві групи вимог: матеріально-правові та формальні. До матеріально-правових належать: шлюбна дієздатність, відсутність іншого не припиненого офіційно шлюбу, згода осіб (наречених) на укладення шлюбу, відсутність родинних зв’язків між ними, відсутність певних видів захворювань, які за законом є перешкодою до укладення шлюбу, виконання встановлених законом обмежень для вдів і розлучених. До формальних умов належать: оприлюднення шлюбу шляхом публікації, одержання ліцензії чи здійснення заручин, встановлена законом церемонія (цивільна чи церковна), особиста присутність наречених, присутність свідків, реєстрація, видача свідоцтва про шлюб.

Умовою укладення шлюбу в усіх країнах є досягнення шлюбного віку, який встановлено: у Німеччині: для жінок та чоловіків — 18 років; у Франції: для чоловіків — 18 років, для жінок — 15 років; в Англії: для чоловіків і жінок — 16 років. У США вікові вимоги в окремих штатах різні, у середньому вони становлять 16—18 років.

Шлюбна дієздатність передбачає також розумову здатність особи, спроможність її усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У країнах континентального права, а також в Англії не допускаються шлюби з особами, які не здатні розуміти сутність і наслідки шлюбу. Щодо США, то в юридичній літературі висловлюються різні, а часом й протилежні, погляди щодо оцінювання відповідних норм законодавства про шлюб і сім’ю. Одні автори вважають, що за змістом норм законодавства всіх штатів шлюби з душевнохворими особами не допускаються в жодному разі, відповідальним за це є опікун; інші, навпаки, вважають, що відповідні норми законів окремих штатів США допускають такий шлюб, за умови, що опікун душевнохворого дасть згоду на це. Шлюб із душевнохворим можливий, якщо він, незважаючи на захворювання, здатний висловити свою волю й усвідомити значення та характер укладення шлюбу як правового акту.

Ще однією умовою шлюбу, яка в деяких країнах закріплена на законодавчому рівні, є приналежність осіб, які його укладають, до різної статі. Тобто, членами подружнього союзу повинні бути чоловік і жінка. Якщо наявна певна фізіологічна аномалія, питання щодо можливості укласти шлюб вирішують офіційні органи (суд, прокуратура) на основі медичного висновку. Шлюб між представниками однієї статі в даних країнах не допускається.

Обов’язковим елементом і основним принципом шлюбу, без якого він не може бути укладеним, є взаємна згода осіб, які одру­жуються. Цей принцип знайшов своє відображення в нормах законодавства майже всіх країн. Найбільш чітко він закріплений
у ФЦК, відповідна норма якого (ст. 146) проголошує, що без згоди немає шлюбу. Згода на шлюб повинна бути виражена зовні: у заяві про реєстрацію шлюбу, висловлена в присутності свідків тощо. Якщо шлюб укладається неповнолітніми, то необхідна згода їхніх батьків чи інших законних представників.

Законодавство про шлюб і сім’ю зарубіжних країн встановлює й перелік обставин, які є перешкодою для реєстрації шлюбу. Насамперед це наявність родинних зв’язків між нареченими. В усіх країнах встановлено заборону на шлюби між родичами прямої лінії родства та рідними братами й сестрами (повнорідні, що мають обох спільних батьків, і неповнорідні, які мають або спільного батька, або спільну матір). Обмеження щодо родичів по боковій лінії в різних країнах різні. У більшості країн континен­тального права, зокрема у Франції та ФРН, забороняються шлюби з родичами третього ступеня спорідненості включно (дядько та племінниця, тітка та племінник); в англо-американському праві, зокрема в Англії та США, — до четвертого ступеня родства включно (двоюрідні брати та сестри).

В усіх країнах, що розглядаються, за винятком окремих штатів США, не допускаються шлюби між свояками прямої лінії, а за правом Франції — також і між свояками бокової лінії.

Не завжди однаково регулюються законодавчими актами питання щодо реєстрації шлюбу між усиновителями та усиновленими, або з участю їх родичів. У більшості країн забороняються шлюби між усиновителями й усиновленими, між особами, що усиновлені одним усиновителем, а також між усиновленими та рідними дітьми усиновителя. Разом з тим, у деяких країнах такі шлюби можливі, однак вони автоматично припиняють відносини усиновлення та скасовують на майбутнє усі юридичні наслідки усиновлення (ФРН).

Не може бути укладено шлюб, якщо хоча б один з майбутнього подружжя перебуває в іншому офіційно зареєстрованому шлю­бі. Для того, щоб укласти новий шлюб, необхідно припинити попередній. Така вимога міститься в законах усіх країн, що свідчить про встановлення принципу моногамії (одношлюбності). Він є одним з фундаментальних принципів шлюбу в зазначених зарубіжних країнах.

У деяких випадках перешкодою до шлюбу може стати певне захворювання, якщо воно створює небезпеку для здоров’я іншого з подружжя, навіть якщо воно не пов’язане з душевною хворобою.

Країни романо-германської правової системи вводять певні заборони на випадки реєстрації повторного шлюбу: вдова чи розлучена жінка не мають право укладати шлюб протягом 300 днів (Франція), або 10 місяців (Німеччина) з моменту смерті чоловіка чи розірвання шлюбу.

В усіх країнах встановлюються вимоги формального характеру, дотримання яких є обов’язковим для дійсності шлюбу. Однією з них є оприлюднення відомостей про намір зареєструвати шлюб шляхом їх публікації, вивішування повідомлення про це в церкві або муніципалітеті. З моменту оголошення такого повідом­лення будь-які особи, яким відомо про перешкоди для цього шлюбу, мають змогу повідомити про це офіційним органам. Публікація такого повідомлення застосовується в країнах континентального права (ФРН, Франція). У деяких з них також існує інститут заручин — публічного надання обіцянки укласти шлюб. Заручини зобов’язують сторони відшкодувати витрати, пов’язані з підготовкою до реєстрації шлюбу, у випадку відмови від його укладення однією із сторін. Однак вони не створюють обов’язку зареєструвати шлюб на підставі даної публічно обіцянки, оскільки одним з основних принципів шлюбу є добровільність і взаємна згода осіб. А тому будь-хто з наречених має право відмовитись від укладення шлюбу до його реєстрації.

У країнах англо-американського права (Англія та США) процедуру оприлюднення може бути замінено видачею ліцензії — дозволу на шлюб, який видається церковними установами чи органами влади, що здійснюють реєстрацію шлюбів. Для того, щоб отримати такий дозвіл (ліцензію на шлюб), сторони повинні присягнути священнослужителю або посадовій особі державного органу в тому, що немає перешкод до укладення їхнього шлюбу, принаймні таких, що їм були б відомі.

У кожній країні закріплюються вимоги щодо обов’язкової процедури реєстрації шлюбу. У німецькому та французькому праві встановлено єдину цивільну форму — реєстрацію шлюбу відповідними органами влади, посадовими особами (муніципалітет, мер міста, суддя). В Англії однакові юридичні наслідки зумовлює і цивільна, і церковна процедура укладення шлюбу. У США закони штатів допускають різні форми шлюбу: або тільки цивільну, або тільки церковну, або альтернативно — цивільну чи цер­ковну.

Обов’язковою є особиста присутність чоловіка та жінки, які укладають шлюб, у момент його реєстрації. У Німеччині та Фран­ції за наявності поважних і надзвичайних обставин шлюб може бути зареєстровано за відсутності однієї із сторін з її письмової згоди або через представника, якщо інша сторона присутня особисто.

Реєстрація шлюбу в усіх країнах здійснюється, як правило,
у вигляді урочистої церемонії, мета якої публічно повідомити та відзначити серйозність намірів сторін і наслідків, які виникають для них. Церемонія, окрім офіційних правил, обов’язково супроводжується національними традиціями та обрядами. У Німеччині, наприклад, доріжку, якою наречені виходять з церкви, встилають свіжими сосновими гілками з тим, щоб їх подружнє життя було вдалим, успішним, щоб був добробут і багатство. У Франції, коли подружжя виходить з церкви, їх осипають лавровим листям, а під час весільної вечері (обіду) подружжя повинно випити вино з одного весільного келиха з двома ручками, що символізує єдність подружнього союзу. Подібні ритуали склалися в кожній країні, вони не мають юридичного значення, однак дотримуються як символ, як передумова щасливого подружнього життя й майбутнього добробуту сім’ї.

Шлюби, укладені з порушенням вимог, що встановлені законом, є нікчемними або заперечними, тобто можуть бути оспорені в суді. Нікчемність шлюбу може спричинити, наприклад, нехтування перешкодами до реєстрації шлюбу. У деяких країнах такі наслідки може зумовити порушення правил реєстрації. Так, за правом ФРН, нікчемним є шлюб, під час реєстрації якого посадова особа порушила передбачену законом процедуру з’ясування та прилюдного висловлення нареченими згоди на шлюб. Недоліки волі осіб, які уклали шлюб, у більшості країн, є причиною віднос­ної недійсності шлюбу — можливості оспорювання його в суді. Порушення однієї й тієї ж умови може призводити до абсолютної недійсності шлюбу в одній країні та можливості його оспорювання — в іншій. Так, реєстрація шлюбу з особою, що не досягла шлюбного віку, призводить до його недійсності у ФРН, Франції та Англії, та є підставою для оспорювання його в суді за законами більшості штатів США. У США не може бути дійсним шлюб, якщо під час його укладення мали місце шахрайство, жарт, підробка документів чи якийсь інший прихований мотив, а також фіктивний шлюб. В останньому випадку можуть настати і більш складні наслідки — притягнення до кримінальної відповідальності: таких осіб осудять до сплати штрафу на значну суму або навіть до позбавлення волі.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ТА ЗМІСТ ЗАЛІКОВОГО МОДУЛЯ

№	Назва тем	Обсяг занять (годин)
Всього	Аудиторні заняття
Лек- ції	Семі- нари	Сам. роб.
1.	Тема 1. Основні цивільно-правові системи сучасності Поняття цивільно-правової системи (сім’ї). Основні складові цивільно-правової системи. Основні цивільно-правові системи сучасного світу. Місце цивільного права України серед цивільно-правових систем сучасності. Тенденції розвитку сучасних цивільно-правових систем.Загальна характеристика континентальної (романо-германської) системи. Поділ континентального права на приватне й публічне. Рецепція римського приватного права: поняття і види. Пряма, опосередкована й латентна (прихована) рецепція. Романська підсистема цивільного права. Германська підсистема цивільного права. Східноєвропейська система цивільного права: поняття та загальні риси. Центральноєвропейська система цивільного права: загальна характеристика.
2.	Тема 2. Джерела цивільного і торгового права країн ЄС Поняття джерел цивільного і торгового права країн ЄС. Закони. Адміністративні акти. Судовий прецедент. Судова практика. Звичаї та звичаєвості. Співвідношення різних джерел права в країнах континентальної Європи. Джерела цивільного і торгового права в країнах континентальної системи права. Співвідношення цивільних і торгових кодексів країн ЄС. Джерела цивільного і торгового права Франції. Французький цивільний кодекс (ФЦК) 1804 р. (Кодекс Наполеона). Значення ФЦК і його вплив на розвиток цивільного права в країнах світу. Французький торговий кодекс 1807 р. (ФТК): загальна характеристика, значення; співвідношення з ФЦК. Джерела цивільного і торгового права Німеччини. Германське цивільне уложення (ГЦУ) 1900 р.: загальні риси та значення. Германське торгове уложення (ГТУ) 1900 р.: загальні риси, значення; співвідношення з ГЦУ.
3.	Тема 3. Фізична особа в цивільному праві країн ЄС Поняття фізичної особи в цивільному праві країн ЄС. Джерела цивільно-правового статусу фізичних осіб в зарубіжних правових системах. Основні принципи цивільної правоздатності фізичної особи у праві країн ЄС. Позбавлення правоздатності. Правоздатність дитини, яка ще не народилася. Припинення правоздатності фізичної особи. Оголошення особи безвісно відсутньою та померлою. Презумпція безвісної відсутності у цивільному праві Франції. Оголошення громадянина померлим за законодавством Німеччини. Визнання безвісної відсутності та оголошення особи померлою в країнах прецедентного права.Поняття і зміст дієздатності в різних цивільно-правових системах. Особливості дієздатності фізичної особи у праві Франції, Німеччини. Дієздатність осіб при укладенні угод в цивільному праві країн ЄС. Види та наслідки угод, укладених з порушенням вимог до дієздатності осіб.
4.	Тема 4. Юридичні особи у цивільно-правових системах країн ЄС Поняття та ознаки юридичної особи в різних цивільно-правових системах.. Теорії юридичної особи в доктрині цивільного права країн ЄС. Фікція юридичної особи. Теорія реальності юридичної особи. Види юридичних осіб в різних цивільно-правових системах світу. Юридичні особи публічного права. Юридичні особи приватного права. Спілки та установи в цивільному праві Німеччини. Товариства та асоціації Франції. Об’єднання із спільною економічною ціллю.Способи утворення юридичних осіб в цивільно-правових системах країн ЄС. Правоздатність юридичної особи. Загальна і спеціальна правоздатність юридичної особи в цивільному праві Німеччини. Легалізація загальної дієздатності. Визнання дієздатності юридичної особи: форми і методи.
5.	Тема 5. Торгові товариства в зарубіжних цивільно-правових системах Поняття торгового товариства як організаційної форми об’єднання осіб. Спільні риси торгових товариств різних країн ЄС. Основні види торгових товариств в країнах романо-германського права. Персональні товариства. Статутні товариства. Повне товариство. Командитні товариства в країнах континентальної Європи. Поняття, види та правові засади акціонерних товариств в цивільно-правових системах країн ЄС. Поняття та види акцій. Створення акціонерного товариства. Членство в акціонерному товаристві. Правовий статус акціонера в різних цивільно-правових системах країн ЄС. Товариство з обмеженою відповідальністю в праві країн ЄС: поняття, види, правові основи діяльності, органи товариства, статус учасників товариства.
6.	Тема 6. Представництво в цивільному праві країн ЄС.Торгове представництво. Комерсанти та торгові угоди Поняття представництва в цивільному праві країн ЄС. Пряме та законне представництво в країнах континентальної Європи. (Франція, Німеччина). Торгове представництво та посередництво в континентальній цивільно-правовій системі. Представництво службовців торгового товариства (прокура, торгове повноваження, комівояжерство). Самостійні торгові представники (торгові агенти) в правових системах країн ЄС. Правові форми здійснення комерційної діяльності в країнах ЄС. Поняття комерсанта (підприємця) в різних правових системах. Поняття торгової (комерційної) угоди в законодавстві країн з дуалістичною системою приватного права. Значення комерсантів та торгових угод в цивільному та торговому праві країн ЄС. Реєстрація комерсантів (торгова реєстрація). Значення та принципи торгової реєстрації. Торгові книги комерсантів. Фірмове найменування. Право комерсанта на фірму.
7.	Тема 7. Речові права в зарубіжних цивільно-правових системах країн ЄС Поняття та види речових прав у цивільно-правових системах країн ЄС. Абсолютний характер речових прав. Право слідування та право переваги в речових правах. Об’єкти речових прав в цивільному праві країн ЄС. Класифікація об’єктів речового права. Рухоме й нерухоме майно в цивільному праві різних країн ЄС. Поняття та зміст права власності в правових системах країн ЄС. Виключні повноваження власника. Тенденції розвитку права власності в сучасних цивільно-правових системах світу. Форми права власності в країнах ЄС. Обмеження повноважень власника в законодавстві країн ЄС. Підстави набуття права власності. Набувальна давність у цивільному праві країн ЄС. Захист права власності. Віндикаційний та негаторний позови в романо-германській цивільно-правовій системі.
8.	Тема 8. Загальні положення про зобов’язання в цивільному праві країн ЄС. Загальні положення про договори в цивільному праві країн ЄС Поняття та види зобов’язань у різних правових системах. Підстави виникнення зобов’язань. Зобов’язання із договору та квазідоговору, делікту та квазіделікту в цивільному праві Франції. Зобов’язання із закону, угоди, делікту, безпідставного збагачення та ведення чужих справ без доручення у праві Німеччини. Умови і принципи виконання зобов’язань в правових системах країн ЄС. Цивільно-правова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань. Збитки в цивільному праві країн ЄС. Компенсаторні та мораторні, конкретні та абстрактні збитки. Вина боржника в заподіянні шкоди. Підстави звільнення боржника від відповідальності. Неможливість виконання зобов’язання боржником. Випадок та непереборна сила в різних цивільно-правових системах. Поняття договорів в цивільному праві країн ЄС. Класифікація договорів. Односторонні та синалагматичні (двосторонні), оплатні та безоплатні, консенсуальні та реальні, мінові та ризикові договори в країнах континентальної Європи. Зміст договору. Істотні, звичайні та випадкові умови договору в цивільному праві країн романо-германської системи. Значення договору. Укладення договору. Оферта та акцепт у цивільному праві країн ЄС. Умови дійсності договору в цивільно-правових системах країн ЄС. Вимоги до суб’єктів договору. Правове значення змісту договору. Воля та волевиявлення в договорі. Форма договору та її значення. Законна підстава договору (кауза) в країнах континентальної Європи. Зустрічна винагорода у договорі в англо-американській системі права.
9.	Тема 9. Забезпечення зобов’язань в цивільному праві країн ЄС. Зобов‘язання із заподіяння шкоди Поняття способів забезпечення зобов’язань в доктрині цивільного права країн ЄС. Види способів забезпечення зобов’язань. Неустойка у праві країн континентальної Європи. Порука в цивільному праві країн ЄС. Поняття застави та її види в різних правових системах. Застава нерухомого майна. Поняття, види іпотеки та джерела її правового регулювання в країнах різних цивільно-правових систем: континентальної (Франція, Німеччина та ін.). Підстави виникнення іпотеки за законодавством країн ЄС. Реєстрація іпотеки. Права та обов’язки сторін за угодою іпотеки. Перехід права власності на предмет іпотеки. Задоволення вимог кредитора за рахунок заставленого майна. Поняття позадоговірних зобов’язань та зобов’язань із заподіяння шкоди у різних цивільно-правових системах. Джерела правового регулювання зобов’язань із заподіяння шкоди. Формула генерального делікту в країнах континентальної цивільно-правової системи. Система змішаного делікту. Поняття шкоди в цивільному праві країн ЄС. “Номінальна шкода” в деліктних зобов’язаннях. Майнова та моральна шкода в зобов’язаннях по відшкодуванню. Причинний зв’язок в деліктних зобов’язаннях та його значення. Непряма шкода, віддалена шкода та шкода, що виникла за відсутності адекватного причинного зв’язку. Вина в зобов’язаннях із заподіяння шкоди. Розмежування деліктної та договірної відповідальності. Конкуренція позовів (конкуренція відповідальності) в цивільному праві Німеччини. Поняття та способи компенсації моральної шкоди в зарубіжних цивільно-правових системах.
10.	Тема 10. Авторське право і право промислової власності у країніх ЄС Поняття інтелектуальної власності. Поняття та джерела авторського права в правових системах країн ЄС. Об’єкти авторського права. Об’єкти права промислової власності. Поняття винаходів. Умови патентоспроможності винаходів у різних правових системах. Правомочності патентоволодільця. Поняття та правова охорона “ноу-хау”. Поняття та правова охорона промислових зразків. Авторсько-правовий метод охорони промислових зразків Поняття товарних знаків та знаків обслуговування в цивільному праві країн ЄС. Зміст товарного знаку та повноваження його володільця. Придбання права на товарний знак за правом країн ЄС. Правова охорона позначення походження товару. Поняття, зміст та види ліцензійних контрактів.
11.	Тема 11. Спадкове право Поняття та джерела спадкового права країн континентальної системи права (Франція, Німеччина). Поняття спадщини. Спадкування за заповітом. Поняття та форма заповіту в праві країн ЄС. Види заповіту. Заповідальні розпорядження. Свобода заповіту в різних цивільно-правових системах. Відкликання та зміна заповіту. Виконання заповіту. Спадкування за законом у цивільному праві країн ЄС. Суб’єкти спадкування за законом. Привілейовані спадкоємці за законом в спадковому праві країн ЄС. Частки спадкоємців за законом у спадковому майні. Перехід спадкового майна до спадкоємців у країнах континентальної системи права. Інститут особистого представника за заповітом та адміністратора спадкового майна в праві англо-американської системи. Відповідальність за боргами спадкодавця.
12.	Тема 12. Загальні положення сімейного права Загальна характеристика джерел сімейного права країн ЄС. Поняття шлюбу у праві країн ЄС. Умови укладення шлюбу в праві країн ЄС. Заручини та їх правове значення. Порядок укладення шлюбу. Перешкоди до укладення шлюбу у різних цивільно-правових системах. Наслідки порушення умов укладення шлюбу. Визнання шлюбу недійсним та його правові наслідки. Підстави припинення шлюбу у різних цивільно-правових системах країн ЄС. Права та обов’язки подружжя в праві країн ЄС. Особисті немайнові правовідносини подружжя. Правовий режим майна подружжя. Обов’язки подружжя по взаємному утриманню. Правове становище дітей. Основні права і обов’язки батьків і дітей. Обов’язок батьків по утриманню дитини. Опіка та усиновлення в праві країн ЄС
	ПКР
	Усього