Правовідносини батьків і дітей у зарубіжних цивільно-правових системах 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правовідносини батьків і дітей у зарубіжних цивільно-правових системах



У зарубіжних країнах юридичним фактом, на підставі якого виникають правовідносини батьків і дітей, є відповідно засвідчене природне походження дитини від батьків. Разом тим, у сучасному світі поширюється теорія, згідно з якою батьківські відносини розглядаються не як суто біологічні, а як соціальні; відповідно розвивається концепція соціального материнства і бать­ківства, яке захищається законом і за якого біологічне походження дитини може мати другорядне значення.

Установлення факту батьківства в усіх країнах має свої особливості. Разом з тим, існують певні загальні підходи до вирішення цієї проблеми. Насамперед за правом усіх країн народження дитини жінкою, яка перебуває в офіційному шлюбі, створює презумпцію, що батьком дитини є чоловік цієї жінки. Встановлюється походження дитини від батьків на підставі їх спільної заяви в момент реєстрації народження. Таке батьківство вважається законним.

Якщо чоловік помирає до народження дитини, то дитина вважається такою, що походить від цього чоловіка, якщо вона народжується протягом 300 (ст. 311 ФЦК) або 302 (пар. 1592 НЦК) днів з дня його смерті.

Юридичний зв’язок між батьком і позашлюбною дитиною встановлюється шляхом легалізації дитини, яка відбувається внаслідок подальшої реєстрації шлюбу батьками дитини, добровільного визнання батьківства, встановлення батьківства в судовому порядку. Добровільне визнання батьківства оформляється відповідною заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини. Інколи можлива навіть більш спрощена процедура. Так, у деяких штатах США достатньо лише заповнити й підписати відповідний бланк в офіційному органі штату (найчастіше в окружного клерка), в окремих штатах достатньо, щоб такий батько просто забрав дитину до себе (визнав її фактично).

Позови про встановлення батьківства найчастіше, звичайно, подаються матір’ю дитини. Якщо суд визнає відповідача батьком, то у відповідному акті суду буде встановлено й обов’язок його утримувати дитину. Визначальним фактором у вирішенні справи будуть інтереси дитини. Ключову роль можуть мати результати медичної (біологічної, генетичної) експертизи. Суди, розглядаючи питання, враховують складність захисту у таких справах і намагаються діяти за принципом відсутності будь-якої підстави для сумніву, хоча в багатьох випадках критерієм може виявитися перевага доказів.[120]

Слід зазначити, що статус дітей, які народжені у шлюбі, та позашлюбних дітей однаковий не в усіх країнах.

Аналогічні до батьківських за змістом правовідносини виникають на підставі акту усиновлення. Правовий статус усиновлених дітей за правом усіх країн прирівнюється до статусу дітей, що народжені у шлюбі.

У регулюванні правовідносин дітей і батьків визначальною є ідея батьківської влади (батьківського авторитету) [121] у країнах романо-германської правової системи та батьківської охорони, під яку потрапляє дитина з моменту народження — в англо-американському праві. Батьківська влада розглядається як сукупність особистих немайнових та майнових прав та обов’язків батьків, а батьківська охорона дитини підрозуміває насамперед сукупність прав батьків стосовно дитини. Батьківська влада (охорона) здійснюється виключно з метою захисту інтересів дитини.

Стосовно законної чи усиновленої дитини батьківська влада (охорона) здійснюється батьком і матір’ю рівною мірою. Правомочності батьківської влади щодо позашлюбної дитини належать тільки матері. Обов’язки батька в такому разі обмежуються утри­манням (виплатою аліментів) до досягнення певного віку (найчастіше повноліття).

Батьки здійснюють свої обов’язки стосовно дитини до досягнення нею повноліття, після чого вона набуває повної цивільної дієздатності та є самостійним учасником цивільного обороту. З моменту повноліття відносини між батьками та дітьми регулюються загальними нормами цивільного права та ґрунтуються на звичаях, релігійних нормах, моральних засадах суспільства, конкретної родини. До досягнення дітьми повноліття батьки визначають їхнє місце проживання, вирішують питання майнових прав, дають дозвіл на укладення шлюбу, дозволяють емансипацію неповнолітнього, дають згоду на здійснення певної діяльності та ін.

Батько та мати зобов’язані виховувати дитину; забезпечити її безпеку, належний фізичний і моральний розвиток, дати їй освіту, захищати від посягань третіх осіб на її життя, здоров’я, особистість, майно; забезпечити утримання відповідно до соціального рівня сім’ї; управляти майном, яке належить дитині, в її інтересах; відповідати за шкоду, завдану дитиною, у випадках, якщо вона ще не спроможна нести самостійну відповідальність.

Майнові відносини батьків і дітей, переважно виражаються в утриманні (аліментуванні), яке є обов’язковим у більшості країн до досягнення 18 років. У деяких країнах строк виплати аліментів установлюється судом. Наприклад, в Англії вони можуть призначатися до досягнення дитиною 21 року. У Німеччині серед осіб, на користь яких стягуються аліменти, переважне право на їх отримання мають позашлюбні діти.

S l3SRx2/ov6jaG1OlXgxMqmGPlJU5yRiVGzQM/a4/lWUH1T0K6mDoapxC3LTgvlPSYUeX1H/bMyco Ue8MFmU5nk7jCCRjOns1QcNdenaXHmY4QpU0UDJsN2EYm711smnxpaENDFxjIWuZRI4VH1ideGPX Ju1PExbH4tJOUX//A+s/AAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAoeTep+EAAAALAQAADwAAAGRycy9k b3ducmV2LnhtbEyPwU7DMAyG70i8Q2QkLmhLaLuxlabTNIE4b3DhlrVeW9E4bZOtHU+POcHR9qff 359tJtuKCw6+caThca5AIBWubKjS8PH+OluB8MFQaVpHqOGKHjb57U1m0tKNtMfLIVSCQ8inRkMd QpdK6YsarfFz1yHx7eQGawKPQyXLwYwcblsZKbWU1jTEH2rT4a7G4utwthrc+HK1DnsVPXx+27fd tt+fol7r+7tp+wwi4BT+YPjVZ3XI2enozlR60WqI1knCqIaFSmIQTMRP8RrEkTeLVQwyz+T/DvkP AAAA//8DAFBLAQItABQABgAIAAAAIQC2gziS/gAAAOEBAAATAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAABbQ29u dGVudF9UeXBlc10ueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhADj9If/WAAAAlAEAAAsAAAAAAAAAAAAAAAAA LwEAAF9yZWxzLy5yZWxzUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAHYey3gwAgAATwQAAA4AAAAAAAAAAAAAAAAA LgIAAGRycy9lMm9Eb2MueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAKHk3qfhAAAACwEAAA8AAAAAAAAAAAAA AAAAigQAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbFBLBQYAAAAABAAEAPMAAACYBQAAAAA= " o:allowincell="f" strokecolor="white">
 
Батьки представляють інтереси дитини в суспільних відносинах, за винятком певних сфер (визнання батьківства, укладення шлюбу та ін.).

 

 

Література до лекційного матеріалу:

 

Богатых Е. Гражданское и торговое право (От древнеримского к современному российскому). — М., 2000. — С. 40—42;

Гражданское право: Учебник / Под. ред А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 1997. — Ч.1. — С. 58—75;

Гражданское и торговое право капиталистических государств. — М., 1993. — С. 62—74; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право. — М., 2001. — С. 297—300; Канзафарова И. С. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебн. пособ. — Харьков, 2003. — С. 14—77, 102—136;

Цивільне право України / За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 60—61;

Юридическая энциклопедия / Под общ. ред. Б.Н. Топорнина. — М., 2001. — С. 246—247; 819—820; 1213—1214;

Burgerliches Gesetzbuch/ Zivilrecht: Wirtschaftrecht; Stud — Yur — Nomos — Textausgaben. —

Aufl. — Baden — Baden: Nomos — Verl. — Ces., 1992. — S. 13—47, 228—339.

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[17] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 66—67.

[18] Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 500—501.

[19] Див.: Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 508—509.

[20]Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 82—83; Богатых Е. Гражданское и торговое право... — С. 47.

[21] Салмонд и Вильямс. Основы договорного права. — М., 1955. — С. 386.

[22]Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 138.

[23] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право … — С. 96.

[24] Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 100—101.

[25] Основные институты гражданского права зарубежных стран... — С. 20.

[26] Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 97—98.

[27] Висловлюється й інша думка, згідно з якою з договору доручення випливає пряме представництво. Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 99.

[28] Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 473—476.

[29] Див.: Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование... — С. 34.

[30] Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование... — С. 29—30.

[31] Див.: Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование... — С. 32.

[32] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств… —
С.101—102.

[33] Див.: Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право... — С. 403—404.

[34] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 122.

[35] Див.: Кулагин М.И. Предпринимательство и право: Опыт Запада… — С. 67; Канзафарова И.С. Гражданское и торговое право зарубежных стран... — С. 108.

[36] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств… —
С.198—200.

[37] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 201—204.

[38] Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право... — С. 310—312.

[39] Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 110—112.

[40] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право... — С. 120—121.

[41] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 244.

[42] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 246—247.

[43] Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование... — С. 210—211.

[44] Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 197.

[45] Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 234.

[46] Там само... — С. 240—241.

[47] Юридична енциклопедія. Т. 2. — К., 1999. — С. 227—228.

[48] Див. напр.: Богатых Е. Гражданское и торговое право … — С. 125—127.

[49] Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности... —
С. 64.

[50] Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 334.

[51] Palandt: Burgerliche Gesetzbuch. Kommentar. 57. Aufl. — Munchen: C.H.Beck, 1998. — S. 219.

[52] Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 359.

[53] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 301; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 356.

[54] Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 302.

[55] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 310; Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 182—186.

[56] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право … — С. 168; Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах … — С. 196—200.

[57] Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 348.

[58] Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 198—200.

[59] Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 336—337.

[60] Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 338—339

[61] Див.: там само… — С. 345.

[62] Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 275—276.

[63] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 159—160; Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 279—282; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 352—353.

[64] Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 281.

[65] Див.:Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 162; Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 282 — 286; Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 190—192; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 368 — 370.

[66] Див: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 163; Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 286; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 366—367.

[67] Див.: Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 372—373.

[68] Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование… — С. 311.

[69] Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 355.

[70] Див.: Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право... — С. 375.

[71] Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 158–—159.

[72] Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 355.

[73]Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 173; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 375—376.

[74] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 175; Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 165.

[75] Докладніше про зміст зобов’язання, у тому числі договору, та вимоги до нього йдеться в параграфі 7.3. даного посібника.

[76] Див.: Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 383—402.

[77] Докладніше про це йдеться в главі 4 даного посібника.

[78] Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 271; Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 188.

[79] Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование… — С. 319.

[80] Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 159.

[81] Це поняття слід відрізняти від понять матеріальної та процесуальної недобросовісності в договорах, коли одна зі сторін виявляється у невигідних або обтяжливих умовах. Такий договір буде визнаний недійсним як недобросовісний чи кабальний і не підлягає примусовому виконанню.

[82] Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах… — С. 161—162.

[83] Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 262.

[84] Богатых Е. Гражданское и торговое право … — С. 149; Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 304.

[85] Brox H. Besonderer Schuldrecht. 22. Aufl. — Munchen: C. H. Beck, 1997.

[86] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 152—155; Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 231—235; Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право… — С. 427—428.

[87] Див.: Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование… — С. 584—598.

[88] Тут слід враховувати особливість поняття власності в англо-американському праві.

[89] Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах... — С. 228—229.

[90]Див. докладніше параграф 7.4. цієї глави.

[91] Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 431.

[92] Див.: Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 259; та ін.

[93] Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 261—263 та ін.

[94] Див.:Гражданское и торговое право капиталистических государств… — С. 432—433.

[95] Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах… — С. 213—215.

[96] Див.: Мачульская Е. Е. Проблемы возмещения морального вреда в трудовом праве. // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. МГУ, 1994. — № 1. — С. 24—30.

[97] Див.: Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда: анализ законодательства и судебной практики... — С. 24.

[98] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 533—535.

[99] Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-право­вое исследование... — С. 525.

[100] Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование... — С. 513—514.

[101] Див.: Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование... — С. 524—526.

[102] Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 425.

[103] Згідно з правилом «тріщини» усе спадкове майно ділиться на дві рівні частини: одна для спадкоємців — родичів батьківської лінії, інша — для родичів материнської лінії.

[104] У літературі зустрічається й інше тлумачення відповідних норм ФЦК: той з подружжя, який пережив, належить до 4 розряду, а зазначені тут родичі бокової лініії споріднення — до п’ятого розряду. Див. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование... — С. 494—496.

[105] Сепарація — встановлення судом режиму окремого проживання подружжя.

[106] Історично це майно одержало назву «особистої рухомості» (personal chattels); у сучасних умовах цей термін дещо не відповідає справжньому змісту.

[107] У деяких штатах ця частка складає 1/4 майна спадкодавця.

[108] У вітчизняному праві ці особи називаються свояками (батьки, брати і сестри та інші родичі дружини, чоловіка)

[109] Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 427.

[110] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 516—517.

[111] Див. Богатых Е. Гражданское и торговое право… — С. 275—277.

[112] Див.: там само… — С. 276.

[113] Див. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 430; Гражданское и торговое право капиталистических государств... — С. 519.

[114] Див. главу 3 «Фізичні особи в цивільному праві зарубіжних країн» даного посібника.

[115] Унаслідок реформ, які пройшли у другій половині минулого століття, законом встановлено самостійний доміцілій (юридичне місце проживання) заміжньої жінки, незалежний від чоловіка.

[116] Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств... —
С. 523—524.

[117]Див.: Бернхем В. Вступ до права та правової системи США... — С. 432—433.

[118] Відомий не всім зарубіжним країнам.

[119] Див.: Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. — К., 1999. — С. 435— 436.

[120] Див.: Бернхем В. Вступ до права та правової системи США… — С. 442—443.

[121] Поняття батьківської влади не слід ототожнювати з поняттям владного впливу на дитину з боку батьків, оскільки мова тут йде виключно про комплекс правомочностей батька та/або матері стосовно дитини.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 267; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.138.162 (0.156 с.)