Змістовий модуль 2. Банківське регулювання та нагляд

 

Тема 5. Регулювання діяльності державних і комерційних банків

Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про регулювання діяльності банків.

План

1. Функції НБУ у сфері банківського регулювання.

2. Узгодження уставу та ліцензування банків.

3. Економічні нормативи, їх перелік та порядок розрахунку.

4. Система СAMELS.

5. Роль НБУ в організації системи гарантування банківських депозитів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Ключові терміни і поняття:

Банківська система(БС), довіра БС, стабільність БС, гарантії БС, надійність БС, створення банку, банківська ліцензія, банківська конкуренція, грошові заощадження, вкладники банків, регулювання діяльності банків, показники та нормативи діяльності, узагальнені показники діяльності, система гарантування вкладів, фонд гарантування вкладів.

Регулювання діяльності банків – це важлива функція держави, яку вона виконує з метою забезпечення стабільності ба­нківської системи.

Під регулюванням діяльності банків розуміють насамперед ство­рення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухва­лення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, закон про центральний банк країни, закон про банки і банківську систему). По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз'яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному й ефективному функціонуванню банківської системи.

Важливою і специфічною складовою процесу регулювання ді­яльності банків є нагляд за банками, під яким розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме:

· створення нових банків та їхніх установ;

· діяльності банків;

· реорганізації та ліквідації банків.

Важливим призначенням банків є збереження грошових за­ощаджень суспільства та суб’єктів економічної діяльності. Банки — це довірчі установи, тобто в основі їхньої діяльності лежить довіра до них з боку суспільства. Для того щоб домашні господарства та суб'єкти підприємницької діяльності розміщували в банках свої заощадження, вони повинні мати певні гарантії, що ці заощадження можна буде отримати в наперед домовлені строки і з обіцяною платою за них. У цих умовах суспільство розглядає виконання державою функції банківського регулювання як свого роду гарантію розумної та обачливої політики банків. Крім того, з метою підвищення довіри до банківської системи у більшості ринкових економік функціонують спеціальні колективні фонди (корпорації) страхування (гарантування) депозитів. Вони гарантують вкладникам у разі банкрутства банку повернення їхніх заощаджень у певних межах.

Основні завдання регулювання діяльності банків:

· підтримання стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

· захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків вельми недостатній і вони не мають можливості самостійно оцінити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

· створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції зменшується ціна банківського кредиту, підвищуються ціни за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

· забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектору в цілому і кожного банку окремо. Підвищення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають із досвіду міжнародної банківської практики;

· підтримування необхідного рівня стандартизації і професіо­налізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

 

 

·

 

 

Рис. 2.1. Завдання регулювання діяльності банків

 

 

 

Рис. 2.2. Етапи створення банку

 

Рис. 2.3. Економічні нормативи діяльності банків

 

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні завдання банківського регулювання.

2. Які Ви знаєте форми регулювання банківської діяльності в Україні?

3. Назвіть етапи створення банку.

4. Наведіть перелік документів, що необхідні для реєстрації банку.

5. В яких випадках НБУ може відмовити в узгодженні статуту комерційного банку?

6. Дайте визначення відокремлених структурних підрозділів банку.

7. Наведіть перелік банківських операцій та послуг, що здійснюються на підставі банківської ліцензії.

8. Які умови повинен виконати банк для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій?

9. Назвіть перелік умов, необхідних для отримання банком письмового дозволу на здійснення окремих банківських операцій.

10. Які економічні нормативи банків, які встановлені законодавством та нормативними актами НБУ, Вам відомі?

11. Що є органічною структурою капіталу банку, що є «живий», «продуктивний» капітал.

12. Що таке основний, додатковий і регулятивний капітал банку?

13. Наведіть класифікацію активів банків за ступенем ризику.

14. Що таке ліквідність активів, показники та нормативи ліквідності?

15. Наведіть структуру зобов'язань банку.

16. Дати визначення левериджу.

17. Що таке валютна позиція банку і які види валютної позиції банку Ви знаєте?

18. Які види резервів зобов'язані створювати банки?

19. Наведіть класифікацію кредитних операцій банків.

 

Бібліографічний список

[2, 7, 18, 19, 21, 24, 31, 32, 33, 35, 36, 40].

 

Тема 6. Банківський нагляд

Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про банківський нагляд.

План вивчення теми

1. Поняття, сутність, основні завдання та принципи ефективного банківського нагляду.

2. Координація документального та інспекційного нагляду.

3. Взаємодія банківського нагляду з внутрішнім та зовнішнім аудитом банків. Дистанційний моніторинг діяльності банків.

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів, та порівняльний аналіз діяльності банків.

5. Виявлення проблемних банків та заходи впливу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Ключові терміни і поняття:

Банківський нагляд(БН), мета БН, принципи БН, форми БН, інспектування, наглядові функції, рейтинг CAMELS, якість активів, якість капіталу, якість менеджменту, якість надходжень, оцінка ліквідності, якість управління ризиками, критичний та кризовий стани, методи впливу, процедура фінансового оздоровлення, тимчасова адміністрація, ліквідація.

 

Банківський нагляд – цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків з метою забезпечення надійності й стійкості окремих банків та банківської системи в цілому.

Основною метою банківського нагляду є своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції в діяльності банків із метою їх нормалізації, зміцнення фінансового стану, підтримки стабільності й надійності як окремого банку, так і банківської системи в цілому.

Принципи, на яких ґрунтується банківський нагляд:

· Законність, що передбачає неупередженість та безсторонність здійснення наглядової діяльності,

· Незалежність контролю, який передбачає, що банківський нагляд випливає з правового статусу ЦБ,

· Компетентність, згідно з якою нагляд повинен здійснюватися посадовими особами ЦБ на високому професійному рівні та в установлені терміни,

· Універсальність та обов’язковість, за якими нагляду повинні підлягати всі банки незалежно від форми власності,

· Єдність вимог, яка передбачає, що до всіх банків органами нагляду мають висуватися однакові вимоги у вигляді єдиних економічних нормативів,

· Комплексність, яка означає здійснення нагляду за всіма операціями банку, включаючи філії та відділення,

· Плановість, що передбачає здійснення контрольних повноважень центральним банком відповідно до затвердженого плану і не частіше, ніж передбачено законодавством,

· Постійність, згідно якої банки повинні систематично подавати центральному банку фінансову і статистичну звідність про результати діяльності,

· Гласність, яка з одного боку, передбачає оприлюднення нормативних актів, що приймаються центральним банком, а з іншого – розкриття банками інформації про результати своєї діяльності.

 

Рис. 2.4. Форми банківського нагляду

 

Три підходи до проведення банківського нагляду:

· Надання звітності, яка передбачена законодавством,

· Саморегулювання – через внутрішній і зовнішній аудит,

· Інспектування центральним банком.

Види контрольно-наглядових функцій:

· Вступний контроль – здійснюється на стадії державної реєстрації банків і полягає в установленні вимог до них для отримання банківської ліцензії,

· Попередній контроль – полягає в розробленні системи економічних нормативів і моніторингу за їх дотриманням, установленні форм періодичної звітності банків та їх аналізі, застосуванні штрафних санкцій у разі необхідності,

· Поточний контроль – здійснюється в процесі інспектування банків, передбачає проведення комплексних і тематичних їх перевірок, а також розробку і вжиття заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків,

· Безвиїзний контроль – моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому на відстані, а також застосування наглядовими органами в цілому на відстані, а також застосування наглядовими органами певних заходів із метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків за результатами аналізу їхніх місячних і квартальних звітів.

Інспекційні перевірки банків на місцях дають змогу органам банківського нагляду оцінити ступінь достовірності звітної фінансової інформації, дозволяють сформувати комплексну і достовірну картину про стан фінансової діяльності банку і професійний рівень його вищого керівництва.

Звіт про інспектування – документ єдиної форми про результати проведеного комплексного інспектування банку, що складається керівником інспекційної групи та обов’язково затверджується керівником підрозділу інспектування.

Довідка про перевірку (інспектування) – документ, що складається інспектором за довільною формою і не потребує затвердження про результати перевірки окремих напрямів діяльності банку, його філії або іншого власного підрозділу банку чи про перевірку іншої особи, яка охоплюється наглядовою діяльністю ЦБ.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні завдання банківського нагляду.

2. На скорочення яких ризиків спрямована система банків­ського нагляду?

3. Охарактеризуйте ЄІС «Реєстр позичальників».

4. Які показники використовує НБУ для виявлення проблем у діяльності банків на ранніх стадіях?

5. Охарактеризуйте види інспекційних перевірок банків.

6. Яким чином оформляються результати інспектування банків?

7. За якими критеріями оцінюється достатність банківського капіталу?

8. За якими критеріями оцінюється якість менеджменту банку?

9. За якими критеріями оцінюється якість банківських активів?

10. Які фактори враховуються при визначенні рейтингової оцінки надходжень банку?

11. Які фактори враховуються при визначенні рейтингової оцінки ліквідності банку?

12. Які фактори враховуються при визначенні рейтингової оцінки чутливості банку до ринкового ризику?

13. Що є рейтинг CAMELS, як він розрахується.

14. Визначити дії банку в критичних та кризових становищах.

15. Визначити методи впливу, які використовує НБУ при порушенні банком законодавства.

16. Визначити дії банку при необхідності процедури фінансового оздоровлення, яка призначена НБУ.

17. У якому випадку НБУ призначає тимчасову адміністрацію для управління банком? Які повноваження має тимчасова адміністрація.

18. Охарактеризуйте процедуру ліквідації банку.

Бібліографічний список

[2, 7, 18, 19, 21, 24, 31, 32, 33, 35, 36, 40].