Тема 4. Кредитне та розрахункове обслуговування державних і комерційних банків 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 4. Кредитне та розрахункове обслуговування державних і комерційних банків



Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про кредитне та розрахункове обслуговування державних та комерційних банків

План

1. Види кредитних операцій НБУ: рефінансування, кредитні аукціони, РЕПО, операції на відкритому ринку, надання стабілізаційногокредиту.

2. Тендери НБУ.

3. Постійно діюча лінія рефінансування.

4. Кредит типу овернайт.

5. Депозитні сертифікати НБУ.

6. Поняття, основні принципи та види міжбанківських розрахунків.

7. Система електронних платежів (СЕП) НБУ: принципи роботи, завдання та функції. Механізм розрахунків через СЕП.

8. Внутрішньобанківські платіжні системи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Ключові терміни і поняття

Рефінансування банків, постійно діюча лінія рефінансування, кредит овернайт, тендер із підтримання ліквідності банків, кількісний тендер, процентний тендер, пряме РЕПО, зворотне РЕПО, процентний дохід за операціями РЕПО, процентні витрати, ціна купівлі, ціна зворотної купівлі, стабілізаційний кредит, депозитний сертифікат національного банку, система кількісного обліку СЕРТИФ, номінальна вартість депозитного сертифіката, дата випуску депозитного сертифіката, дата погашення депозитного сертифіката, процентна ставка за депозитний сертифікат, дата дострокового погашення депозитного сертифіката, міжбанківські розрахунки, кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку, банки-кореспонденти, кореспондентський рахунок, кореспондентський рахунок лоро, кореспондентський рахунок ностро, задоволення потреб клієнтів, оперативність розрахунків, точність розрахунків, нетто-розрахунки, кліринг, каса RTGS, RTGS, система електронних платежів Національного банку України, Центральна розрахункова палата (ЦРП), інформаційно-пошукова система Національного банку України (ІПС), Розрахункова палата, банківський регіон, віртуальний банківський регіон, безпосередній учасник СЕП, Опосередкований учасник СЕП, консолідований кореспондентський рахунок, Технічний розрахунок банківської установи в СЕП, власний розрахунковий документ, службові повідомлення СЕП, модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, обласна дирекція, ліміт технічного рахунку, ліміт початкових оборотів, система електронної пошти Національного банку України (система ЕП), платіжна система, розрахунковий банк, внутрішньобанківська платіжна система (ВПС), система електронних міжбанківських розрахунків України (СЕМР), система моніторингу рахунків, система термінових переказів, система клірингових розрахунків.

 

Рефінансування банків – операції з надання кредитів Національним банком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

Постійно діюча лінія рефінансування – це оперативне надання Національним банком банкам-позичальникам кредитів у разі виникнення в них потреб підтримання ліквідності за умови виконання вимог Національного банку України.

Кредит овернайт – кредит, який наданий банку Національним банком за оголошеною відсотковою ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і Національним банком України.

Тендер із підтримання ліквідності банків – це форма задоволення попиту на кошти під час рефінансування, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності, через відбір за встановленими критеріями.

Кількісний тендер – тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну, за якою банки можуть одержати кредити рефінансування.

Процентний тендер – тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну, зі якою вони погоджуються одержати кредит.

Пряме РЕПО – це кредитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку або іноземної валюти з подальшим зобов'язанням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Зворотне РЕПО – це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов’язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату.

Процентний дохід за операціями РЕПО – це дохід якого отримує покупець державних цінних паперів або іноземної валюти, у разі здійснення операції РЕПО, що визначається як різниця між ціною зворотного продажу державних цінних паперів або іноземної валюти та ціною їх купівлі.

Процентні витрати – це витрати продавця державних цінних паперів або іноземної валюти у разі здійснення операції РЕПО, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі державнихцінних паперів або іноземної валюти і ціною їх продажу.

Ціна купівлі – це сума коштів, яка сплачується покупцем відповідно до першої частини угоди РЕПО на дату купівлі за отримані від продавця державніцінні папери чи іноземну валюту.

Ціна зворотної купівлі – це сума коштів, сплачувана продавцем відповідно до другої частини угоди РЕПО у день зворотної купівлі за відповідні державні цінні папери.

Стабілізаційний кредит – це кредит Національного банку, що може надаватися комерційному банку на підтримку заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком строк.

Депозитний сертифікат Національного банку - це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку в без документальній формі, який засвідчує розміщення в Національному банку кошти банків та їхнє право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку.

Система кількісного обліку СЕРТИФ – це комп'ютеризована дворівнева система, що обслуговує розміщення, обіг та погашення емітованих Національним банком депозитних сертифікатів.

Номінальна вартість депозитного сертифіката – вартість одного депозитного сертифіката, визначена умовами його випуску та оголошена в повідомлені.

Дата випуску депозитного сертифіката – дата розміщення депозитного сертифіката на умовах проведення аукціону.

Дата погашення депозитного сертифіката – дата повернення банком коштів депозиту і процентів, що визначається згідно з умовами проведення аукціону з розміщення депозитних сертифікатів.

Процентна ставка за депозитний с6ертифікат – це фінансова відсоткова ставка річних, яка запропонована банком та визнана Національним банком прийнятною в результаті проведення аукціону.

Дата дострокового погашення депозитного сертифіката – дата дострокового повернення банком коштів, що визначається Національним банком через зміни на грошово-кредитному ринку.

Відкритий ринок – ринок, на якому операції з купівлі-продажу цінних паперів здійснюються між особами, що не є первинними кредиторами й позичальниками, і кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента, а також операції з рефінансування.

Міжбанківські розрахунки – безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим.

Кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку – це договірні відносини між банками, метою яких є здійснення платежів, розрахунків і надання інших банківських послуг за взаємними дорученнями.

Банки-кореспонденти – це банки, які встановили між собою кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку.

Кореспондентський рахунок – рахунок, який відкривається банку для обліку коштів і проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і коштом іншого банку на підставі укладеного договору.

Кореспондентський рахунок лоро – кореспондентський рахунок, що його відкриває банк банку-кореспонденту та за яким банк здійснює операції списання й зарахування коштів.

Кореспондентський рахунок ностро – кореспондентський рахунок в банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі.

Задоволення потреб клієнтів – це відповідає інтересам клієнтів, які зацікавлені в тім, щоби банк, котрий їх обслуговує, мав кореспондентські відносини з банками, які обслуговують їхніх контрагентів.

Оперативність розрахунків – значно пришвидшуються терміни розрахунків, оскільки вони здійснюються напряму, без будь-яких проміжних ланок.

Точність розрахунків – банки партнери матеріально зацікавлені в точності взаємних платежів, оскільки у випадку виявлення будь-яких порушень санкції застосовуватимуться проти цих же банків.

Нетто-розрахунки – розрахунки з використання спеціалізованих розрахункових установ і мереж останніми роками набувають дедалі більшого поширення.

Кліринг – це процедура періодичного взаємозаліку за зобов'язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи, що охоплює процес отримання, сортування й розподілу розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного розрахункового сальдо.

Каса RTGS – переказ великих сум грошей у режимі реального часу.

RTGS (Real - Time Gross Settlement) – це система розрахунків великими сумами, в якій і обробка інформації, і остаточний розрахунок здійснюються безперервно, тобто в режимі реального часу.

Система електронних платежів (СЕП) Національного банку України - це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання і захисту інформації.

Центральна розрахункова палата (ЦРП) – установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для ІПС щодо електронних міжбанківських розрахунків, використаних через СЕП, а також здійснює функції розрахункової палати, для банківських установ м. Києва і Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Інформаційно-пошукова система Національного банку України (ІПС) – складова частина СЕП, що призначена для надання користувачем довідкової інформації про платежі, виконані засобами СЕП.

Розрахункова палата (РП) – структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського регіону.

Банківський регіон – це сукупність банків-учасників СЕП, які мають кореспондентські рахунки в одному територіальному управлінні Національного банку України або здійснюють розрахунки за консолідованим кореспондентом рахунком, відкритим у цьому управлінні.

Віртуальний банківський регіон – це сукупність банків і філій банків, які обслуговуються одним програмно-технічним комплексом АРМ-2 СЕП.

Безпосередній учасник СЕП – банківська установа, що має технічний розрахунок у РП або у ЦРП.

Опосередкований учасник СЕП – філії банку, що є учасником ВПС і здійснює міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентом рахунком банку.

Консолідований кореспондентський рахунок – об'єднання коштів банку та його філій на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному управлінні Національного банку України з метою роботи банку в СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Технічний розрахунок банківської установи в СЕП – це інформація в електронній формі, що зберігається в програмно-технічному комплексі АРМ-2, поновлюється під час оброблення електронних розрахункових документів банківської установи та фактично відображає стан кореспондентського рахунку цієї установи на певний час.

Власний розрахунковий документ – документ на переказ сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів, документів на переказ готівки, доручень на договірне списання та представлений у формі електронних даних, що містять відповідні реквізити документа, зокрема й електронний цифровий підпис.

Службові повідомлення СЕП – це технологічна інформація в електронній формі, що пов'язана з проведенням платежів, має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами СЕП, передається засобами телекомунікаційного зв'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файлу.

Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП – це сукупність механізмів і правил роботи СЕП, банку та його філій, згідно з яким здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через СЕП.

Обласна дирекція – це філія банку, яка виконує спеціально обумовлені функції у здійсненні міжбанківських розрахунків групою філій та відділень цього банку, що розташовані в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.

Ліміт технічного розрахунку – це сума, що визначає мінімальний залишок коштів на технічному рахунку банку.

Ліміт початкових оборотів – це сума, що визначає максимальний обсяг початкових платежів, що їх банк може виконати за певний період.

Система електронної пошти Національного банку України (Система ЕП) – це система програмно-технічних засобів та організаційно-технологічних заходів забезпечення інформаційної взаємодії між банківськими та іншими установами в електронній формі.

Платіжна система – це система, що забезпечує здійснення переказування коштів між банківськими установами.

Розрахунковий банк – це банк, який здійснює облік результатів розрахунків між банками-учасниками певної платіжної системи, а також відображення цих результатів за їхніми рахунками, що відкриті в розрахунковому банку.

Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) – програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи, а також забезпечує взаємодію з СЕП, зокрема у ІПС.

Система електронних міжбанківських розрахунків України (СЕМР) – цілісна система, що призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручній для певного користувача формі і для моніторингу коррахунків банківських установ України.

Система моніторингу рахунків – підсистема, призначена для централізованого ведення і моніторингу коррахунків банків у Національному банку України.

Система термінових переказів – підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу.

Система клірингових розрахунків – підсистема для виконання платежів малими сумами в пакетному режимі.

 

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити до­даткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні та державні банки (далі — банки) використали всі можливості для збільшення або по­повнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку чи на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує, як уже зазначалося раніше, такі механізми рефінансування банків:

· проведення операцій рефінансування;

· надання стабілізаційного кредиту;

· операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.

Операції рефінансування банків НБУ проводить через кількіс­ний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит овернайт).

НБУ здійснює рефінансування банків тільки під забезпечення, крім кредиту овернайт (бланкового):

· державних цінних паперів (облігації внутрішньої державної позики і облігації зовнішньої державної позики України) та інших боргових зобов'язань держави України;

· векселів суб'єктів господарської діяльності — резидентів України, що враховані банком за дисконтною ставкою не нижчою, ніж облікова ставка НБУ. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселів нерезидентів, авальованих іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж «інвестиційний клас»;

· подвійних складських свідоцтв, що містять складські свідо­цтва та заставні свідоцтва (далі — подвійні складські свідоцтва), за умови надання банком кредиту під їх забезпечення;

· іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю;

· облігацій підприємств, що вільно обертаються на ринку, або облігацій підприємств з додатковим забезпеченням;

· облігацій місцевих позик, що вільно обертаються на ринку.

 

Під забезпечення кредиту банк може запропонувати лише однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі, або подвійні складські свідоцтва, або іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, або облігації підприємств, або облігації місцевих позик). Не дозволяється пропозиція різних видів забезпечення в одній заявці.

Національний банк здійснює рефінансування банків у таких розмірах від застави:

· під забезпечення державних цінних паперів у розмірі до 100 % від балансової вартості державних цінних паперів з ураху­ванням процентів за користування кредитом та пені;

· під забезпечення векселів, подвійних складських свідоцтв строком до 14 днів у розмірі до 80 % від балансової вартості вра­хованих векселів або подвійних складських свідоцтв, строком до 365 днів — у розмірі до 70 % з урахуванням процентів за корис­тування кредитом, пені та збитків;

· під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою до­хідністю строком на 14 днів у розмірі до 30 % від суми кредиту, наданого банком позичальнику, строком до 365 днів — у розмірі до 20 % з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків;

· під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик строком до 14 днів у розмірі до 70 % від їх балансової вартості, строком до 365 днів — у розмірі до 60 % з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків.

Територіальні управління НБУ мають перевіряти правильність визначення банками справедливої вартості та корисності цінних паперів, які надані під забезпечення кредитів Національного банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, а також у разі необхідності вимагати від банків приведення у відповідність наданих цінних паперів до суми одержаного кредиту рефінансування Національного банку.

НБУ може кредитувати через відповідні механізми рефінансу­вання, якщо банк дотримується таких вимог:

· має ліцензію Національного банку на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;

· строк діяльності — не менше ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;

· має активи, які можуть бути прийняті Національним бан­ком у заставу (крім кредиту овернайт (бланкового));

· виконує такі нормативи: мінімального розміру регулятив­ного капіталу (НІ), адекватності основного капіталу (НЗ), макси­мального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

· сформував резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в повному обсязі відповідно до встанов­лених вимог;

· здійснює своєчасне погашення одержаних від Національно­го банку кредитів та сплачує проценти за користування ними;

· є учасником інформаційної системи міжбанківського кре­дитного ринку.

Національний банк може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів та строків рефінансування, а та­кож виду забезпечення кредиту рефінансування.

У разі звернення за кредитом рефінансування строком до 365 днів банк, крім вимог, викладених вище, має дотримуватися та­ких додаткових вимог:

· у кредитному портфелі банку кредити (крім кредитів стро­ком понад один рік), що отримані ним на міжбанківському ринку та надані іншим банкам, не перевищують 20 % від загальної суми зобов'язань банку на останню звітну дату, що передує даті звер­нення;

· прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку (відповід­но до визначених у нормативно-правових актах Національного банку з питань банківського нагляду критеріїв їх класифікації) становлять до 10 % від суми кредитного портфеля;

· сума заборгованості за кредитами Національного банку (крім кредиту овернайт), у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на участь у тендері, не повинна перевищувати 50 % розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

Департамент монетарної політики без перевірки передає заявку відповідному територіальному управлінню для здійснення по­дальшої перевірки, а саме:

· урахування векселів, їх обліку на відповідному рахунку бух­галтерського обліку згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

· подвійних складських свідоцтв та іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю відповідно до вимог законодавства України.

У кредитному договорі між банком і Національним банком передбачається, що в разі недостатності в банків коштів для од­ночасного погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість за кредитом, у другу — проценти за користування ним та пеня, а потім відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання. Національний банк України може ініціювати дострокове розірвання кредитного договору за коштами, наданими на строк понад 14 днів, за умови виявлення фактів надання банком недостовірної інформації (у тому числі звітної), яка мала істотний вплив на прийняття рішення щодо підтримання заявки банку про надання кредиту рефінансування.

Національний банк щоденно (у робочі дні) до 17-ї години ого­лошує банкам засобами електронної пошти розмір процентної ставки за кредитами овернайт, що діятиме наступного робочого дня. Розмір процентної ставки за кредитами овернайт оголошується окремо за кредитом овернайт під забезпечення державними цінними паперами та кредитом овернайт (бланковим). Розмір процентної ставки за кредитом овернайт під забезпечення держа­вними цінними паперами має бути не нижчим облікової ставки Національного банку плюс один процентний пункт. Розмір процентної ставки за кредитом овернайт (бланковим) установлюється не нижчим, ніж облікова ставка Національного банку плюс два процентні пункти.

Генеральний кредитний договір має передбачати обов'язкові умови щодо:

· безспірного списання Національним банком заборгованості (суми основного боргу та процентів за користування кредитом) з кореспондентського рахунка банку відповідно до статті 73 Зако­ну України «Про Національний банк України» у разі неповер­нення банком кредиту та процентів за користування ним до 14-ї години наступного після отримання кредиту робочого дня;

· перерахування коштів за умови надання/повернення кредиту овернайт під забезпечення державних цінних паперів з одночасним блокуванням/розблокуванням відповідних державних цінних паперів на рахунках у цінних паперах банків згідно з порядком, визначеним нормативно-правовими актами Національного банку з питань депозитарної діяльності;

· задоволення вимог за рахунок отриманої гарантії або вра­хованого векселя, авальованого іншим банком..

НБУ може надавати стабілізаційний кредит банку, який пере­ведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для кредитних операцій комерційного банку не використовується.

Інструментом оперативного управління ліквідністю банківської системи та регулювання обсягів грошової маси в обігу, який вико­ристовує НБУ при здійсненні грошово-кредитної політики, є операції репо. НБУ може проводити з банками операції «прямого» і «зво­ротного» репо на визначену суму і на відповідний строк.

Банки, які потребують підтримання своєї короткострокової лі­квідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій «прямого» репо. Для участі в операціях репо банки повинні до­тримуватись умов щодо їх рефінансування НБУ.

При здійсненні операцій «прямого» репо в договорі має бути передбачено, що в разі несвоєчасного виконання банком зобов'язання щодо зворотної купівлі державних цінних паперів НБУ може застосувати примусове безспірне стягнення відповід­ної суми коштів з кореспондентського рахунка банку.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність кредитних операцій центральних банків із комерційними та державними банками.

2. Проаналізуйте види кредитів рефінансування центрального банку.

3. Розкрийте основні умови допуску банків до операцій рефінансування Національним банком.

4. Які види забезпечення кредитів рефінансування приймаються Національним банком?

5. Проаналізуйте основні вимоги, що висуваються до векселів, які приймаються для забезпечення кредитів рефінансування НБУ.

6. У чому полягає сутність рефінансування банків через надання кредитів овернайт?

7. Проаналізуйте механізм надання банкам кредитів овернайт.

8. У чому полягає сутність рефінансування банків шляхом короткострокового та середньострокового кредитування банків?

9. Розкрийте порядок проведення кредитних тендерів Національного банку.

10. Проаналізуйте порядок проведення операцій прямого РЕПО.

11. Розкрийте порядок проведення операцій зворотного РЕПО.

12. Які умови та механізм надання стабілізаційного кредиту?

13. Проаналізуйте варіанти надання стабілізаційного кредиту комерційним банкам.

14. Розкрийте сутність і види депозитних операцій НБУ.

15. Що таке депозитні сертифікати НБУ, які умови їх випуску та розміщення?

16. Розкрийте сутність та умови проведення операцій НБУ з державними цінними паперами на відкритому ринку.

17. Проаналізуйте роль центрального банку в організації міжбанківських розрахунків.

18. Розкрийте сутність принципів здійснення міжбанківських розрахунків.

19. Який механізм здійснення міжбанківських розрахунків через організацію двосторонніх кореспондентських відносин?

20. У чому полягає особливість міжбанківських розрахунків із використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків?

21. Як здійснюються міжбанківські розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ)?

22. Проаналізуйте методи здійснення міжбанківських розрахунків в Україні.

23. Розкрийте сутність і основні завдання СЕП НБУ.

24. Які загальні умови виконання розрахунків через СЕП НБУ?

25. Проаналізуйте загальні принципи організації роботи СЕП НБУ.

26. Розкрийте особливості моделей обслуговування банків (філій) у СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком.

27. Яка технологія міжбанківських розрахунків у СЕП Національного банку України?

28. Проаналізуйте організацію міжбанківських розрахунків через СЕП НБУ.

29. Назвіть особливості здійснення міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками лоро, ностро в Україні.

30. Розкрийте механізм здійснення розрахунків через внутрішньобанківську платіжну систему в Україні.

 

Бібліографічний список

[1, 8, 11, 14, 15, 20, 22, 23, 29, 30, 33, 38, 39, 40].

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 169; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.83.176.101 (0.096 с.)