Політичний притулок, його види й умови надання 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Політичний притулок, його види й умови надання



Політичний притулок – це надання державою певній особі юридично закріпленої можливості переховуватися від переслідувань з політичних мотивів з боку країни громадянства чи постійного місця проживання. При цьому переслідування з політичних мотивів – це переслідування не лише за політичні переконання, але й за громадську діяльність, релігійні переконання, расову або національну належність тощо.

В міжнародному праві не існує спеціальних правил щодо надання притулку і користування ним. Так, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права взагалі не містить такого поняття. Однак Загальна декларація прав людини передбачає право кожної людини шукати притулку і користуватися ним. Однак це право не визнається і не може бути використано при вчиненні особою неполітичного злочину або діяння, що суперечить цілям і принципам ООН. В цілому переважна більшість норм, що стосуються політичного притулку, мають характер міжнародних правових звичаїв.

Резолюцією ГА ООН від 14.12.1967 р. була затверджена Декларація про територіальний притулок, яка, щоправда, не має загальнообов’язкового характеру. Відповідно до цієї Декларації притулок надається державою в силу свого суверенітету і тому лише ця держава може визначати підстави надання притулку та визначати їх наявність чи відсутність у конкретному випадку. Процедура і умови надання притулку, так само як і статус осіб, яким цей притулок надано, залежать від внутрішнього законодавства держави. Саме по собі звернення з проханням про надання політичного притулку ще не означає, що цей притулок буде надано. Як правило, не допускається надання політичного притулку особам, які вчинили злочини проти миру і безпеки людства, а також окремі види злочинів з міжнародним характером, зокрема, піратство, торгівлю наркотиками чи работоргівлю.

В Україні порядок надання політичного притулку законодавчо не врегульовано, хоча можливість надання політичного притулку передбачено Конституцією України, Законом України “Про громадянство” та іншими нормативно-правовими актами. У 2001 р. Верховною Радою України було прийнято за основу проект Закону про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства, однак і до цього часу цей Закон не було прийнято.

Розрізняють такі види політичного притулку:

– територіальний притулок – це надання державою певній особі можливості переховуватися на власній території.

– дипломатичний (екстериторіальний) притулок полягає в наданні можливості переховуватися в приміщенні дипломатичного представництва іноземної держави або на іноземному військовому судні. В сучасному міжнародному праві склалося звичаєве правило, яке забороняє надання дипломатичного притулку, однак таке право визнається в країнах Латинської Америки і ґрунтується на положеннях Міжамериканської конвенції про дипломатичний притулок 1954 р. Це право має досить умовний характер, зокрема, дипломатичний притулок може надаватися лише з політичних міркувань у надзвичайних випадках і виключно на строк, необхідний для виїзду особи за межі держави перебування. В будь-якому випадку дипломатичний притулок не може бути наданий особам, звинуваченим або засудженим за вчинення загальнокримінального злочину.

Рішення про надання політичного притулку, як правило, приймається главою держави (президентом, прем’єр-міністром, монархом тощо). Якщо держава визнає можливим надавати дипломатичний притулок, то таке рішення може прийматися також і главою дипломатичного представництва. Під час війни рішення про надання притулку нерідко надається головнокомандуючим збройних сил, командирами військових частин чи з’єднань, а також капітанами військових суден. Відповідно до проекту Закону про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства рішення про надання політичного притулку має приймати Президент України, а попередній розгляд питання має здійснювати Комісія з питань притулку при Президентові України.

В цілому, особи, яким надано притулок, мають такий же статус, як і звичайні іноземці. Держава, яка надала політичний притулок особі, не має права забороняти їй перетин власного кордону а також висилати до країни, де її може бути піддано переслідуванню. Особа, якій певна держава надала політичний притулок, отримує право на надання їй з боку цієї держави т.зв. квазідипломатичного захисту у випадку порушення її прав за кордоном. Нарешті, ще одним наслідком надання притулку є те, що держава, яка його надала, бере на себе відповідальність за дії цієї особи, в т.ч. зобов’язана перешкоджати недружнім актам такої особи стосовно держави, яку вона залишила, чи будь-якої іншої держави або міжнародної організації.

Політичний притулок може бути припинено за рішенням компетентного органу держави перебування, якщо особа, якій надано політичний притулок:

– повернулася для постійного проживання до держави громадянства або постійного проживання;

– виїхала для постійного проживання до третьої держави;

– добровільно відмовилася від політичного притулку;

– набула у встановленому порядку громадянство держави, яка надала притулок;

– отримала притулок внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей, підроблених чи фальшивих документів;

– займається діяльністю, яка суперечить цілям та принципам ООН;

– займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці держави, яка надала притулок.

 


[1] Аристотель. Политика / Аристотель. - М.: АСТ, 2010. – 400 с.; Доватур А. Политика и политии Аристотеля / А. Доватур. – М.; Л.: Наука, 19б5. – 393 с.

[2] Аквинский Ф. Сумма теологии / Ф. Аквинский – К.: Ника-Центр, 2008. - 53б с.

[3] Франк С. Л. Духовные основы общества / С. Л. Франк. – М.: Республика, 1992. – 511 с.

[4] Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположники критической философии права и государства / О. Хеффе; пер. с англ. – М.: Гнозис, 1994. – 319 с.

[5] Соснина Л. М. Тенденции исследования справедливости в зарубежной социальной психологии / Л. М. Соснина // Психологический журнал. – 2006. – № 5. – С. 40–50; Ценности и социальные установки современных студентов: структура и динамика: [моногр.] / отв. ред. Б. С. Алишев. – Казань: Денис, 2010. – 240 с.

[6] Соснина Л. М. Тенденции исследования справедливости в зарубежной социальной психологии / Л. М. Соснина // Психологический журнал. – 2006. – № 5. – С. 40–50.

[7]



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 437; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.142.134 (0.021 с.)