А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів. В (Breathing). Штучна вентиляція легень рот у рот.

С (Circulation). Штучне підтримання кровотоку. У перші 30 с зупинки сер­ця — прекардіальний удар, потім — непрямий масаж серця.

II стадія (ABC + Д)

Д (Drugs). Медикаментозна терапія зупинки кровообігу: вводять 2-3 мг адреналіну, 3 мг атропіну, 300 мг аміодарону чи 1 мг/кг лідокаїну; при гіпо­магніємії — сульфат магнію — 8 мл 25%-ного розчину магнію сульфату; при гіперкаліємії, метаболічному ацидозі та передозуванні трициклічними анти­депресантами — бікарбонат натрію (50 ммоль). Якщо дефібриляція проводить­ся в перші 3 хв, то виживання може досягати 74%, а якщо вона проводиться пізніше, то виживання складає менше 40%. Встановлено, що при безуспішній дефібриляції аміодарон більш ефективний, ніж лідокаїн (!).

Призупиняти серцево-легеневу реанімацію можна тільки тоді, коли були використані всі доступні методи і не спостерігались ознаки її ефективності протягом ЗО хв. (починати відрахунок часу необхідно не від початку проведен­ня серцево-легеневої реанімації, а з того моменту, коли вона перестала бути ефективною, тобто через 30 хв, протягом яких відсутня електрична активність серця).

Ефективність серцево-легеневої реанімації на догоспітальному етапі не пе­ревищує 40%, а серед пацієнтів, у яких вона проведена в стаціонарі, виживає лише 14-17%. Більшість хворих, у яких проведення серцево-легеневої реаніма­ції відновлює діяльність серця, помирає протягом 3-х діб від постреанімацій-ної дисфункції міокарда.

Під час компресій грудної клітки відбувається газообмін (оксигенація кро­ві та виведення С0₂) за принципами високочастотної штучної вентиляції ле­гень, що також може частково компенсувати респіраторні потреби організму. Припинення компресій грудної клітки на час проведення дихання «рот у рот» призводить до критичного зменшення тиску в аорті та величин мозкового й коронарного кровообігу. Між тим вдування повітря в дихальні шляхи підви­щує внутрішньоплевральний тиск і зменшує величину венозного повернення до серця. Під час вдування в дихальні шляхи повітря (500-600 мл) збільшу­ється ризик потрапляння його до шлунка та його перерозтягнення, що сприяє регургітації та аспірації до дихальних шляхів шлункового вмісту.

Останнім часом опубліковані дані, що зменшення частоти дихання при­зводить до покращення результатів серцево-легеневої реанімації. В Япо­нії в крупному проспективному дослідженні (4068 пацієнтів) доведено, що проведення лише компресій супроводжувалось достовірним покращенням ре­зультатів реанімації у порівнянні з традиційними заходами серцево-легеневої реанімації. Тому за останньою схемою реанімацій співвідношення непрямого масажу серця і дихання «рот у рот» складає 30:2. Для медиків не буде помил­кою проводити безперервно штучний масаж серця протягом кількох хвилин, а вентиляцію легень розпочнуть пізніше і проводитимуть її значно рідше. Ме­дикам пропонується самостійно вибирати методику проведення реанімації у залежності від власного досвіду та виниклих обставин.

При проведенні реанімаційних заходів доцільно звернути увагу на такі рекомендації:

• для підвищення серцевого викиду і зменшення навантаження на міокард компресії необхідно проводити протягом 2-х хвилин після дефібриляції навіть за відновлення серцевого ритму;

• якщо після дефібриляції ритм серця не відновлено, другий і подальший розряд доцільно проводити тільки після додаткових циклів компресій;

• заходи серцево-легеневої реанімації можуть бути ефективними лише тоді, коли їх проводять протягом перших 5 хв з моменту розвитку РСС;

• затримка проведення компресій грудної клітки на кожну хвилину при­зводять до зниження виживання на 10-15%(!);

• на сьогодні одним з головних шляхів покращення ефективності непрямо­го масажу серця є значне скорочення перерви під час його проведення (навіть на проведення штучного дихання та повторних дефібриляцій);

• для підвищення ефективності реанімаційних заходів необхідно оснасти­ти дефібриляторами не тільки всі машини швидкої допомоги, але й громадські місця (аеропорти, супермаркети, казино тощо).

Типові помилки при проведенні серцево-легеневої реанімації: