Не хлібом єдиним живе людина 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Не хлібом єдиним живе людина



Фразеологізм походить із Біблії. Сорок днів і ночей постився Ісус і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до нього диявол і сказав:

«Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння стало хлібом». Той відповів: «Написано: Людина житиме не самим хлібом, а

кожним словом, що виходить з уст Божих» (Матвій, 4:4).

Фразеологізм уживають у значенні: для людини бути ситою, жити в достатку не головне, є в житті важливіші цінності — духовні.

Нитка життя

Давні греки вірили, що долю людини визначають боги. Існує міф про трьох богинь долі — Мойр. Їх зображували в образах трьох старих потворних жінок, що тримають нитку людського життя. Клото (та, що пряде) сукає нитку, Лахесис (та, що визначає долю) проводить її через усі випробування, Атропос (невідворотня), перерізуючи нитку, обриває життя людини.

Отже, нитка життя — символ людської долі.

Ні кола ні двора

Давні слов’яни колом називали землю, бо її огороджували кілками. На коли ділили луги, сінокоси. Та деякі дослідники стверджують, що у фразеологізмі «ні кола ні двора» кіл — це кілок для огорожі. Він став символом злиднів і бідності. У людини, в якої не було огорожі, навіть кілка для неї, отже, не було й двору, який потрібно огороджувати. Тому про бідняків часто кажуть:

у нього ні кола ні двора.

Ні на йоту

«Йота» — назва літери грецького алфавіту, якою позначали звук [і] та довготу голосних. В іншій позиції йота могла бути пропущена, бо для вимови нічого не значила, але правила правопису вимагали її неухильного збереження.

У переносному значенні «йота» — це дуже маленька частина, мізерна доля чого-небудь; крихта. Коли кажуть: «ні на йоту», мають на увазі ні на скільки, нітрохи. Синонім до цього фразеологізму — «ні на гран».

Обітована земля

Обітованою (обіцяною) землею у Біблії названо Палестину, куди Бог, пообіцявши, привів євреїв із Єгипту, де вони перебували в полоні. Бог сказав Мойсеєві, що приведе євреїв у землю добру і простору, що тече молоком і медом.

Вислів «обітована земля» означає місце, де легко і радісно, куди хтось пристрасно прагне потрапити.

Одвідати хліба-солі

Хліб і сіль у слов’ян завжди були знаком прихильності, чистоти і шляхетних намірів. Словами «просимо хліба-солі одвідати» запрошували до столу, «дякуємо за хліб-сіль» — дякували за гостинність. «Хлібосольний господар» — найбільша похвала людині, яка вміє приймати гостей. Існує переконання, що подорожній, котрий скуштував чийогось хліба-солі, уже не міг до господарів мати неприязних почуттів і ставав рідною людиною.

Один як палець (перст)

Поява вислову пов’язана із давнім способом рахувати на пальцях (до цього часу існує вислів «на пальцях перелічити»). Перші десять цифр називали перстами. Першим загинали великий палець: він розміщений окремо від інших зімкнутих пальців відкритої долоні і називався перстом. Тому й кажуть: один як палець (перст), коли йдеться про одного, одинокого, самотнього.

Одна ластівка весни не робить

Крилатий вислів, як і багато інших, належить давньогрецькому байкареві Езопу. В одній із його байок розповідається про юнака, котрий розтратив батьківську спадщину. У хлопця лишився тільки плащ, але він і його продав, побачивши ластівку — провісницю весни і тепла. Та вдарив мороз, ластівка загинула, а юнак з обуренням дорікав їй, що вона його обдурила.

Поява ластівок справді знаменує початок потепління, проте одна пташка ще не показник.

Вислів «одна ластівка весни не робить» означає, що окремі ознаки, прикмети явища не свідчать про його виникнення або існування насправді.

Одним миром мазані

Миро — масляниста ароматична речовина, якою під час церковного обряду помазання священик змащує лоби прихожан.

Про людей, котрих об’єднує спільна риса (частіше негативна), іронічно кажуть, що вони одним миром мазані.

Олімпійський спокій

Олімп — це гора в Греції, яку в давнину вважали священною. Греки вірили, що на ній живуть боги, котрих називали олімпійцями. Вони могли гніватися, і тоді говорили: «олімпійські громи лунають». Боги панували над світом, нікого не боялися і нікому не підкорялися, завжди стояли над повсякденними турботами і тому відзначалися стриманістю, незворушним, величним спокоєм.

Фразеологізм «олімпійський спокій» відомий у двох значеннях: так кажуть про представників влади, які байдужі до людських турбот; а також про непорушну велич, непохитний спокій і самовладання.

Опудало горохове

Здавна селяни, щоб відлякати птахів, виставляли на полях опудала — фігури людей, зроблені зі збитих навхрест рейок і вдягнені в лахміття. У такий спосіб захищали врожай кукурудзи, соняха, квасолі. Однак у фразеологізмі прижилося тільки горохове опудало. Так називають людину, одягнену безглуздо, кумедно, без смаку.

Осідлати Пегаса

Фразеологізм має античне походження. Пегас — чарівний крилатий кінь. Стародавній міф розповідає, що Пегас злетів на Олімп, де приносив Зевсові грім і блискавку. У ІІІ тис. до н. е. александрійські поети створили легенду про Пегаса як про коня поетів. Якось музи співали так гарно, що вся природа слухала їх у заціпенінні, а гора Гелікон від захоплення почала швидко рости і досягла аж до неба. Тоді олімпійські боги наказали Пегасу повернути гору назад. Кінь ударив по ній копитом, утоптавши в землю, а на місці удару забило джерело Гіппокрена.

Кожен, хто пив воду з цього дивовижного джерела, раптом починав говорити віршами. Відтоді Пегас і став конем муз, а пізніше поетів.

Фразеологізм «осідлати Пегаса» означає стати поетом.

Останній із могікан

Могікани — це індіанське плем’я Північної Америки. Європейські колонізатори, що припливли освоювати новий континент, виселяли їх з обжитої землі на території сучасних штатів Нью-Йорка, Пенсільванії, Огайо та ін. Індіанці, серед них і могікани, вели тривалу тяжку боротьбу із загарбниками. Та сили були нерівні. Американський письменник Дж.-Ф. Купер (1789—1851) присвятив цій події роман «Останній із могікан», у якому повідав про непросту долю останнього представника славетного племені. Завдяки популярності роману його назва поширилася і набула узагальненого значення.

Фразеологізм «останній із могікан» означає останнього представника будь-якої групи людей, роду, народності.

Ось де собака заритий

Існує багато пояснень цього фразеологізму. Давньогрецький письменник Плутарх в одному зі своїх творів розповів про собачу вірність. Пес, доганяючи господаря, який плив на кораблі, загинув від надмірної перевтоми і повного знесилення. Вдячний хазяїн закопав його на острові Саламін. Могилу героїчного пса, за народними переказами, багато століть показували всім, хто цікавився цією легендою.

Відтоді фразеологізм «ось де собака заритий» уживають у багатьох мовах у значенні: ось у чому головна причина, ось де захована ця таємниця.

Пальма першості

У давній Греції існував звичай нагороджувати переможця у змаганнях пальмовою гілкою — атрибутом богині перемоги Ніки.

Античний вислів «пальма першості» став символом переваги в чомусь.

Панацея від усіх хвороб

У давньогрецькій міфології Панацея — богиня зцілення, донька бога лікарювання Ескулапа. Середньовічні алхіміки намагалися знайти універсальні ліки, які допомагали б від усіх хвороб, тому й назвали його ім’ям богині-цілительки.

Нині словом «панацея» називають засіб не тільки від недуг, а й від усіх проблем.

Панічний страх

За давньогрецьким міфом, коли народився бог природи Пан, покровитель лісів і їх мешканців, навіть мати жахнулася від його зовнішності. Дитина з’явилася на світ із рогами, ратицями, приплющеним носом і цапиною борідкою. Щойно народившись, він одразу ж почав стрибати, сміятися, чим ще більше лякав матір. Та оскільки дитя було маленьким богом, боги на Олімпі зустріли його радісно. Пан виявився добродушним, веселим божеством, створив флейту і чудово на ній грав. Коли порушували його відпочинок, страшенно гнівався, наганяючи на людей жах.

Коли пастух чи звіролов чули в гущавині дикі звуки або шум, чийсь сміх чи свист, то були впевнені, що це Пан. Бідні люди лякалися, відчуваючи шалений страх, серед них виникала паніка.

Саме від імені Пана походить вислів «панічний страх» (також і саме слово «паніка»), який означає підсвідомий, раптовий, сильний страх, що відразу охоплює багатьох і спричиняє сум’яття.

Передати куті меду

За давніми українськими звичаями, на зимових святках тричі варили головну звичаєво-обрядову страву — кутю. Першу кутю готували на Святвечір, називали багатою, або Колядою, другу — у переддень Василя — щедрою, третю — у переддень Водохреща — голодною. Варили цю страву з найдобірнішої пшениці в глиняному горщику на непочатій (набираній до схід сонця) воді. Готову кутю змішували з медом і маком. Щоб кутя була смачна та поживна, потрібно не перебавити меду. Занадто солодкий смак може зіпсувати головну страву різдвяних свят.

Фразеологізм «передати куті меду» означає перевищувати що-небудь, норму, міру в чому-небудь.

Перейти Рубікон

Вислів пов’язаний із життям визначного державного діяча Давнього Риму — Юлія Цезаря. Переходячи з військом через річку Рубікон, що була кордоном між Умбрією і Галлією в 49 р. до н. е., Цезар порушив розпорядження сенату, за яким він не мав права очолювати війська в межах Італії, і розпочав громадянську війну. Перетнувши Рубікон, Цезар переможно рушив до завоювання повної одноосібної влади в Римі.

Фразеологізм «перейти Рубікон» означає зробити незворотний крок, рішучий вчинок, перейти рубіж, межу.

Перекувати мечі на рала

Народи Сходу вживали цей вислів ще три тисячі років тому. У часи постійних воєн люди мріяли про мир на землі, щоб можна було орати землю, сіяти хліб, ростити дітей, будувати житло. У Біблії є рядки: «І перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи, не здійме меча народ на народ, і не будуть більше воювати».

У сучасній мові фразеологізм «перекувати мечі на рала» вживають у значенні: роззброїтися, відмовитися від войовничих намірів.

Перемивати кісточки

Вислів пов’язаний зі стародавнім обрядом перепоховання. Через кілька років після смерті, щоб очистити душу померлого від гріхів і зняти з неї закляття, останки викопували і перемивали. Такий обряд супроводжувався спогадами про покійника, оцінками його характеру, вчинків, справ тощо. Це зумовило те, що фразеологізм «перемивати кісточки» набув переносного значення — пліткувати, пересуджувати.

Переходити дорогу

Дорога асоціюється із життєвим шляхом. За легендою, дороги з’являлися в часи до виникнення світу, коли за наказом Бога у їх прокладанні брали участь усі звірі, за винятком крота, який не послухався Господа. Тому коли кріт переповзе дорогу, він дохне. Із дорогою пов’язані численні повір’я і забобони. Не можна будувати житло там, де раніше була дорога, щоб життя в домі було спокійним; на дорозі, як і на межі, не можна спати, сидіти, кричати, справляти природні потреби, щоб не стати бар’єром для нечистої сили; вагітній жінці не можна їсти, ідучи дорогою, щоб дитина не була слинявою та ін. Коли вирушали кудись у справі, остерігалися, щоб ніхто не перейшов дороги з порожніми відрами, бо не пощастить, і навпаки — повні відра віщували успіх. Не можна було переходити дорогу весільній і похоронній процесіям.

Нині вислів «перейти дорогу» вживають у прямому й переносному значеннях, а саме: стати на заваді у здійсненні чогось.

Персона ґрата

Фразеологізм походить із латини, яка до XVIII ст. була мовою науки та культури в усій Європі. У буквальному перекладі вислови «персона ґрата» і «персона нон ґрата» означають ба-

жану і небажану особу. Найчастіше їх використовують для характеристики ставлення до дипломатичного представника в тій країні, яка його приймає. У переносному значенні «персона ґрата» — особа, до котрої ставляться прихильно.

Півпальця здачі

Крилатий вислів «півпальця здачі» увійшов у мовлення з легкої руки Тараса Шевченка. Відтоді він означає відповідь на приниження, зневагу, демонстративну погорду.

На час гостювання в Рєпніних у Яготині, Тарас Григорович уже був знаним українським поетом і користувався загальною повагою. Один панок, завітавши до них, поставився з погордою до недавнього кріпака і при знайомстві замість руки подав мізинець. Шевченко весело промовив: «Ой, та навіщо ж так багато? Нате вам півпальця здачі», — і простягнув панові дулю.

Піддати анафемі

З грецької мови слово «анафема» перекладається як «закляття» — приречення когось чи чогось до загибелі; відлучення від церкви.

Вислів «піддати анафемі» трапляється у Першому посланні апостола Павла до коринфян: «Як хтось не любить Господа, анатема (анафема) на нього! Хай буде проклятий, приречений на знищення». У православній церкві обряд відлучення здійснюють і донині. Відлучають від церкви єретиків і тих грішників, які не розкаюються.

У переносному значенні «піддати анафемі» означає нещадно осудити.

Підкурювати ладаном

Ладан — ароматична смола, яку спалюють під час богослужіння, щоб отримати запашний дим. Його вважають субстанцією (сутністю) душі. Сосна і кедр, із яких добувають ладан, наділені великою життєвою силою, що є засобом спілкування з Богом. Ладан — «аромат обожнюючий», молитва-звертання до неба; запах доблесті і чистоти. Саме спалення ладану символізує принесення жертви вогню, а підкурювання — один зі способів позбавлення від нечистої сили. Священик спалює ароматичну смолу в кадилі, з яким обходить храм, щоб прогнати злих духів і звеличити Ім’я Господнє. Також шматочки ладану люди носять у ладанках на шиї як оберіг.

Фразеологізм «підкурювати ладаном» означає надмірно вихваляти, підлещуватися.

Пізнай самого себе

Належить цей вислів давньогрецьким філософам. Услід за ними український любомудр Григорій Сковорода у філософських трактатах і байках закликав людей пізнати самих себе, адже шлях до щастя лежить через усвідомлення своїх здібностей і нахилів до певного роду діяльності. Такі погляди він висловив зокрема у байці «Бджола і шершень».

Фразеологізм «пізнай самого себе» має пряме значення.

Піррова перемога

До наших днів фразеологізм дійшов завдяки давньогрецькому філософу Плутарху. Він згадував, що перемога над римлянами в 279 р. до н. е. коштувала емірському царю Пірру стількох жертв, що коли він про це дізнався, то вигукнув: «Ще одна така перемога і ми загинули!». Справді, наступного року римляни вщент розбили його війська.

Вислів «піррова перемога» означає перемогу, що не виправдовує покладених зусиль і засобів; перемогу, що дорівнює поразці.

Після дощику в четвер

З давніх-давен люди вірили, що є легкі та важкі дні. Вони пов’язували семиденний тиждень із планетами, кожній із яких відповідав один день тижня. Понеділок — важкий день, бо присвячений богині Місяця, ночі і темного царства. Четвер слов’яни пов’язували із Перуном, богом війни, сонця, весни, родючості, покровителем землеробства. Він відав дощами, громами. Щочетверга Перунові приносили жертву і просили, щоб послав дощ. Однак минали четверги, а на небі не було жодної хмаринки. Так і народився іронічний вислів «після дощику в четвер», тобто ніколи.

Піти несолоно сьорбавши

Сіль у давнину коштувала дорого, бо возили її здалека, а дороги були погані, податки — чималі. Нині ми солимо їжу під час приготування, а колись пекли і варили без неї, солили лише за столом, щоб зекономити цінний продукт.

Часто господар солив їжу сам, а іноді, намагаючись виразити прихильність гостю, пересолював. Гостеві, який сидів з іншого краю стола, не завжди вистачало солі. Значить, одному пересолювали, а інший ішов несолоно сьорбавши.

У переносному значенні цей вислів означає: без результату, безуспішно.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 649; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.211.188.101 (0.036 с.)