Коли гора не йде до магомета, то магомет іде до гори

На думку дослідників народної творчості, цей фразеологізм походить з анекдотичного оповідання про Ходжу Насреддина, героя східного фольклору. Ходжа Насреддин видавав себе за святого. Він казав, що примусить пальмове дерево підійти до нього, та, зрозуміло, це не сталося. Тоді кмітливець сам піді-

йшов до пальми зі словами: «Якщо пальма не йде до мене, я йду до неї. Пророки й святі не зарозумілі».

У переносному значенні вислів «коли гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори» означає вимушену поступку.

Колос на глиняних ногах

Слово «колос» походить з грецької мови і означає «статуя». Спочатку колосом називали будь-яку статую, а з появою Колоса Родоського (одного із семи чудес світу — величезної статуї Геліоса, що стояла над протокою на острові Родос) — тільки статуї великих розмірів. Закінчені глиняні деталі скульптури ховали під бронзовою оболонкою. Для того часу споруда була великою і величною. Однак глиняна основа зрештою не витримала, і під час землетрусу статуя зруйнувалася.

Вислів «колос на глиняних ногах» означає щось величне, що має неміцну, хитку основу.

Колумбове яйце

Вираз пішов у світ з іспанського народного анекдоту: багато мудреців намагалися поставити яйце вертикально, та лише Хуанело здогадався вдарити кінцем яйця об стіл, — шкаралупа тріснула, і яйце було встановлено. Дехто пов’язує цей анекдот із Христофором Колумбом. У відповідь на іронічне зауваження, що відкриття Америки не становило великих труднощів, Колумб запропонував своєму співбесіднику поставити яйце вертикально. Коли той не зміг, Христофор поставив яйце, надбивши його, і сказав, що це зовсім не складно.

Відтоді «колумбовим яйцем» називають неочікуваний сміливий вихід зі скрути чи кмітливе вирішення складного питання.

Колупати піч

В Україні здавна існував культ печі. І не тільки тому, що в ній варили їжу, пекли хліб, сушили збіжжя, на ній спали, лікували застуди тощо. Піч була покровителькою і членом родини. Її вважали символом материнського начала, непорушності сім’ї, неперервності життя, рідної хати. Тому піч була священним місцем, де жінка мала народжувати дитину. Категорично заборонялося плювати в палаючий вогонь, лаятись біля печі. Вона була оберегом від нечисті. У ній випікали святиню — весільний коровай. З великою пошаною наречена вклонялася передньому куту хати, порогу і печі, а потім уже іконам.

Відомий обряд, коли засватана дівчина колупала піч. Деякі дослідники вважають, що в такий спосіб вона виконувала символічний акт: під нігті потрапляли часточки батьківського домашнього тепла, які дівчина хотіла взяти в дім нареченого.

Отже, колупати піч означає висловлювати бажання вийти заміж за того, хто просить руки.

Комар носа не підточить

Цей фразеологізм є у всіх слов’янських мовах. Спочатку під фразою «комар носа не підточить» розуміли щільно підігнані дошки, колоди, камені, між якими важко було просунути навіть такий тонкий і гострий предмет, як комариний ніс.

У наш час фразеологізм «комар носа не підточить» уживають на означення якісної роботи, в якій важко знайти недоліки.

Корінь зла

У Біблії вислів ужито в розумінні «основа, першоджерело зла». Таке значення він має і в сучасній мові.

Крапля камінь точить

Вислів «Крапля камінь точить не силою, а частим падінням» приписують багатьом відомим людям — поетам і вченим, зокрема Овідію.

До такого висновку люди дійшли в результаті тривалих спостережень. Справді, якщо вона навіть по краплі впродовж тривалого часу падає на твердий камінь, поступово його поверхня шліфується, а згодом з’являється заглибина.

Фразеологізм «крапля (води) камінь точить» означає, що навіть найскладнішу проблему можна розв’язати, якщо ненастанно докладати зусиль, навіть незначних.

Краще пізно, ніж ніколи

Автором фразеологізму є давньоримський історик Тіт Левій, який використав його у своїй великій праці «Римська історія заснування міста». Над нею Тіт Левій працював майже сорок років, а складався твір зі ста сорока двох книг.

У багатьох мовах фразеологізм «краще пізно, ніж ніколи» набув широкого вжитку. У переносному значенні — це заохочення, схвалення дій людини, яка зробила, хоч із запізненням, важливу, необхідну благородну справу.

Крез. Бути багатим як Крез

Загальновідомим ім’я лідійського царя Креза стало завдяки його незліченному багатству. Крез був не тільки багатим, а й щедрим: робив великі жертвоприношення під час війни з Персією. Він зазнав поразки, але уник спалення, бо царю-переможцю сподобалися його слова: «Не слід вважати себе найщасливішою людиною, поки життя не добігло до кінця».

З часом ім’я «Крез» набуло загального значення «багатій».

Крилате слово (вислів)

Вираз належить давньогрецькому поету Гомеру. В його поемах «Іліада» та «Одіссея» повторюється декілька разів. Гомер називав слова «крилатими» тому, що вони ніби перелітають з уст того, хто говорить, у вуха того, хто слухає.

Тепер і сам вислів став крилатим. Його вживають у значенні: влучний вираз, афоризм, популярна цитата.

Крокодилячі сльози

Ще давні люди спостерегли: крокодил, коли їсть жертву, особливо людину, то плаче, але їсти не перестає. Тому крокодилячі сльози стали символом нещирого, лицемірного співчуття.

Кругова порука

Кругова порука — це система колективних зобов’язань жителів одного округу перед владою, існування якої відображено ще в «Руській правді» Ярослава Мудрого (ХІ ст.). Вона зберігалася майже до початку ХХ ст. в сільських громадах. Якщо общину обкладали податтю, збирали якісь кошти (казенні, земські), вона повинна була гарантувати їх виплату. Навіть якщо хтось ухилявся від свого внеску чи скоював ганебний учинок, відповідала вся громада; у разі відмови брати участь у якомусь беззаконні він все одно мав нести відповідальність зі всіма членами.

Фразеологізм «кругова порука» означає взаємну відповідальність у певному соціальному середовищі, колективі, групі за когось, що-небудь. Є й інше значення: взаємне утримування від чесного зізнання, приховування чогось (з метою порятунку, винагороди та ін.). Формула «один за всіх, а всі за одного» теж належить до кругової поруки.

Куди не кинь — всюди клин

У часи Київської Русі общинні землі розподіляли між селянами невеликими ділянками, щоб усім порівну дісталися наділи на хорошій та піщаній і неродючій землі. Власника кожного клину (одна восьма десятини або 1,25 сотки) визначали жеребкуванням. Так усі поля були розбиті на клинки селянської землі, жодного цілого хорошого угіддя не було. Не вистачало родючих ґрунтів, а на невеличкому клинку багато не виростиш. Часто між селянами через це виникали непорозуміння. Клин ставав між людьми. Звідси й вираз «вбити клин», тобто роз’єднати, посварити.

Фразеологізм «куди не кинь — всюди клин» означає безвихідність ситуації.

Курям на сміх

Курка, за народним уявленням, належить до малошанованих птахів. На відміну від інших свійських птахів вона не вміє ні плавати, ні літати. Усі курячі інтереси обмежуються їжею, що й відображено у прислів’ї: «Кому що, а курці — просо».

Про недобре збудовану хатину кажуть, що вона стоїть на курячих ніжках. А коли людина зробить щось таке, що з неї й «кури сміються», то це вже буде неперевершена дурниця.

Куряча сліпота

Куряча сліпота — це захворювання, за якого з настанням темряви людина погано бачить. За народним повір’ям, щоб вилікуватись, потрібно піти на перехрестя, сісти на землю і вдавати, ніби щось загубив. На питання подорожнього «Що шукаєш?» слід відповісти: «Що знайду, те тобі не віддам!», витерти очі рукою і махнути на допитливого. Цього досить, щоб хвороба залишила одного, а перейшла на іншого. Курячу сліпоту передавали й самим курям: ходили в курник, де обливалися холодною водою або їли варену яловичу печінку. Також рано-вранці ходили вмиватися весняним дощем; цілющою вважали і воду, взяту з того місця, де річка бере свій початок. За повір’ям, не можна ступати на попіл чи сажу, бо нападе куряча сліпота.

У переносному значенні «куряча сліпота» — це нерозуміння, несприйняття очевидного; небажання прислухатися до загальноприйнятої думки.

Лавровий вінок

В античній Греції лаврове дерево вважали символом бога Аполлона, покровителя мистецтва. Переможців на змаганнях (музичних чи поетичних) нагороджували вінком із лаврових гілок, від чого пішло слово «лауреат». Такий звичай зберігся і до нашого часу.

У сучасному розумінні «одягти лавровий вінок» — означає здобути перемогу і славу.

Лебедина пісня

Вислів відомий ще з античних часів. Він оснований на народному повір’ї, начебто лебідь співає тільки раз у житті — перед смертю. Його голос нагадує приємне звучання срібного дзвоника, а останній подих дуже мелодійний.

Найчастіше вислів «лебедина пісня» уживають, коли йдеться про останній твір митця.

Левова частка

Батько фразеологізму — давньогрецький байкар Езоп. В одному з його творів Лев сказав: «Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу — за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить». І так він забрав собі всю здобич.

Та згодом вислів «левова частка» набув іншого значення — найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.